Постанови Архієрейського Собору від 11 травня 2024 р.

ПОСТАНОВИ

Архієрейського Собору

Української Православної Церкви (Православної Церкви України)
у розширеному складі

під головуванням Блаженнійшого Епіфанія,
Митрополита Київського і всієї України,

від 11 травня 2024 р.

Місто Київ,
Трапезний храм преподобних Антонія і Феодосія Печерських Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври

Зібравшись згідно з рішенням Священного Синоду на своє чергове засідання та провівши його у розширеному складі єпископату Української Православної Церкви (Православної Церкви України), Архієрейський Собор підносить подяку Богові за Його численні милості та благодіяння для Православної Церкви України, зокрема явлені протягом часу від попереднього засідання.

Собор підносить молитви за українських воїнів, які захищають Батьківщину від російської агресії, просить для них, для мирних мешканців, які страждають від атак ворога, для біженців та вимушених переселенців, для наших співгромадян, які перебувають в окупації, Господньої допомоги та опіки. Закликаємо благословення Боже на Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних сил України Володимира Олександровича Зеленського, на мужнє українське військо, на державну і місцеву владу і на весь наш народ у боротьбі за перемогу над російським агресором і встановлення справедливого миру.

Ми низько схиляємо голови, шануючи пам’ять про полеглих захисників України та мирних мешканців, вбитих російськими агресорами, і підносимо свої молитви за упокоєння їхніх душ.

Собор підносить молитви за військових капеланів, а також за братів архієреїв, за духовенство і вірних, які постраждали від війни, перебувають в умовах окупації або були вимушені полишити місце свого проживання.

Собор висловлює незмінну сердечну подяку Вселенському Патріархату, Олександрійському Патріархату, Церквам Кіпру та Греції за підтримку в час важких випробувань війною, а також щиро цінує підтримку з боку християнських Церков, релігійних спільнот та всіх людей доброї волі.

Собор підносить молитву за упокоєння душі спочилого Патріарха Болгарського і Митрополита Софійського Неофіта та молитовно бажає братній Болгарській Православній Церкві успішного обрання його гідного наступника.

Заслухавши та обговоривши доповідь Предстоятеля, Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, про діяльність від часу Помісного Собору (27 липня 2023 р.), Архієрейський Собор постановляє:

1. Схвалити роботу Предстоятеля, Митрополита Київського і всієї України Епіфанія за період від попереднього засідання Помісного Собору (27 липня 2023 р.) та Київської Митрополії УПЦ (ПЦУ). Засвідчити повну підтримку Предстоятелю, Блаженнійшому Епіфанію, Митрополиту Київському і всієї України.

2. Затвердити всі рішення, ухвалені Священним Синодом УПЦ (ПЦУ) за період з часу Помісного Собору (з 27 липня 2023 р.), відображені в синодальних документах.

3. Знову, як і у попередні роки, засвідчити бажання і готовність нашої Помісної Церкви вести діалог, мета якого – досягнення єдності українського православ’я навколо Київського престолу на засадах Томосу про автокефалію.

Висловити глибокий жаль з приводу ультимативних відмов керівництва Митрополії Московського патріархату в Україні від такого діалогу, водночас засвідчивши його успішність на рівні релігійних громад.

Наголосити на тому, що поширення Московською патріархією своєї юрисдикції в Україні є канонічним порушенням і аномалією. Собор закликає духовенство і мирян, які дотепер ще залишаються в юрисдикції Московського патріархату, продовжувати процес єднання з Православною Церквою України і не боятися так званих «заборон» і «позбавлень сану», бо вони є неканонічними, від початку нікчемними і не дійсними.

Собор вдячний православним громадам і духовенству, які за власним вільним рішення протягом попереднього часу послідували Томосу про автокефалію і увійшли в родину Православної Церкви України, адже це відповідає канонічному порядку, благу Православ’я в Україні та має тверду законну основу, що підтверджене і рішенням Верховного Суду України.

4. Підтримати зусилля української держави щодо захисту релігійної спільноти і всього суспільства від ворожого іноземного впливу, від намагань з-закордону під виглядом релігійної діяльності втручатися у внутрішні справи України, руйнувати її через нав’язування неоімперської ідеології. Ці зусилля є особливо актуальними у світлі використання кремлівською диктатурою релігійних інструментів у гібридній агресії Росії проти України.

У зв’язку з цим Собор послідовно підтримує необхідність запровадження законодавчої заборони підлеглості релігійних організацій в Україні релігійним об’єднанням з центром у державі-агресорі та звертається до парламенту України з проханням, після внесення необхідних доповнень, ухвалити підтриманий релігійною спільнотою України урядовий законопроект з цього питання.

5. Ухвалити запропонований Священним Синодом проект і надіслати лист до Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія та Святого і Священного Синоду Вселенського Патріархату з проханням, виконуючи євангельське правило (Мф. 18: 15-17), звернутися до Кирила Гундяєва з вимогою публічно відректися від лжевчення «русского міра», засудити і відкликати наказ так званого «Всесвітнього російського народного собору», в якому містяться елементи цього лжевчення.

Вважати, що доки Кирил Гундяєв не виконає цього заклику «і Церкви не послухає, то нехай він буде […] як язичник і митар» (Мф. 18: 17), так само, як і всі, хто підтримує це вчення, пропагує його та керується ним в церковному житті.

6. Ще раз засвідчити, що Православна Церква України відкидає і засуджує вчення «русского міра» як базоване на єретичних засадах етнофілетизму, маніхейства та гностицизму. Активні пропагандисти вчення «русского міра» та керівники Московської патріархії, зокрема постійні члени Священного Синоду РПЦ, підпадають під осудження, висловлені Церквою щодо цих єретичних вчень, доки публічно не зречуться його.

7. Не маючи безпосередніх канонічних повноважень щодо формального відлучення від Церкви (анафематствування) осіб, які не належать і не належали до ПЦУ та перебувають поза її канонічною територією, але також беручи до уваги загальне православне християнське вчення про нерозкаяні смертні гріхи, які відлучають людину від Бога і Церкви, зважаючи на особливу тяжкість, публічність та вперту нерозкаяність злочинів проти Бога, Церкви Христової та людства, вчинених мирянином РПЦ Владіміром Владіміровічєм Путіним, Собор засвідчує, що ця особа своїми злочинами і впертим та свідомим нерозкаянням в публічних гріхах сама себе відлучила від Церкви.

Про нього можна сказати словами Псалма 108: «Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший… Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, – і воно одійшло від нього. Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його; і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується» (Пс. 108: 8,17-19). Нехай справедливий Божий суд скоро здійсниться над тим, про кого можна сказати словами Євангелія, що його «батько є диявол» (Ін. 8: 44).

8. Підтримати викладені у Доповіді Митрополита Київського і всієї України Епіфанія на Соборі оцінки та пропозиції і взяти їх до уваги у подальшій праці з розбудови Помісної Церкви.

Завершуючи свою працю Архієрейський Собор підносить молитви за Помісну Українську Православну Церкву, за перемогу і справедливий мир в Україні та закликає Боже благословення на духовенство і вірних та на весь український народ.

(Підписи членів Архієрейського Собору)