Навіть серед страшного нашестя на нашу землю Московії, царства жорстокого і безбожного – ми не повинні втрачати надії на промисел Божий і Божу милість, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день свята Різдва Пресвятої Богородиці

Дорога братія Лаври, дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Вітаю вас зі святом Різдва Богородиці – першим великим святом церковного року, який щойно розпочався. Річне коло богослужінь від стародавнього часу традиційно розпочинається саме з 1 вересня, і символічним є те, що одне з дванадцяти найбільших його свят – це Різдво Богородиці. Адже подія, яку ми нині вшановуємо – це початок історії Нового Завіту, двері до тайни Боговтілення, світанок перед явленням Сонця правди – перед Різдвом Сина Божого, Спасителя Христа.

Рік церковний розпочинається зі спогаду про народження Діви, покликаної стати Матір’ю Месії. А завершується він чесним Успінням Пресвятої Владичиці, коли, звершивши Своє призначання тут, від земного тимчасового життя Вона перейшла до небесних осель і до вічного материнського служіння всім вірним дітям Церкви. Як приснодівственна утроба прийняла Сина Божого і чиста Діва непорочно народила Спасителя світу, так земне життя Богородиці від Різдва Її до Успіння вмістило в собі події євангельської історії, свідком і учасником яких Вона стала.

Ніхто з людей не звеличений так, як Діва Марія звеличена була материнством за плоттю для Сина Божого. Бо хто може бути ближчим до дитини, ніж її батьки, ніж ті, хто дали дитині життя і зростили її? Небесний Отець явив волю Свою на втілення Сина, і від Духа Святого Пречиста Діва зачала та народила Його – тому, як Мати Божа, через невимовну близькість до Господа стала Вона незрівнянно славнішою не лише серед усіх людей, але вищою навіть за самих ангелів.

Про цю велич Свого служіння Діва Марія пророкувала, відповідаючи на вітання Єлисавети, матері пророка Іоана Предтечі, дружини священника Захарії, яка назвала Пречисту «Матір’ю Господа мого». «Ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. Бо вчинив Мені велич Всемогутній» (Лк. 1:48-49) – сказала Марія на слова Єлизавети. І ми, дорогі брати і сестри, виконуємо це пророче слово – у сьогоднішнє свято Різдва Богородиці та у всякий день року і протягом цілого нашого свідомого християнського життя ублажаємо Матір Бога нашого, прославляємо Її чесноти, дякуємо за Її смирення та невтомне служіння потребуючим.

Чудесне народження Діви Марії від праведних, але неплідних батьків Іоакима і Анни, які за волею Божою у старості своїй народили дитину, нагадує інше народження, коли праотець Авраам і дружина його Сарра у старості за волею Божою народили спадкоємця Ісаака. Народження дитини батьками є природною подією, і щодня так народжуються тисячі дітей. Але тим, що особлива дитина, призначена Богом для звершення виняткової місії, народжується від батьків неплідних і старих, тобто таких, які за інших умов не здатні вже були би народити дитя – цим підкреслюється дія промислу Божого щодо людства.

Залишитися без дітей у шлюбі для багатьох подружніх пар є великою скорботою. Так було і з праведними Іоакимом та Анною, які сумували, що залишилися у шлюбні своєму бездітними. Однак сум цей Бог перетворив для них на велику і особливу радість. Бо в старості їхній, коли не мали вони вже надії на батьківство, народилася у них Донька, призначена стати Матір’ю Месії-Спасителя.

Це, дорогі брати і сестри, є настанова для кожного з нас – не слід нам впадати у відчай і не слід допускати  зневіру навіть тоді, коли за людським судженням і за природними законами не бачимо ми, як можливо досягнути в якійсь добрій справі успіху, як може справдитися надія, що їй протистоять численні виклики.

Хіба може зазнати поразки велика, заможна і жорстока країна, коли воює зі значно меншою? За людським міркуванням велике військо фараона мало би повернути в полон народ Ізраїля, виведений Мойсеєм до свободи. Могутній Голіаф за законами війни мав би легко здолати юного Давида. Цар ассирійський Сеннахирим мав би захопити і розграбувати Єрусалим так само, як він раніше підкорив інші численні міста і царства.

Але де бажає Бог – там закони природи та історії перемагаються. Море розступається перед тими, хто йде шляхом, накресленим Самим Богом. Могутній воїн падає від одного удару, завданого тим, кого благословив на перемогу Господь. Страх охоплює непереможного царя і тікає він із залишками війська від міста, яке здавалося беззахисним.

Ми з вами, дорогі брати і сестри, можемо з відстані століть побачити, як завершилися успіхом і перемогою великі діла Божі. Але коли вони відбувалися, то ті, хто жили в час цих подій, так само, як і ми нині, не могли достеменно знати – що станеться і яке буде завершення.

Ми разом з вами, разом з нашим українським народом та іншими народами світу теж живемо нині в час історичного зламу, в час подій, які явно позначені промислом Божим. Для нас, як для людей, бачення майбутнього закрите, прийдешнє оповите для нас невідомістю. Але навіть серед темряви і страждань війни, навіть серед страшного нашестя на нашу землю Московії – цього нового духовного Єгипту і Вавилону, царства жорстокого і безбожного – ми не повинні втрачати надії на промисел Божий і Божу милість.

Як не втрачали цю надію Іоаким і Анна – і вони сподобилися стати не лише батьками Діви Марії, але і Богоотцями, послуживши народженню Месії. Як не втрачала надії Сама Пресвята Діва навіть тоді, коли бачила Сина Свого розіп’ятим на хресті та оплакувала Його мертве тіло при похованні у гробницю.

Бог і неможливе робить можливим, Він сильних скидає з престолів, а смиренних підносить, дає поживу голодним, а багатії лишаються ні з чим. Нині народ наш подібний до Іова, який втратив через заздрість диявола все, що мав. Але якщо будемо твердо триматися правди, якщо будемо боротися проти зла і протистояти слугам його – то з Божою допомогою досягнемо успіху та відновлення, як досяг цього і праведний Іов.

Російська імперія зла надихається диявольською гординею. Як фараон, вона покладається на зброю свою, як Сеннахирим – на численність війська свого, як Вавилон – на ідолів своїх, на ложних божків «русского міра». А ми, дорогі брати і сестри, повинні наслідувати віру і смирення Божої Матері, Яка не мечем, але Покровом Своїм, звичайною жіночою хустиною з голови – захищає сильніше за будь-яку зброю. Яка ніколи не тримала в руках ніякого збройного знаряддя – але важко перелічити всіх, кого захистила Вона від ворогів видимих і невидимих.

На свята Богородиці, зокрема і сьогодні, читається апостольське слово з Послання до Филипʼян про смирення Христове. І в цьому слові апостол закликає нас наслідувати це смирення, яке Сина Божого привело навіть на хрест і до гробу – але воно ж зробило Його переможцем над смертю і Вседержителем всього творіння. Слово це читається на дні пам’яті Богородиці тому, що Пречиста Діва найбільше серед усіх людей виконала його – вона виявила найглибше смирення, хоча як Матір Божа має найвеличнішу славу та гідна найбільшої честі.

Тому і ми, дорогі брати і сестри, коли бажаємо досягнути успіху на шляху спасіння – маємо наслідувати смирення Христове і смирення Діви Марії перед волею Отця Небесного. Маємо безумовно довіряти Господу навіть тоді, коли за людським міркуванням не можемо побачити подолання викликів, що стоять перед нами.

Саме так діяли отці Печерські, які цілком віддавали себе на волю Божу – і завдяки найглибшому смиренню досягли вінців небесної слави. Тож сьогодні, у цьому лаврському храмі на честь Різдва Богородиці, вшановуючи Пречисту Діву, уділом Якої є ця обитель, ми особливо просимо Її заступництва, Її захисту. Ми просимо, щоби Вона, як Обрана і Непереможна Воєвода, зруйнувала всі задуми ворожі та захистила цю обитель – сад Свій, захистила покровом Своїм Київ і всю нашу землю, наших мужніх воїнів і весь народ. Амінь.