В обителі святого Миколая ми звертаємося з молитвою до нього, як до доброго наставника, заступника і помічника, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Предстоятеля у Свято-Миколаївському чоловічому монастирі Богуслава в день престольного свята

Дорогі брати і сестри! Христос воскрес!

Сердечно вітаю владику намісника, братію та всіх вас зі святом. Цей монастир у Богуславі, бувши названий на честь святителя і чудотворця Миколая, архієпископа Мир Лікійських, нині особливо вшановує його пам’ять. Бо якщо загалом для багатьох християн святий Миколай є одним з найбільш знаних та улюблених Божих угодників, то для монастиря і для вас він є також особливим покровителем, а його життя – особливим прикладом та настановою.

Звернімо увагу, дорогі брати і сестри, що наша православна християнська традиція передбачає певне іменування для кожного храму. Також і кожен з нас особисто не просто довільно носить те чи інше ім’я, але у Таїнстві Хрещення ми отримуємо благословення Церкви бути названими на честь когось з її святих.

Тому для нас ті святі, ім’я яких ми носимо, стають особливими покровителями і молитовними заступниками перед Богом. А приклад їхнього життя та подвигів стає для нас настановою на нашому власному шляху спасіння. Так само і присвячення храму чи чернечої обителі, які вони мають, спонукають нас з особливою духовною увагою ставитися до особи, свята чи події, назву яких носить відповідна християнська громада.

У такий спосіб Церква дає через відповідний приклад особисто нам додаткове духовне спонукання та настанову. Бо ми не просто отримуємо загальну науку в тому, яких чеснот потрібно прагнути, а яких гріхів уникати, але на конкретних прикладах можемо бачити, як цю науку про спасіння слід втілювати у нашому власному житті.

Про це нагадують нам і слова з книги Діянь апостолів, які ми чуємо за богослужінням: «[Браття!] Слухайте наставників ваших i будьте покірні» (Євр. 13:17).

Кожен з нас, народившись у світ цей, від початку має наставників на життєвому шляху. Ними стають наші батьки, наші рідні та близькі, наші вчителі. Вони словами науки та власним життєвим прикладом дають нам настанови в тому, як слід діяти, чого потрібно прагнути, аби досягати добра, а чого слід уникати, остерігаючись зла. І ніяка  людина у світі не може існувати зовсім без наставників та без настанови – всі ми тією чи іншою мірою потребуємо такої підтримки.

Однак важливо, щоби настанови ці були справді вірними. Адже гріх діє не лише в нас самих, але і в інших людях, наслідком чого бувають як несвідомі помилки, так і навіть гріховний умисел. Тому важливо, щоби ми не просто отримували будь-яку настанову, але щоби настанова ця була справді до добра, щоби вона спонукала нас до кращого, щоби вела істинною дорогою спасіння.

Саме тому для нас, як християн, важливим є приклад святих, прославлених Богом та шанованих Церквою. Бо їхні настанови є справді тим, що достовірно засвідчене для нас як добро. Святі наукою своєю та прикладом власного життя настановляють нас на шлях праведності. Також вони є свідченням того, у який практичний спосіб слова Христові можна і потрібно втілювати у власному житті. Святі є доказ того, що євангельська правда є не просто якась філософська система, але що це справді є те слово Боже, виконуючи яке людина досягає вічного життя.

Тому кожен з християн повинен знати і вивчати приклад життя та духовні настанови того святого чи святої, на честь кого ми носимо наше ім’я. Бо так ці святі, хоча вони і жили на землі у давній час, стають для нас правдивими добрими наставниками. Тим більше, що ми знаємо і віримо: святі не відійшли від нас, але попри свою тілесну смерть вони залишаються живими у Бога та продовжують своє служіння. Тому до них ми і нині звертаємося, як до живих і близьких наставників. Ми просимо їхньої молитви і заступництва за нас, бо знаємо зі слів Писання, що «багато може щира молитва праведного» (Як. 5:16).

Серед численних святих чудотворець Миколай, архієпископ Мир Лікійських, є одним з тих, хто достойно названий «правилом віри та образом лагідності, стриманості вчителем». Він є добрий зразок не лише для тих, хто носить його ім’я, не лише для братії та парафіян тих храмів і обителей, які названо на його честь, але для всіх, хто бажає досягнути спасіння. Бо він життям своїм засвідчив, наскільки важливо мати, зберігати та виявляти правдиву віру в Бога і ухилятися від різних єресей та лжевчень. Він показує, що, маючи правильну віру, слід виявляти її у житті через добрі діла, через милосердя до ближніх, через лагідність та стриманість.

Повсюдне особливе шанування святого Миколая християнами також є підтвердженням тієї допомоги, яку вірні від давнього часу та донині отримували і продовжують отримувати, звертаючись до нього. Він хоча тілесно тут на землі жив сімнадцять століть тому, як живий у Бога та великий святий продовжує бути наставником для всіх, хто звертається до нього та хто бере за приклад його добрі діла і чесноти, щоби їх втілювати у своєму власному житті.

Тож нині, вшановуючи свято на його честь та знову особливо згадуючи його приклад і настанови, а особливо роблячи це тут, у обителі святого Миколая, ми звертаємося з молитвою до нього, як до доброго наставника, заступника і помічника. Ми просимо святого Миколая і нам допомагати примножувати та поглиблювати добру віру. Щоби вона, як зерно на плідній ниві, зростала і укорінювалася та приносила щедрі плоди в чеснотах і ділах милосердя. Святителю отче наш Миколаю, моли Бога за нас і повсякчасно допомагай нам на шляху спасіння! Амінь.