Новини

GR/UA/EN/RU Лист Митрополита Епіфанія до Папи і Патріарха Феодора щодо антиканонічних дій Церкви Росії

14 Січня 2022

Μακαριώτατε και Θειώτατε Πάπα και Πατριάρχα Αλεξανδρείας και πάσης Αφρικής, εν Χριστώ τω Θεώ λίαν αγαπητέ και περιπόθητε αδελφέ και συλλειτουργέ της ημών Μετριότητος κύριε κύριε ΘΕΌΔΩΡΕ, την Υμετέραν Θειοτάτην Μακαριότητα αδελφικώς εν Κυρίω περιπτυσσόμενοι, υπερήδιστα προσαγορεύομεν.

Με βαθειά θλίψη και πόνο στην ύπαρξή μας, πληροφορηθήκαμε σχετικά με τις άνομες, φαύλες και ασεβείς αποφάσεις που έλαβε η Εκκλησία της Ρωσσίας επιτιθέμενη στα κανονικά όρια του Ιερού και Παλαιφάτου Αποστολικού Πατριαρχείου Αλεξανδρείας και πάσης Αφρικής. Με αυτές, ο Πατριάρχης Ρωσσίας και η Σύνοδος υπό την ηγεσία του παραβίασαν κατάφωρα και αδικαιολόγητα τους Ιερούς Κανόνες και ιδιαίτερα τον 6ο Κανόνα της Α΄ Οικουμενικής Συνόδου.

Γνωρίζουμε καλά ότι οι ενέργειες του Πατριάρχη πάσης Ρωσσίας Κυρίλλου για την ίδρυση μιας λεγόμενης εξαρχίας στην Αφρική δεν έχουν κανένα κανονικό, ποιμαντικό ή ακόμη και χριστιανικό κίνητρο, αλλά βασίζονται αποκλειστικά στην εκδίκηση κατά της Μακαριότητός Σας και του Πατριαρχείου, του οποίου ηγείσθε, για την κανονική κοινωνία Σας με την Ορθόδοξη Εκκλησία της Ουκρανίας. Ως εκ τούτου, προσυπογράφουμε πλήρως όλες τις αξιολογήσεις και αποφάσεις της Ιεράς Συνόδου του Πατριαρχείου Αλεξανδρείας σχετικά με το θέμα αυτό.

Εμείς στην Ουκρανία βιώσαμε -και συνεχίζουμε να βιώνουμε- το βάρος των αντικανονικών ενεργειών του Πατριαρχείου Μόσχας. Το Πατριαρχείο Μόσχας ιδρύθηκε με απόφαση του Οικουμενικού Πατριάρχη και των Παλαιφάτων Πατριαρχείων προς τα τέλη του 16ου αιώνα ως Πατριαρχείο των «Υπερβορείων Μερών» εντός των ορίων του Βασιλείου της Μοσχοβίας και δεν περιελάμβανε τη Μητρόπολη Κιέβου, η οποία από την αρχή της ήταν αρχιεπισκοπή του Οικουμενικού Πατριαρχείου. Ωστόσο, όπως είναι γνωστό, στο δεύτερο μισό του 17ου αιώνα, εκμεταλλευόμενο τις δύσκολες συνθήκες και στηριζόμενο στην πολιτική δύναμη των τσάρων, το Πατριαρχείο Μόσχας εισέβαλε στη Μητρόπολη Κιέβου. Ακριβώς όπως ο Μητροπολίτης Λεωνίδας της Ρωσσικής Εκκλησίας διορίστηκε έξαρχος στην Αφρική, εκείνη την εποχή το Πατριαρχείο Μόσχας χειροτόνησε επίσκοπο τον Μεθόδιο, ένα ιερέα από την Ουκρανία, και τον διόρισε ως «Τοποτηρητή της Μητροπόλεως Κιέβου» στην κανονική επικράτεια του ζώντος Μητροπολίτη Κιέβου και πάσης Ρως Ιωσήφ. Για αυτή τη μεγάλη ανομία ο Μεθόδιος αναθεματίστηκε από τον Οικουμενικό Πατριάρχη.

Αυτό είναι το ιστορικό ορόσημο από το οποίο ξεκίνησε η εισβολή του Πατριαρχείου Μόσχας στα κανονικά όρια της Μητροπόλεως του Κιέβου, μια εισβολή που συνεχίζεται μέχρι σήμερα. Το Πατριαρχείο Μόσχας και η κυβέρνηση των τσάρων κατέλαβαν την εξουσία στη Μητρόπολη του Κιέβου, όπως τώρα προσπαθούν να καταλάβουν την εξουσία στην Αφρική. Το υπομείναμε αυτό για περισσότερα από 300 χρόνια, έως ότου ο Οικουμενικός Πατριάρχης έβαλε δεόντως τέλος σε μια τέτοια ανομία συγκαλώντας την Ενωτική Σύνοδο της Εκκλησίας της Ουκρανίας και παραχωρώντας του Τόμο αυτοκεφαλίας.

Δεν πρέπει να ξεχνάμε τις πολλές άλλες περιπτώσεις όπου η Εκκλησία της Ρωσσίας εισέβαλε σε εδάφη και παραβίασε τους κανόνες. Χωρίς καμία βάση, αυτή η Εκκλησία και το Ρωσσικό κράτος τον 18ο αιώνα εισέβαλαν στη Μητρόπολη Κριμαίας του Οικουμενικού Πατριαρχείου, τον 19ο αιώνα σε αυτήν της αυτοκέφαλης Εκκλησίας της Γεωργίας και στη Βεσσαραβία του Οικουμενικού Πατριαρχείου. Επιπλέον, τα αρχεία του Πατριαρχείου Μόσχας και της κυβέρνησης του Στάλιν αποκαλύπτουν σαφή σχέδια για τη σύγκληση μιας λεγόμενης Οικουμενικής Συνόδου μετά τον Β΄ Παγκόσμιο Πόλεμο με σκοπό την ανακήρυξη του Πατριάρχη Μόσχας ως «Οικουμενικού» Πατριάρχη.

Όλα αυτά και πολλά άλλα γεγονότα και παραδείγματα παράνομων και αντικανονικών ενεργειών της Εκκλησίας της Ρωσσίας, τόσο στο παρελθόν όσο και σήμερα, συμπεριλαμβανομένης της υποκίνησης εχθρότητας και διαφορών εντός των Εκκλησιών της Κύπρου και της Ελλάδας κατά τα τελευταία τρία έτη, ξεκάθαρα απαιτούν κατάλληλη κανονική αξιολόγηση. Είμαστε, ωστόσο, βέβαιοι ότι το Πατριαρχείο Αλεξανδρείας, μαζί με το Οικουμενικό Πατριαρχείο και άλλους σοφούς Πατριάρχες και Προκαθημένους των Αγίων Αυτοκεφάλων Εκκλησιών, θα βρουν την κατάλληλη κανονική λύση στην παρούσα κατάσταση, που θα σταματήσει τις προσπάθειες του Πατριαρχείου Μόσχας να δημιουργήσει στη Μόσχα το αντίστοιχο ενός Καθολικού Πάπα και να μετατρέψει την ίδια την Ορθοδοξία σε μια εθνοκεντρική Ρωσσική αίρεση.

Διαβεβαιώνουμε τη Μακαριότητά Σας για την αδελφική μας αγάπη, την υποστήριξη και τις προσευχές μας!

Της Υμετέρας Θειοτάτης Μακαριότητος

αγαπητός εν Χριστώ αδελφός

 

Επιφάνιος,

Μητροπολίτης Κιέβου και πάσης Ουκρανίας

Κίεβον,

15 Ιανουαρίου 2022

 

* * *

Блаженнійший Папа і Патріарх Олександрійський і всієї Африки, у Христі Богові вельми улюблений і бажаний брате і співслужителю нашого смирення владико ФЕОДОРЕ, Ваше Блаженство у Господі обіймаючи сердечно вітаємо!

Блаженнійший владико!

З великим сумом і болем в душі довідалися ми про злочинні, лукаві та нечестиві рішення, які очільники Церкви Росії ухвалили щодо вторгнення в канонічні межі Святого і давнього Апостольського Патріархату Олександрії і всієї Африки. Цим самим Патріарх Росії та очолюваний ним Синод грубо і безпідставно порушили канонічні правила, зокрема 6 правило І Вселенського собору.

Нам добре відомо, що вчинене Патріархом всієї Росії Кирилом щодо створення так званого екзархату в Африці не має жодних канонічних, пастирських і навіть християнських мотивів, а має своєю основою виключно бажання помсти Вашому Блаженству і очолюваному Вами Патріархату за канонічне спілкування з Православною Церквою України. Тому ми повністю поділяємо всі ті оцінки та рішення, які зробив з цього приводу Священний Синод Олександрійського Патріархату.

Ми в Україні на власному досвіді пережили та продовжуємо відчувати антиканонічну діяльність Патріархату Москви. Цей Патріархат був встановлений рішенням Вселенського Патріарха і давніх Патріархатів наприкінці XVI століття як Патріархат «північних країн», в межах тогочасного Царства Московського, тобто без включення до нього Митрополії Київської, яка від початку була єпархією Вселенського Патріархату. Однак всім відомо, що в другій половині XVII століття, користуючись складними обставинами і політичною силою царів, Патріархат Москви вторгнувся в Київську Митрополію.

Як нині митрополита Церкви Росії Леоніда в Москві було призначено стати екзархом в Африці, так тоді у Москві посвятили на єпископа в межі Київської Митрополії Мефодія, священника з України, якого призначили, при живому канонічному митрополиті Київському і всієї Руси Йосифі, «місцеблюстителем Київської Митрополії». За таке беззаконня тогочасний Вселенський Патріарх наклав на цього Мефодія анафему. Саме з цього розпочалася історія вторгнення Патріархату Москви в канонічні межі Київської Митрополії, яка триває і досі. Бо Патріархат Москви і уряд царів тоді привласнили собі владу над Київською Митрополією так само, як нині намагаються привласнити собі владу в Африці. І це тривало понад 300 років, аж до часу, коли Вселенський Патріарх належним чином поклав край такому беззаконню, скликавши Собор Церкви України і надавши їй Томос про автокефалію.

Належить не забувати і про вторгнення Церкви Росії та порушення нею канонів у багатьох інших випадках. Без всякого права ця Церква і російська держава вторглися у XVIII столітті в митрополії Криму, належні Вселенському Патріархату, на початку ХІХ століття – в Грузію, яка користувалася автокефалією, та в Бессарабію, приналежну до Вселенського Патріархату. А після ІІ Світової війни ця Церква і сталінська держава взагалі мали намір провести у Москві так званий Вселенський собор і оголосити Патріарха Москви – «Вселенським» (про що свідчать відкриті зараз документи Патріархату Москви і сталінського уряду).

Всі ці та багато інших фактів і прикладів беззаконних і антиканонічних дій Церкви Росії, які були здійснені в минулому та продовжують чинитися зараз, включно з розпалюванням ворожнечі та суперечок в останні три роки у Церквах Кіпру і Греції, безперечно вимагають належної канонічної оцінки. Ми переконані, що Святійший давній Патріархат Олександрії разом з Першопрестольним Вселенським Патріархатом та іншими Богомудрими Патріархами і Предстоятелями Святійших Автокефальних Церков знайдуть належне канонічне рішення в такій ситуації, яке зупинить намагання Патріархату Москви перетворити себе у Православ’ї на когось, подібного до католицького Папи, а саме Православ’я – на російську етноцентричну секту.

Запевняємо Ваше Блаженство у нашій братній любові, підтримці та молитвах!

 

Вашого Блаженства

люблячий у Христі брат

Епіфаній,

Митрополит Київський і всієї України

Київ,

15 січня 2022 р.

 

* * *

Your Beatitude Pope and Patriarch of Alexandria  and All Africa, in Christ God very dear and valued brother and concelebrant of our Modesty κύριε κύριε THEODOROS, we embrace Your Beatitude in the name of our Lord, with sincere and joyful greetings.

Your Beatitude!

With deep sadness and pain in our being, we learned about the lawless, wicked, and impious decisions that the Church of Russia adopted to incur upon the canonical boundaries of the Holy and ancient Apostolic Patriarchate of Alexandria and All of Africa. By this, the Patriarch of Russia and the Synod headed by him grossly and unjustifiably violated canonical rules, particularly Canon 6 of the First Ecumenical Council.

We are well aware that the actions of Patriarch Kirill of All Russia to establish a so-called exarchate in Africa have no canonical, pastoral, or even Christian motive, but are based solely on revenge for Your Beatitude and the Patriarchate headed by you for canonical communion with the Orthodox Church of Ukraine. Therefore, we fully endorse all evaluations and decisions the Holy Synod of the Patriarchate of Alexandria regarding this matter.

We in Ukraine experienced – and continue to experience – the brunt of anti-canonical actions of the Moscow Patriarchate. The Moscow Patriarchate was established by the decision of the Ecumenical Patriarch and the ancient Patriarchates towards the end of the 16th century as a Patriarchate for the “Northern lands” within the boundaries of the Muscovy Tsardom, and did not include the Metropolis of Kyiv, which from its beginning was an archdiocese of the Ecumenical Patriarchate. However, as is well known, in the second half of the 17th century, taking advantage of difficult circumstances and relying upon the political power of the tsars, the Patriarchate of Moscow invaded the Metropolis of Kyiv. Just as Metropolitan Leonid of Russian Church was appointed exarch in Africa, at that time the Moscow Patriarchate ordained Methodius, a priest from Ukraine, as bishop and appointed him as  “Locum Tenens of the Kyiv Metropolis” within the canonical territory of  the living Metropolitan Jpseph of Kyiv and All Rus. For such lawlessness, Methodius was anathematized by the Ecumenical Patriarch.

This is the point in history at which began the invasion of the Moscow Patriarchate into the canonical boundaries of the Kyiv Metropolis, which continues to this day. The Patriarchate of Moscow and the government of the tsars seized power over the Kyivan Metropolis, just as they are now trying to seize power in Africa. We endured this for more than 300 years, until the Ecumenical Patriarch duly put an end to such lawlessness by convening the Council of the Church of Ukraine and granting it a Tomos of autocephaly.

We must not forget the many other cases when the Church of Russia has invaded territory and violated canons. Without any basis, this Church and the Russian state in the 18th century invaded to the Metropolis of Crimea of the Ecumenical Patriarchate, in the 19th century that of the autocephalous Church Georgia, and to Bessarabia of the Ecumenical Patriarchate. And, records of the Moscow Patriarchate and Stalin’s government lay out clear plans for convening a so-called Ecumenical Council after World War II for the purpose of declaring the Patriarch of Moscow  the “Ecumenical” Patriarch.

All these and many other facts and examples of lawless and anti-canonical actions of the Church of Russia, both in the past and ongoing today, including within the past three years the incitement of hostility and disputes within the Churches of Cyprus and Greece, clearly require proper canonical assessment. We are, however, confident that the Holy Patriarchate of Alexandria, together with the Ecumenical Patriarchate and other wise Patriarchs and Primates  of the Holy Autocephalous Churches, will find an appropriate canonical solution to the present situation, one which will halt the Moscow Patriarchate’s efforts to create in Moscow the equivalent of a Catholic Pope, and turn Orthodoxy itself into an ethnocentric Russian sect.

We assure Your Beatitude of our brotherly love, support, and prayers!

 

Your Beatitude

loving brother in Christ

Epiphaniy,

Metropolitan of Kyiv and All Ukraine

Kyiv,

January, 15, 2022

 

* * *

Блаженнейший Папа и Патриарх Александрийский и всея Африки, во Христе Боге возлюбленный и желанный брат и сослужитель нашей мерности владыко ФЕОДОР, Ваше Блаженство в Господе с любовью обнимая радостно приветствуем!

Блаженнейший владыко!

С большой печалью и болью в душе мы узнали о преступных, злых и порочных решениях, которые возглавляющие Церковь России приняли о вторжении в канонические пределы Святого и древнего апостольского Патриархата Александрии и всея Африки. Таким образом Патриарх России и возглавляемый им Синод грубо и необоснованно нарушил канонические правила, в частности, 6-е правило Первого Вселенского собора.

Нам хорошо известно, что совершенное Патриархом всея России Кириллом по созданию так называемого экзархата в Африке совершенно не имеет канонических, пастырских и даже христианских мотивов, а имеет в своей основе исключительно желание мести Вашему Блаженству и возглавляемому Вами Патриархату за каноническое общение с Православной Церковью Украины. Поэтому мы полностью разделяем все те оценки и решения, которые сделал по указанному поводу Священный Синод Александрийского Патриархата.

Мы в Украине на собственном опыте пережили и продолжаем ощущать антиканоническую деятельность Патриархата Москвы. Этот Патриархат был установлен решением Вселенского Патриарха и древних Патриархатов в конце XVI столетия как Патриархат «Северных стран», в границах тогдашнего Царства Московского, то есть без включения в него Митрополии Киевской, изначально бывшей епархией Вселенского Патриархата. Однако общеизвестно, что во второй половине XVII столетия, воспользовавшись сложными обстоятельствами и политической силой царей, Патриархат Москвы вторгся в Киевскую Митрополию.

Как ныне митрополит Церкви России Леонид в Москве был назначен стать экзархом в Африке, так тогда в Москве посвятили в епископы в пределы Киевской Митрополии Мефодия, священника из Украины, назначив его, при живом каноническом митрополите Киевском и всея Руси Иосифе «местоблюстителем Киевской Митрополии». За такое беззаконие тогдашний Вселенский Патриарх наложил на Мефодия анафему. Именно с этого началась история вторжения Патриархата Москвы в канонические пределы Киевской Митрополии, продолжающаяся и поныне. Ибо Патриархат Москвы и правительство царей тогда присвоили себе власть над Киевской Митрополией точно так же, как ныне пытаются присвоить себе власть в Африке. И это длилось более 300 лет, до времени, когда Вселенский Патриарх надлежащим образом положил предел подобному беззаконию, созвавши Собор Церкви Украины и предоставив ей Томос об автокефалии.

Необходимо не забывать о вторжении Церкви России и нарушении ею канонов во многих других случаях. Без всего права эта Церковь и русское государство вторглись в XVIII веке в митрополии Крыма, принадлежащие Вселенскому Патриархату, в ХІХ века – в Грузию, которая пользовалась автокефалией, и в Бессарабию, принадлежащую Вселенскому Патриархату. А после Второй мировой войны эта Церковь и сталинское государство вообще имели намерение провести так называемый Вселенский собор в Москве и объявить Патриарха Московского – «Вселенским» (о чем свидетельствуют открытые сейчас документы Патриархии Москвы и сталинского правительства).

Все эти и многие другие факты и примеры беззаконий и антиканонических действий Церкви России, которые были совершенны в прошлом и продолжают совершаться в настоящее время, в том числе разжигание вражды и споров на протяжении последних трех лет в Церквах Кипра и Греция, безусловно, требуют надлежащей канонической оценки. Мы убеждены в том, что Святейший древний Патриархат Александрии, вместе с Первопрестольным Вселенским Патриархатом и другими Богомудрыми Патриархами и Предстоятелями Святейших Автокефальных Церквей найдут надлежащее каноническое решение в такой ситуации, которое остановит попытку Патриархата Москвы превратить себя в Православие в кого-то схожего с католическим Папой, а само Православие – в русскую этноцентричную секту.

Мы заверяем Ваше Блаженство в нашей братской любви, поддержке и молитвах!

 

Вашего Блаженства

любящий во Христе брат

Епифаний,

Митрополит Киевский и всея Украины

Киев,

15 января 2022 года