Святим своїм життям преподобний Феодосій закликає і нас примножувати у власному житті плоди благодаті Святого Духа, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день свята перенесення мощей преподобного Феодосія Печерського

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю вас зі святом перенесення мощів преподобного Феодосія Києво-Печерського!

Свято це встановлене в пам’ять про подію чудесного всенародного прославлення великого ігумена і будівничого Печерської обителі, яке сталося у переддень Успіння Пресвятої Богородиці. За рішенням ігумена монастиря, який бажав, аби мощі святого не залишалися схованими у печері, але були поставлені у великій церкві, збудованій за преподобного Феодосія, де вся братія та богомольці могли би вшановувати його, монах Нестор Літописець з кількома помічниками таємно розкопали печеру, де спочивав тілом святий. І коли віднайдене було тіло нетлінним, хоча минуло майже двадцять років після упокоєння ігумена Феодосія, тоді Бог через видіння чудесного сяйва показав про нього Свою волю.

Сяйво це бачили багато ченців монастиря та навіть мешканці Києва. Єпископ Володимирський Стефан, який перебував у Кловському монастирі, звіддаля побачив світло там, де знаходяться печери, і подумав, що перенесення мощів вже розпочалося. Тому він поспішно приїхав, але на місці зрозумів, що так через чудесний знак Бог засвідчив славу преподобного Феодосія.

У переддень Успіння, яке є головним святом Печерської обителі, за участі п’ятьох єпископів та ігуменів монастирів київських, з великою пошаною мощі святого Феодосія були перенесені від його печери та покладені в соборному храмі на правій стороні в кам’яну раку. Однак, хоча про це і дивно зараз читати, лише за 17 років від того часу, за проханням ігумена Печерського Феоктиста та за наполяганням Київського князя Святополка-Михаїла, у рік заснування ним Михайлівського Золотоверхого храму, тодішній митрополит Київський і всієї Руси Никифор за рішенням собору церковного наказав внести ім’я преподобного Феодосія у місяцеслов як святого і вшановувати його в усій Київській Митрополії.

Причиною такого тривалого розриву в часі між віднайденням мощей та офіційною канонізацією було, як вважається, те, що прибулі з Царгороду митрополити, на відміну від місцевих ієрархів, духовенства та народу, не знали про життя і подвиги преподобного Феодосія та не відразу прийняли, що земля України-Руси може народжувати святих так само, як і всяка країна християнська.

Перенесення мощей преподобного Феодосія не випадково сталося перед головним престольним святом обителі – святом Успіння Богородиці. Адже свідченням нетлінності тіла, явленням світла над місцем його віднайдення, урочистим зібранням ієрархів, кліру та вірних Господь наочно явив, що смерть тілесна для праведної людини – не завершення буття, але перехід від тимчасового життя до блаженної вічності. Як Пречиста Діва Марія ніби на короткий час тілом заснула, прийнявши від Сина Свого дар вічного життя, так і святі угодники Божі, коли тілесно відходять від світу цього – приймають цей самий дар.

Душею вони перебувають біля Престолу Божого, біля Господа, заради Якого жили і Якому служили у світі цьому. А спочилим тілом, за благоволінням Божим, вони продовжують свідчити серед живих про велику силу Господньої благодаті, яка продовжує діяти через святі мощі, перемагаючи обмеження смерті, бо у Бога всі живі (Лк. 20:38).

Згадуючи преподобних, Церква подає з апостольського читання нагадування з Послання до Галатів: «Плід же духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість» (Гал. 5:22-23). Всі ці чесноти ми бачимо втіленими преподобним Феодосієм. І хоча понад дев’ять століть минуло від часу, коли тілом заснув цей великий праведник, але діяннями своїми, своїм прикладом, своїми настановами він і нині живий для нас. Святим своїм життям він закликає і нас, як закликав сучсаників, примножувати у нашому власному житті згадані плоди благодаті Святого Духа. Щоби і ми, коли прийде наш час відійти від тимчасового буття до вічності, увійшли туди, де всі праведні спочивають – у Царство Небесне. Амінь.