Преображення показує, що хоча між божественною і людською природами існує відмінність – людська природа здатна до таємничого єднання з божественною і до переміни завдяки цьому, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія
в день свята Преображення Господнього

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю всіх зі святом Преображення Господнього.

Що означає це слово – Преображення? Воно складається з двох частин, які вказують на образ та на його переміну, набуття цим образом інших ознак.

Образ, який змінюється – це образ людини. З Євангелія ми чуємо, коли і як це сталося: Спаситель піднімається на гору з трьома найближчими учнями, Петром, Яковом та Іоаном, де перед ними преображається – Його обличчя і навіть одяг почали сяяти, подібно до сонця.

Ми можемо подивитися одне на одного і побачити, що ані наші обличчя, ані наш одяг не здатні сяяти. Це не властиве людській природі, не властиве звичайним матеріалам, які ми використовуємо. Бо в самому нашому тілі немає джерела світла, немає тієї сили, яка давала би йому здатність сяяти.

Водночас іменування «Світло» є одним з найменувань Божих. «Бог є світло, і немає в Ньому ніякої темряви» (1 Ін. 1:5) – свідчить у Першому соборному посланні апостол Іоан. Він же, вказуючи на Сина Божого, Який воплотився, говорить у Євангелії: «Було Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ» (Ін. 1:9).

Світло і сяяння слави є проявом самої божественної природи. Якщо різні види світла, які є у матеріальному світі, мають природу фізичну і хімічну, а тому є тимчасовими, то світло божественне має духовну, вічну природу. Воно є невичерпним і джерело його – в Самому Бозі.

Отже, для людини сяяти і світитися – не є природною властивістю. А для Бога сяяння благодатної слави – це є природна властивість. Тому подія Преображення стає свідченням, що Христос є істинний Бог. Сяяння не сотвореного, божественного світла, сяяння і слава благодаті, тобто божественної сили, являються через Нього і в Ньому. Внаслідок цього тіло Христа і навіть одяг набувають тих якостей і ознак, які не властиві самі собою для їхньої природи, але які набуваються ними від єднання з природою божественною.

Образ матеріального світу в Христі приймає на себе якості божественної природи і тому сяє. І цим засвідчується, що світ цей загалом і наша плоть, наше тіло зокрема, хоча тимчасово ще перебувають під владою зла, але здатні приймати божественну благодать, сповнюватися нею і під дією цієї благодаті набувати нової якості.

Подія Преображення нагадує нам старозавітну подію прийняття Мойсеєм від Бога закону. По це також чуємо читання під час Бдіння – одна з паремій на вечірні нагадує нам про явлення пророку слави Божої, яку Мойсей не міг бачити у повноті, але побачив ніби ззаду, здаля.

Для того, щоби спілкуватися з Богом, Мойсей віддаляється від народу, віддаляється від усіх справ звичайних і піднімається на гору, до якої іншим було заборонено навіть доторкатися у цей час. Подібно до цього і найближчі учні Христові піднімаються на гору і там, окремо від усіх, бачать Преображення Спасителя, бачать Його не лише як Сина Людського, але також і Його божественну славу.

Ця особливість події важлива не лише як історичний факт, але також і як урок для нас: щоби побачити Бога, людині потрібно піднятися над буденним, над повсякденним, над тим, що зазвичай нас оточує.

Петро, Яків та Іоан побачили Христа, Який преобразився, бо мали найглибшу серед апостолів віру. Тому і ми, коли бажаємо бачити Бога – маємо самі перемінюватися, повинні примножувати свою віру, перетворювати, преображати своє життя так, щоби бути гідними бачити славу Божу. Адже часто люди ставлять собі й іншим питання: коли Бог є, то чому ми не бачимо Його? Одна з відповідей на це – Преображення. Ми можемо побачити Його, але для цього потрібні і наші власні зусилля. Ми також повинні здійснити переміну в собі, очиститися, щоби наші очі духовні відкрилися для споглядання слави Господньої, як про це нам каже і Євангеліє: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать»(Мф. 5:8).

Господь преображається на горі перед учнями не просто для того, щоби показати Свою славу, але для того, щоби коли вони побачать Його розп’яття, Його приниження, Його смерть – знали, що все це Христосприймає добровільно, як Син Божий, Який виконує волю Отця Небесного. Він помирає не тому, що начальники народу чи їхні слуги, римський правитель Пилат чи його воїни, або натовп юдеїв, які кричать «розіпни» – сильніші за Христа. Він помирає тому, що добровільно принижує Себе, бере на Себе покарання за наші гріхи, бере на Себе нашу смерть – щоби перемінити, звільнити від влади темряви і обожити людину. Щоби як Він просяяв на горі перед учнями, так і всяка людина змогла просяяти, наповнившись світлом святості. Це пророкує нам і Євангеліє, звіщаючи про життя майбутнього віку такажучи: «Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього»  (Мф 13:43).

Отже, Преображення свідчить для нас про справжнє божественне достоїнство Господа Ісуса Христа, яке підтверджене і словами Небесного Отця, що прозвучали на горі: «Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте» (Мф. 17:5).  Воно підтверджене і явленням двох найбільших пророків Старого Завіту – Мойсея та Іллі, які свідчили, що Христос має постраждати, щоби збулося Писання і звершилося спасіння. Преображення показує, що хоча між божественною і людською природами існує відмінність – людська природа насправді здатна до таємничого єднання з божественною і до переміни завдяки цьому. І єднання це, і переміна відбуваються завдяки Боговтіленню і хресній жертві Спасителя.

Син Божий приходить у світ цей і стає також Сином Людським для того, щоби дати творінню Своєму і людині, як вінцю творіння, переміну і оновлення, преобразити їх, давши їм найтісніше єднання з Богом. Але ця переміна і це оновлення не відбуваються самі собою для нас, а стають плодом і наших власних зусиль.

Без віри ми не побачимо світла Божого. Без віри ми не піднімемося до Бога на висоту, щоби там удостоїтися споглядання Його слави. Без наслідування смиренності та жертовності Христа – ми самі не досягнемо плодів праведності, серед яких є також і сяяння божественною славою. Тому нинішнє свято не лише нагадує нам про давні події, описані в Євангелії, але також і закликає кожного з нас до дії, до праці, до нашого духовного оновлення і преображення. І ми можемо досягнути їх, але для цього маємо прикласти зусилля і багато потрудитися, в чому нехай допомагає нам Бог!

Дорогі брати і сестри!

З великою радістю сьогодні я прибув до вашого міста, до Білої Церкви, щоби в цьому кафедральному соборі розділити з вами молитву, звершити богослужіння з нагоди Преображення, на честь якого носить іменування цей прекрасний давній храм. Ще донедавна ця святиня перебувала під ярмом «русского міра». Але з волі вашої громади, а також з волі громади міста, яку засвідчила міська рада, цей собор звільнився від уярмлення. Тут зазвучала молитва рідною мовою. Тут замість образів російських царів – образи українських святих. Тут моляться за перемогу над агресором, а не чекають російських завойовників. Тут немає путінських орденоносців, але є наші справжні герої – наші мужні захисники.

Однак за наше звільнення від ярма і за нашу свободу, за нашу можливість мирного життя і молитву заплачено дорогою ціною. І при вході до храму нас зустрічає Стіна пам’яті, яка нагадує про наших новітніх полеглих героїв, завдяки жертві яких ми можемо і молитися, і працювати, і жити, і будувати для України краще майбутнє.

Тому, дорогі брати і сестри, вітаючи всіх вас із храмовим святом, закликаю з особливим почуттям як сьогодні, так і за кожним богослужінням підносити молитву за перемогу над агресором, за справедливий мир для України та за наших воїнів, за живих і за полеглих. І нехай Господь допоможе нам преобразити, оновити нашу Україну, остаточно звільнити її від ярма «русского міра» і темряви рабства. Будемо для цього працювати і нехай Бог благословить цю працю добрим успіхом. Амінь.