Початок нового року є доброю нагодою для кожного з нас оновити своє усвідомлення складених перед Господом і Церквою при хрещенні обітниць, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія
в день свята Обрізання Господнього

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю всіх зі святом Обрізання Господнього, із днем пам’яті святителя Василія Великого та з громадянським Новоліттям!

За старозавітним законом на восьмий день після народження в народі Ізраїля дитини чоловічої статі над нею звершувалося обрізання та наречення особистого імені. У такий спосіб відбувалося входження нового покоління та нової особистості до завіту із Богом, складеного між Всевишнім та праотцем Авраамом і його нащадками.

Новонароджений Спаситель також підлягав дії цього закону, тому і над Ним на восьмий день після Різдва звершується обрізання та надається Йому ім’я – те, яке було через ангела наперед сповіщене Йосифові Обручнику. Ім’я це – Ісус, що у перекладі з давньої єврейської мови означає «Бог є спасіння».

Чому ми, християни, згадуємо цю подію, більш того – святкуємо її? Найперше тому, що вона згадується у Євангелії та має істотне значення у земному житті Спасителя. В чому полягає це значення? В тому, що новонароджений Господь як Син Людський приймає на Себе обов’язок згідно із завітом, Він долучається до старозавітної Церкви і отримує засвідчення приналежності до нащадків Авраама, від якого, за пророцтвом, мав прийти і прийшов Месія.

Також цим ще раз стверджується реальність Боговтілення. Бо Христос народився не примарно, не уявно, це не було видіння чи образ, але Він народився істинно, як Людина, прийнявши від Марії Діви через зачаття від Духа Святого істинну людську природу.

Через наречення імені також звершується таємниця Божого Промислу. Бо ім’я як таке стверджує унікальність особистості. За своїм іменем одна особистість відрізняється від іншої. Дитя, отримуючи ім’я Ісус, не просто здобуло ознаку, за якою Його вирізняють посеред інших людей. Зазвичай батьки чи ті, хто мають батьківську владу, нарікають людину іменем. Але ім’я Ісус, як вже було сказано, наперед сповіщене було через ангела від Самого Бога. Цим засвідчене було виконання пророцтв – народжене Дитя отримує ім’я, яке вказує саме на Нього, як на Божественного Спасителя.

Окрім всіх цих аспектів нашого святкування ми маємо ще один, який торкається безпосередньо кожного з нас. З Євангелія і вчення Церкви відомо, що старозавітне обрізання було прообразом нашого таїнства хрещення. Також саме у зв’язку зі звершенням хрещення новонародженій людині нарікається християнське ім’я. Тому святкуючи нині ми маємо згадати не лише про давню біблійну подію, але також і про наше власне хрещення.

Бо через прийняття нами хрещення ми увійшли у завіт із Богом та стали членами Церкви. Завіт цей означає не лише обов’язок, який Бог бере перед нами, обіцяючи нам звільнення від влади гріха та вічне блаженне життя у Його Царстві. Також завіт означає і наше зобов’язання вірувати в Бога, визнавати Христа Спасителя, виконувати заповіді, сповіщені через Одкровення, головною з яких є заповідь любові до Бога і до ближнього.

У сьогоднішній день відзначається громадянське Новоліття. І початок нового року є доброю нагодою для кожного з нас оновити своє усвідомлення складених перед Господом і Церквою при хрещенні обітниць відречення від сатани, від всіх діл його і служіння йому, обітниць єднатися з Христом і вірувати в Нього як у Царя і Бога. Кожен з нас особисто або через свідчення хресних батьків склав ці обітниці. Завдяки цьому сповіданню ми увійшли в особистий завіт із Богом. Про це слід пам’ятати як про свій повсякденний обов’язок. Адже від того, наскільки ми дотримаємося обіцяного нами, залежить і та вічність, яку ми успадкуємо – чи будемо ми мати блаженство, яке Бог приготував для праведних, чи страждання, приготовлене для диявола і слуг його.

Дорогі брати і сестри!

Сьогодні ми, окрім євангельської події, згадуємо святителя Василія Великого, архієпископа Кесарійського. Він належить до числа найбільш видатних ієрархів Церкви та богословів. Хоча прожив він порівняно недовге життя, але внесок його у розвиток православного богослов’я та подолання єресей, у розвиток чернечої традиції та канонічного права, його літургійний спадок, який ми маємо у вигляді особливого чину Євхаристії – все це важко переоцінити.

Тому Церква з особливою урочистістю прославляє сьогодні святителя Василія, нагадуючи у такий спосіб не лише про його гідне наслідування життя, але також і про його вчення. Цим вченням відкидається злочестива аріанська єресь, яка заперечувала Троїчного Бога і Сина Божого зводила на рівень лише одного з творінь. Натомість утверджується рівність і єдиносущність Осіб Пресвятої Тройці – Отця, Сина і Святого Духа.

Дорогі брати і сестри!

Сердечно вітаючи всіх зі святами, які ми нині вшановуємо, бажаю кожному Божого благословення у році, що розпочався, а Україні нашій – перемоги над російською імперією зла і утвердження справедливого миру. Бажаю, щоби ми ніколи не забували про складені нами обітниці перед Богом, але щоби кожного дня докладали зусилля для їхнього виконання. Бажаю зберігати і примножувати християнську православну віру, прийняту нами від проповіді євангельської через вчення Церкви Христової, бо через це ми матимемо життя вічне.

Дякуємо Господу за всі благодіяння, які ми мали від Нього у році минулому і нехай рік, що розпочався, буде роком милості і сили Божої!
Амінь.