Митрополит Епіфаній виступив з промовою на заході НВ «Україна та Всесвіт попереду 2022» (текст промови)
Предстоятель Православної Церкви України Блаженнійший Митрополит Епіфаній на запрошення НВ взяв участь у заході «Україна та Всесвіт попереду 2022» та виступив із надихаючою промовою.
У заході, що відбувся у Мистецькому арсеналі, також взяли участь прем‘єр-міністр України Денис Шмигаль, віцепрем’єр-міністр України, міністр цифрової трансформації Михайло Федоров, тимчасова повірена у справах США в Україні Крістіна Квін, представники українського бізнесу та активної громадськості.
Організатори заходу так окреслили головну тему події: «2022-й стане роком, коли ми остаточно зрозуміємо: все змінилося. Ковід ще не переможений. Світова економіка потерпає від дефіциту. Суперництво між США та Китаєм загострюється. Європу чекає хвиля виборів та буремний політичний рік. Росія стискає лещата агресії. Настає час гри автократів. Жодних кордонів для диктаторів. Ставки підвищуються. Гібридність набирає обертів. Розмежування стає новою нормою. Чого чекати Україні?»
Блаженнійший Митрополит Епіфаній звернувся до гостей із надихаючими словами:
«Поважні гості сьогоднішнього заходу, дорогі брати і сестри!
За кілька днів ми ввійдемо у новий календарний рік. Хтось видихне з полегшенням, що старий, непростий рік завершується. А хтось, навпаки, сумуватиме, що він так швидко пролетів.
Життя не зупиняється, йде своїм ходом. Швидкість змін у сучасному світі така стрімка, що виклик бути і діяти так, щоб жоден день не було змарновано, з кожним роком стає все більшим і складнішим. І природно виникає питання: як справитися з ним? Звідки черпати силу для цього?
Приблизно двісті років тому людство вступило в час великих сподівань, коли здавалося, що прогрес, поступ цивілізації, успіхи техніки принесуть впевненість у завтрашньому дні, назавжди позбавлять тривог і страху.
Здавалося, що всі таємниці світу і Всесвіту от-от будуть розкриті, а людина нарешті реалізує всі свої таланти і можливості. Життя більшості людей на планеті дійсно значно змінилось і матеріально покращилось. Ми це можемо не лише відчувати, але й бачити в об’єктивних цифрах – тривалість життя збільшилась, доходи країн в цілому та на одну особу зокрема зросли, більшість людства писемна й освічена, має доступ до благ, про які навіть не думали наші предки ще століття тому.
2021 рік показав, що навіть перед найбільшими викликами сьогодення людина не є безпорадною, як це було колись. Вчені створюють ліки та вакцини, які захищають і рятують багатьох з нас. Вчені створили моделі, які пояснюють причини і прогнозують наслідки глобального потепління. Це знання змушує уряди робити кроки до захисту довкілля, щоби мати можливість його зберегти і передати наступним поколінням.
Але чому тоді в часи стрімкого зростання благ цивілізації нам і далі доводиться жити у стані тривоги? Треба визнати, що ми в Україні маємо серйозні підстави для занепокоєння, отримуючи новини з фронту, де ледь не щодня проливається кров українських солдатів. Ми маємо підстави для тривоги, отримуючи повідомлення, що сусідня держава збирає війська для відвертої війни.
Що рухає тиранами і диктаторами, які ведуть свої народи чинити зло сусідам? Це неспроможність усвідомити нас як ціле, як народ, об’єднаний єдиним минулим і спільним уявленням про сьогодення. Ми стаємо міцнішими й сильнішими, коли єднаємось навколо спільних історій перемог і поразок, мови, героїв, культури. Тож, найперше: шукайте добро в єдності. Як у давній притчі, коли батько вчив своїх синів триматися разом, пропонуючи їм зламати за раз оберемок гілля і кожну гілочку окремо. Зло ніколи не спить, воно майстерно й підступно розставляє пастки і бар’єри між нами, щоби провокувати конфлікти, щоб розділяти людей.
Для нас серйозним викликом є і залишатиметься надалі не втрачати спілкування з братами і сестрами на тимчасово окупованих територіях, які попри тиск окупантів і російської пропаганди залишаються нашими співвітчизниками. Сьогодні вони позбавлені можливості ходити до рідної церкви, здобувати освіту українською і вільно висловлювати свої погляди. Маючи ці свободи в Україні, багато з нас до кінця не усвідомлює, наскільки важко жити, коли цих простих речей немає. Їхній досвід здатен навчити і нас більше цінувати те, що ми маємо.
По-друге, шукайте добро в справедливості. Церква радіє доброму успіху людини, досягнутому талантом і працею, бо бачить у ньому приклад для усіх. Саме тому ми хочемо, щоби корупція, яка руйнує такі успіхи й нищить добрі плоди праці, стала суспільно неприйнятною. Щоб не лише іноземні партнери називали корупціонерів і вводили проти них санкції, а щоби це повноцінно й ефективно робили наші правоохоронні органи і суди.
Праведність судів не раз згадується у Священному Писанні як категорична вимога Всевишнього. Правосуддя не може бути вибірковим, політично мотивованим і безнадійним для звичайних громадян. Без вирішення цієї проблеми саме майбутнє суспільства і держави під загрозою, бо не можна миритися з тим, що є злом в очах Бога.
Третє джерело добра – в активності. Віра без дій мертва. А тому Церква готова бути разом з усіма, хто діє заради Правди. Ми довели це, коли під час Революції Гідності відчинили ворота Михайлівського монастиря, вдарили у дзвін, створили госпіталь. Ми довели це, коли з першого дня військової агресії Росії стали в ряди волонтерів і надіслали на передову капеланів. Ми з тими, хто діє, працює, допомагає людям у найважчих ситуаціях.
Це і є той досвід двох тисячоліть, який ми продовжуємо нести у сучасний світ. Із кожним днем це відчувають все більше наших співвітчизників. Ми – Православна Церква України – Церква давня, яка бере свої початки від хрещення в княжі часи, але водночас – заново народжена, молода та сучасна. Хрещення Руси-України стало не тільки релігійним, але і європейським вибором. Якщо хрещення ми отримали за часів святого Володимира, то Об’єднавчий Собор у Святій Софії й Томос – це оновлення хрещення України, утвердження незалежної Української Православної Церкви.
Ми – відкрита Церква. Для кожного і завжди. Ми не боїмося діалогу, відвертих і чесних розмов. Бо разом ми – сильна і єдина родина, всі ми – брати і сестри, які живуть у рідному домі, який зветься Україна, що зведений не на піску чи воді, а на міцному фундаменті – тисячолітній духовній основі. І тоді ми будемо, подібні «мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені; І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені» (Мф. 7: 24 – 25).
Ми не впадемо. Бо ми знаємо, звідки ми вийшли, ким є і куди рухаємося. Тож у наступний, 2022 рік, дивимося з розумом, вірою і прагненням найкращого.
В кінці року ми оглядаємось назад, щоб осмислити, підсумувати, узагальнити, знайти слова, які не лише пояснюють рік, що минає, але й будуть дороговказами в році майбутньому.
«Perseverance» (наполегливість) стало словом 2021 року за версією Кембриджського словника. Ми справді багато чого завзято і сумлінно робили в цьому році, незважаючи на всі виклики, перешкоди, труднощі, диверсії і погрози агресора, на пандемію.
Слово “Vax” (вакцина) стало словом цього року за версією Оксфордського словника. Дійсно, у світі вакцинація стала чи не головною темою життя суспільства в цьому році. Слово «вакцина» обрали словом року також в Сполучених Штатах Америки.
Словом року для України я б обрав слово «імунітет». Біологи називають імунітетом – здатність організмів протистояти шкідливим мікроорганізмам. І 2021 рік дійсно був роком, коли Україна розвивала не лише здатність протистояти біологічному вірусу, але формувала несприйнятливість і стійкість до інших «шкідливих та агресивних збудників» – фейків, неправди, путінських погроз, обману, свавілля. Ми разом формуємо розумний імунітет, який заснований не на пропаганді чи окозамилюванні, а на правді, фактах, історії, особистому досвіді й добрих традиціях.
Для глибшого розуміння варто згадати про початкове значення слова «імунітет». В Римській державі Immunitas називали громади й осіб, вільних від зобов’язань перед імперією. Наш Immunitas – це можливість жити вільно, в країні, яка більше не керується радянською імперією зла чи її спадкоємцями. Ми вибороли наш Immunitas в століттях боротьби, підтвердили на референдумі 1991 року і відстояли на Майданах. Сьогодні Україна робить визначальні кроки, щоби остаточно вивільнитись з пут російсько-радянської імперії.
Я вірю і надіюся, що нашим, українським словом року в 2022-у стане слово «ПОСТУП» Розвиток, просування вперед, еволюція, щось протилежне відступу, регресу, розділенню та потрясінням. Поступ – неможливий без бачення і віри. Бачення є дороговказом і витвором розуму. Наш розум дозволяє осягнути обрії і визначити прагнення і цілі. Наша віра є силою, яка дозволяє стати на шлях, служить рушієм і підтримкою в дорозі. Так само як світло є одночасно хвилею і часткою, поступ є одночасно справою розуму і віри. Це і є, як на мене, формула успіху в сучасному світі.
Тож, вперед – і з Богом!»
Пресслужба Київської Митрополії
Української Православної Церкви (ПЦУ)
