Слово Предстоятеля з нагоди 975-ліття Києво-Печерської Лаври
Преосвященні владики, всечесні отці, дорога братія нашої Печерської обителі, дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Ще раз хочу, як Предстоятель і Священноархімандрит монастиря, сердечно привітати всіх з особливим для нашої Київської лаври святом – з Успінням Пречистої Богородиці. Адже саме на честь цієї події був збудований за волею Самої Цариці Небесної цей величний храм. Збудований майстрами, яких Діва Марія чудесно спрямувала з Царгорода до Києва. Поставлений був на місці та в розмірах, які також стали засвідченням Божого благовоління до обителі Печерської.
Чому саме Успіння Богородиці стало тим особливим духовним спогадом, під осіненням якого вже десять століть живе і розбудовується Печерська Лавра? Тому, що подія ця нагадує про весь земний життєвий шлях Діви Марії, який ніби вінцем завершився її блаженним Успінням – про шлях, наповнений глибоким смиренням. Наповнений чеснотою, яка є наріжним каменем чернечого життя як такого.
Присвята саме Богородиці цієї обителі також нагадує про глибокий духовний зв’язок між нашою Лаврою та Святою Горою Афон. Адже звідти, збагачений духовним досвідом та маючи благословення старців, 975 років тому повернувся на Батьківщину преподобний Антоній, щоби на цих урвистих схилах у печері заснувати монастир. І як Пречиста Діва особливо благословила Афон, так Вона благословила і обитель Печерську, яка правдиво стала Її садом і ще одним земним уділом.
Успіння Богородиці всім християнам, але особливо тим, хто прийняв на себе чернечі обітниці та став на шлях подвигів заради спасіння душі, нагадує про слова Писання: «Вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим 6:11). Для справ світу цього, який лежить у злі, Діва Марія була недосяжна, як недосяжні мертвому тілу дія і рух. Але у Бозі та для виконання волі Божої Пречиста Владичиця і по смерті є живою, виявляючи віддавна і дотепер у численних благодіяннях для вірних Свою любов та служачи всім, хто з молитвою звертається до Неї.
За 975 років своєї історії обитель Печерська мала багато сторінок історії – і славних, і трагічних, і навіть ганебних. Бо навіть серед давніх ченців монастиря, про життя яких читаємо в Патерику Печерському, не раз траплялися випадки і спокус, і падіння.
Преподобний Ісаакій, великий подвижник, був спокушений видінням бісівським. Так само був спокушений бісом затворник Микита, який у цьому стані облещення навіть був здатний пророкувати про злі події. Диякон Євагрій спочатку мав велику дружбу з пресвітером Титом, але через спокусу перетворилася вона на смертельну ворожнечу, що призвела його, через відсутність милосердя і прощення, до погибелі. Тож самі собою святість місця цього, велич храмів, подвиги отців Печерських та благовоління навіть Самої Богородиці ще не роблять кожного, хто прийшов до Лаври Київської, більш досконалим. Навпаки – проти святині та проти подвижників лукаві духи саме тут воюють віддавна з великою завзятістю.
Ззовні вони не раз намагалися знищити обитель цю руками грішників. У минулому столітті двічі безбожники зупиняли тут чернече життя та богослужіння. Навіть «до неба подібну» церкву соборну Печерську за наказом кремлівських правителів було висаджено в повітря. Два місяці тому російська імперія зла знову вчинила напад на цей собор. Але Бог явив милість Свою і продовжує являти: молитва і чернече життя відновлюються, богослужіння звершуються, святині відбудовуються.
Однак лукаві духи діють не лише ззовні, але й зсередини. Багатьох у місці цьому вони спокусили прийняти та проголошувати замість істинного православ’я лжевчення «русского міра». І ті, хто спокусився, нагадують злих виноградарів з євангельської притчі. Які, отримавши у догляд виноградник, вирішили, що вони є його власниками і тому можуть служити не Богу, а самим собі. Однак, як і у Писанні сказано, таких лукавих слуг господар виганяє і карає, а виноградник дає тим, хто, працюючи в ньому, буде приносити справді добрий плід.
975 років – велична дата, яка нагадає нам про наближення 1000-ліття нашої Лаври. Тож маємо в наступні чверть століття разом багато потрудитися, щоби таку виняткову ювілейну дату і обитель ця, і Церква наша зустріли, віддаючи Господу на славу від цього Саду Богородиці плоди добрі та щирі, а бурʼяни спокус відкидаючи геть. І нехай благословення Богородиці та заступництво отців Печерських у цій праці буде нам на допомогу! Амінь.
