Вступне слово Предстоятеля на урочистому засіданні з нагоди 30-річчя ВРЦіРО

Ваше Блаженство! Дорогі єпископи, пастори і отці, дорогі брати – члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій! Шановні почесні гості нашого урочистого засідання – представники української держави, наші друзі та партнери!

Від себе особисто як черговий головуючий у Раді хочу привітати всіх з нашим ювілеєм.

І перш, ніж ми продовжимо наше засідання, на знак пошани до тих, хто віддав своє життя за свободу і незалежність України – до наших мужніх захисників, до невинно загиблих від російської агресії мирних мешканців, як знак пошани до наших братів і сестер – священників, пасторів, духовних наставників та членів наших громад, які загинули від нашестя ворогів – я оголошую хвилину мовчання.

(Хвилина мовчання). Дякую.

Хоча за формальними ознаками дата тридцятиліття, яку ми відзначаємо, не вважається  ювілеєм, але в контексті нашої власної історії всі ми мабуть погодимося, що тридцять років – це дійсно багато.

Серед нас і разом з нами є ті, хто стояли біля початків створення Ради. Ребе Яков Дов Блайх, шейх Ахмед Тамім – ви є тими, хто працює в Раді з першого дня та продовжуєте цю роботу. Мабуть як ніхто інший, ви знаєте, наскільки змінилася Рада за ці три десятиліття. Змінилися ті, хто представляють в Раді Церкви і релігійні організації. Змінилося навіть покоління керівників. Але незмінним залишається те, що лежить в основі нашої Ради – усвідомленням всіма нами, нашими Церквами і релігійними організаціями спільної відповідальності.

Відповідальності в першу чергу перед Богом. Кожен з нас вірує в Бога, сповідує свою віру, дотримується духовної традиції. Наші сповідання, розуміння кожним з нас богослів’я – відрізняються. Але всі ми – віримо, і разом ми маємо відповідальність плекати і захищати свободу віри в нашій країні, серед нашого народу, а також і загалом у світі.

Кожна з наших Церков і релігійних організацій в історичному минулому зазнала утисків, гонінь, переслідування. Утисків та переслідувань зараз зазнають наші брати і сестри у вірі, які живуть на територіях України, що їх тимчасово окупувала російська держава. Тому ми добре усвідомлюємо – свобода має свою ціну і вона потребує захисту та наполегливої праці. Праці як кожного з нас окремо, так і всіх разом. Бо лише разом ми можемо захистити нашу свободу.

Сила нашої Ради в тому, що ми не доводимо в ній, чиє бачення богослів’я є більш вірним – ми приймаємо і поважаємо один одного, та на основі того, що є цінним для кожного з нас, ми знаходимо і втілюємо в життя те, що є спільним для нас усіх.

Бо ми усвідомлюємо також відповідальність перед українським народом. Церкви і релігійні організації – невід’ємна частина громадянського суспільства. Інституційно функції держави, її гілок влади та органів, відділені від Церков і релігійних об’єднань. Але це не означає нашого відокремлення від суспільства. Навпаки: саме тому, що ми маємо свободу, що ми не залежимо від держави – ми можемо бути справжніми партнерами з нею у праці на благо суспільства.

За тридцять років ми пройшли багато випробувань, але також і досягли багатьох успіхів. Головні з них – наше не лише формальне, але реальне, живе, дієве порозуміння та наша співпраця як Ради. В умовах війни на знищення, яку веде Росія проти нас, ця співпраця та порозуміння – важливий елемент стійкості України, який, віримо, є внеском в наближення перемоги та миру.

Як Рада ми усвідомлюємо себе живим прикладом для суспільства, бо ми свідчимо: можна зберігати свою унікальність, плекати власну ідентичність, жити відповідно до власної традиції, але водночас бути єдиним цілим, бути спільнотою. Ми – не одноманітна сіра маса, якою зазвичай бачить людей тоталітарна свідомість. Ми – справжня мозаїка, де кожна частина є унікальною, але всі разом складають прекрасний образ.

Дорогі брати, шановні наші гості та друзі!

Ми вже згадали про початки діяльності Ради, тож маємо вшанувати тих, хто творив її історію до нас. Багатьох вже немає з нами, вони відійшли у вічність. Вічна і світла їм пам’ять! Прошу вшанувати їх хвилиною мовчання! (Хвилина мовчання). Дякую.

Також ми цінуємо і поважаємо тих, хто працював у Раді, розбудовував її, але тепер має іншу сферу відповідальності у своїх громадах чи перебуває на заслуженому відпочинку. Ми шануємо їхній внесок і вдячні їм. Бажаємо їм доброго здоров’я та многих і благих літ життя, благословення від Господа у добрих справах. (оплески)

До нашого ювілею ми приготували подарунки та пам’яті медалі. Кожен з вас отримає їх на згадку про цю урочистість. На одній стороні медалі – обриси карти України, складені з крапок і тире в кольорах нашого прапора. Це є символ нашої єдності в різноманітності, нашої відданості земному дому – Україні, нашого спільного служіння як тих, хто промовляє до суспільства, держави та до світу. На зворотній стороні – символи трьох релігій, послідовники яких є членами Ради. І наше гасло: «Всі різні, всі рівні». Разом з буклетом про Раду та про її працю нехай ці пам’ятні речі будуть нагадуванням про наші досягнення, а наше святкування сьогодні – нехай надихає до подальшої успішної, плідної праці.

Щиро дякуємо всім, хто розділяє з нами радість нашого тридцятиліття, хто був і залишається нашими партнерами. Президент України та його команда, парламент, Уряд, інші державні інституції – з усіма ними ми маємо конструктивну співпрацю та надалі хочемо бути партнерами на благо України.

Як головуючий, пропоную, щоби ми мали регламент засідання півтори години. Завершимо ми засідання спільною фотографією тут, в сусідній частині зали. Потім запрошую всіх до урочистого прийняття, яке відбудеться у великій залі та почнеться о 17 годині. Дякую.