Слово священноігумена монастиря Ксенофонт архімандрита Алексія під час прийому Блаженнійшого Митрополита Епіфанія

Блаженнійший Митрополите Києва і всієї України, владико к.к. Епіфаніє!

Славословленням і подякою переповнені сьогодні наші серця, у день, коли ми приймаємо Ваше Блаженство на Святій Горі Афон, а саме в нашому славному та стародавньому Патріаршому Святому Монастирі Преподобного Ксенофонта.

Святий Афон нероздільно пов’язаний зі Священним Центром Православ’я, а саме нашою Вселенською Патріархією Константинополя, і є духовним скарбом та окрасою всьому православному світу і не лише.

І ми, смиренні насельники цього святого місця, славимо нашого Вселенського Патріарха, який є канонічним архиєреєм Святої Гори, бажаючи бути для нього «ложем відпочинку», підтримуючи його руки в молитві, як колись народ Ізраїлю підтримував руки Мойсея.

Священний Афон, що через покаяння і чистоту отців, які з давніх-давен освятилися тут у подвизі, іменується «святою горою», є місцем спокою, молитви, богоугодного подвигу та духовного удосконалення.

На ній уже з VIII століття після Різдва Христового благоносні отці та подвижники, у любові до Бога зрікаючися світу, присвячували себе Йому. Вели споглядальне і молитвене життя, прагнучи умертвити людські пристрасті й набути богоподібних чеснот через дію божественної Благодаті та святі Таїнства Церкви.

Тутешні монахи переповнені палким прагненням Царства Небесного, що за словами Святого Григорія Палами є «прийняттям, обоженням, віднайденням, набуттям і насолодою небесних скарбів». Царство Отця і Сина, і Святого Духа є єдиною метою і жагою чернечого життя тут.

Під покровом Матінки Богородиці, афонський монах рухається до подолання себелюбства і стає носієм любові до ближнього, адже насамперед таємничо і євхаристійно спілкується з Тим, Хто є істинним Існуванням, тобто із Христом. Тому, як влучно сказано «чернець полишає світ, щоби належати світу».

Довершена міжособистісна єдність, що є осердям миру і любові народів, є сутністю життя на Святій Горі. Це не просто прийняття ближнього як рівної особистості, але як брата, за якого Христос був убитий, як члена того ж Тіла Господа.

Плодом такого спілкування і взаємин у Христі є дивовижна у світі духовна культура Афону. Візантія подарувала ойкумені, а також Святій Горі, таємниці життя, духовний поступ і сотворення. Свята ж Гора розповсюдила на всі простори землі життєдайні джерела чернецтва, які сягнули і славного Києва, де у XI столітті Преподобний Антоній Есфігменіт заснував Києво-Печерську Лавру, що перетворилася на величний осередок чернечого життя та залишається таким і донині.

Отже, зв’язки між історичною Митрополією Києва і Афоном є глибокими й сягають вікової давнинини. Упродовж останнього часу ми, святогірці, у міру сил, намагаємося допомагати у справах духовного відродження Церкви в Україні, зокрема приймаючи прочан для підтримки її стражденного народу, але й іншими шляхами служіння.

З благоговінням пригадуємо нашої смиренності участь, як члена делегації Святішого Вселенського Патріарха, Його Всесвятості к.к. Варфоломія, у Вашій, Блаженніший Владико, інтронізації як першого Митрополита Києва Автокефальної Православної Церкви України. Ця подія стала величним історичним ментом не лише для українського народу Божого, але й для всього Православного світу, адже ще одна Помісна Церква здобула свою адміністративну самостійність і увійшла до родини Православних Церков.

Мудре й палаюче любов’ю серце отця і Вселенського нашого Патріарха не могло довго залишатися байдужим до біди у якій перебували мільйони православних України, які не прагнули нічого більшого, як звільнення від різних тисків і здобуття своєї адміністративної незалежності, не маючи при цьому жодної догматичної відмінності з іншими православними. Саме тому Його Всесвятість, благодушно і з любов’ю дарував таку можливість Українській Церкві, закликаючи всіх до єдності.

Наш Святий Монастир мав честь внести скромний внесок у ті історичні події, а саме взяти участь у Вашій інтронізації, а також мистецько виконати Томос про Автокефалію в нашій іконописній майстерні.

Додам, як повнота Святої Гори, так і зокрема наш монастир, гостить численні групи прочан із України, а останнім часом також і воїнів, поранених на полях боїв. Із братньою любов’ю і співчуттям ми намагаємося «налити єлею на їхні рани», підтримати і втішити у ці важкі дні, коли благочестива Ваша країна та Ваша паства зазнають страждань від несправедливої й цілковито безпідставної братовбивчої війни.

Тож, Блаженніший владико, відчуваємо, що нас єднають непорушні відносини, і бажаємо, щоб і Ви відчували – ми є однією родиною, яка підтримує і допомагає один одному.

У цих благих роздумах, як смиренні хранителі цієї освяченої спадщини нашого Святого місця, ми справді зворушені, маючи Вас посеред нас, Блаженніший, та Ваших чесних і достойних супутників, які благословляють й освячують нас своєю присутністю. Ваші відвідини і проща до цього духовного центру Православ’я наповнює наші серця доброю надією та відвагою на прийдешній мир у всьому світі, бо зерно віри і послання любові, миру та єдності, що несе Свята Гора, можуть перемінити увесь світ.

Працюйте, Блаженніший, задля єдности православних у Вашій благословенній країні – справи, що Ви вже звершуєте, і якої очікує Владика Миру і Спаситель наш Ісус Христос, який «покликав усіх до єдности».

Молитви усіх нас спрямовані до того, щоб ми перебували в повноті любові та миру на благо всієї ойкумени.

Наші щиросердечні молитви, як ченців, безперестанку звернені до Бога «за мир і добрий стан усього світу», а особливо за припинення триваючої руйнівної і вбивчої війни в православній Україні.

Щиро дякуємо Вам, Блаженніший владико, за Вашу почесну присутність серед нас, і смиренно просимо прийняти наші сердечні моління до Бога про укріплення і силу у Вашому високому й відповідальному служінні.

Ласкаво просимо!