UA/GR/EN Лист Архієрейського Собору УПЦ (ПЦУ) Вселенському Патріарху Варфоломію

СОБОРНИЙ ЛИСТ
Архієрейського Собору Православної Церкви України

ухвалений 11 травня 2024 р.,
Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра

 

Всесвятійший Архієпископе Константинополя – Нового Риму, Вселенський Патріарше, у Христі Богові вельми любий та бажаний брате та співслужителю нашого смирення, владико ВАРФОЛОМІЮ, Вашу Всесвятість у Господі міцно обіймаємо та щиро й радісно вітаємо.

Архієрейський Собор Православної Церкви України, який мав своє чергове річне засідання 11 травня 2024 року в стінах Святої Лаври Печерської в Києві, звертається до Вас і до Святого та Священного Синоду Великої Христової Церкви у Константинополі, до Першого престолу і нашої люблячої Матері-Церкви, із цим листом у справі осудження вчення про «русскій мір», як такого, що суперечить православному християнському вченню.

Богословські академії нашої Помісної Церкви провели аналіз цього вчення, особливо після ухвалення в березні нинішнього року «наказу» XXV так званого Всесвітнього російського народного собору з назвою «Сьогодення та майбутнє русского міра». Ця організація хоча і має громадський характер, але створена безпосередньо РПЦ, за статутом її очолює російський патріарх і у своїй діяльності від середини 1990-х років і дотепер вона працює цілком суголосно з російською державою та Російською Церквою. Документи зібрання цієї організації, де російська агресія проти України названа «священною війною», були офіційно поширені сторінками РПЦ, як її власні.

Архієрейський Собор Православної Церкви України взяв до уваги пропозиції, зроблені нашими Богословськими академіями після дослідження цієї справи, і прийшов до наступних висновків.

На підставі аналізу наказу так званого «собору» та інших джерел, зокрема численних публічних виступів Кирила Гундяєва, «русскій мір» можна визначити як світоглядний нацизм. За логікою «наказу», Україна не може бути самостійною державою, українців та білорусів не існує (вони – частини російського народу), а Росія є «духовною цивілізацією», що веде боротьбу зі «світовим злом Заходу». Попри сильний акцент на укоріненні Росії у традиціях православ’я, текст «наказу» не містить жодних згадок про Бога і Христа, Богородицю, Церкву, святих тощо. Замість цих засадничих категорій християнської віри документ апелює до абстрактних «духовно-моральної точки зору», «традиційних цінностей» та таких світських ідеологем, як «російська цивілізаційна ідентичність», «колективний Захід», «єдиний російський простір», «триєдність російського народу» та «боротьба із глобалізмом і колективним Заходом» тощо.

Маючи відверто антихристиянський характер, пропагуючи ксенофобію та насильство заради чергового соціального експерименту, документ водночас заявляє про особливу месіанську роль російської держави, російського народу і «русского міра» як «утримувача» («катехона»), який, нібито, творить «особливу цивілізацію» та «російську цивілізаційну ідентичність» на противагу «впалому у сатанізм Заходу». Сьогодні «русскій мір» – це фактично євразійська політична ідеологія неоімперської агресії та війни із використанням окремих елементів християнського соціального вчення.

Ідеологія «русского міра» має виразний єретичний характер. Відхід московського православ’я від християнського вчення чітко проявлений у пропагуванні культу насильства й виправданні («прощення гріхів») насильників, використанні Церкви як засобу досягнення світським керівництвом Росії своєї політичної мети (локальної – захоплення України, глобальної – знищення «колективного ворога», тобто євроатлантичної цивілізації), нагнітанні апокаліптичних настроїв серед вірян, у готовності до знищення світу (ядерний шантаж) заради досягнення уявної перемоги тощо. У такий спосіб відбувається підміна віронавчальних істин християнства та вчення Церкви на історичні й політичні міфи з метою політичної сакралізації державної влади кремлівського режиму та його неоімперської геополітики.

Науковці та богослови констатують, що нинішня версія ідеології «русского міра» вже перейшла навіть межі етнофілетичної єресі та стрімко віддаляється від християнського віровчення. За своїм змістом ця система тяжіє до дуалістичних релігій – зороастризму, маніхейства чи навколохристиянських гностичних рухів, де провідну роль відіграє те саме «єдине зле начало» в його вічній боротьбі з добром.

Створення Московською патріархією нового «богослів’я війни» («священної війни») все більше уподібнюється до створення нової «громадянської релігії» із культом «Московської / Російської держави» та «святої (триєдиної) Русі», де християнські цінності свідомо відсуваються на другий план заради досягнення агресивних завдань політичного керівництва Російської Федерації.

Ця нова громадянська (політична) релігія використовує православний контекст як одну зі сфер поширення задля легітимації власного панування.

Зважаючи на це, «русский мір» несе загрозу не лише всьому християнському світу, але й людству загалом. На це неодноразово звертали увагу відомі богослови зі всього світу, якими було підписано документ з назвою «Декларація про вчення «російського світу» (Русский мір)» / «A Declaration on the «Russian World» (Russkii mir) Teaching»).

Беручи до уваги все вище зазначене Архієрейський Собор Православної Церкви України вважає справедливим визначати ідеологію «русского міра» («російського світу») не тільки як етнофілетичну єресь, але й як вчення, що виводить не лише керівництво, але й всю РПЦ, яка нині активно підтримує цю ідеологію (чи, швидше, «громадянську релігію»), за межі православного християнства.

Тому ми просимо Вашу Всесвятість та Святий і Священний Синод Вселенського Патріархату, виконуючи євангельське правило (Мф. 18: 15-17), звернутися до Кирила Гундяєва з вимогою публічно відректися від лжевчення «русского міра», засудити і відкликати наказ так званого «собору», в якому містяться елементи цього лжевчення.

Ми вважаємо, що доки Кирил Гундяєв не виконає цього заклику «і Церкви не послухає, то нехай він буде […] як язичник і митар» (Мф. 18: 17), так само, як і всі, хто підтримує це вчення, пропагує його та керується ним в церковному житті. Тому ми не можемо з такими мати церковне спілкування.

Ми ще раз засвідчуємо, як це було зроблене два роки тому нашим Архієрейським Собором, що Православна Церква України відкидає і засуджує вчення «русского міра» як базоване на єретичних засадах етнофілетизму, маніхейства та гностицизму. На нашу думку, активні пропагандисти вчення «русского міра» та керівники Московської патріархії, зокрема постійні члени Священного Синоду РПЦ, підпадають під осудження, висловлені Церквою щодо цих єретичних вчень, доки публічно не зречуться його.

Не маючи безпосередніх канонічних повноважень щодо формального відлучення від Церкви (анафематствування) осіб, які не належать і не належали до ПЦУ та перебувають поза її канонічною територією, але також беручи до уваги загальне православне християнське вчення про нерозкаяні смертні гріхи, які відлучають людину від Бога і Церкви,  зважаючи на особливу тяжкість, публічність та вперту нерозкаяність злочинів проти Бога, Церкви Христової та людства, вчинених мирянином РПЦ Владіміром Владіміровічєм Путіним, Архієрейський Собор Православної Церкви України засвідчує, що ця особа своїми злочинами і впертим та свідомим нерозкаянням в публічних гріхах сама себе відлучила від Церкви.

Про нього можна сказати словами Псалма 108: «Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший… Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, – і воно одійшло від нього. Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його; і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується» (Пс. 108: 8,17-19). Нехай справедливий Божий суд скоро здійсниться над тим, про кого можна сказати словами Євангелія, що його «батько є диявол» (Ін. 8: 44).

Ваша Всесвятосте!

З любов’ю у Христі та незмінною повагою ми передаємо всі ці рішення для розгляду Вами, як Першому серед Патріархів, який єдиний має особливі канонічні права у питаннях, що стосуються Повноти Православ’я, та просимо Вас і Святий та Священний Синод Вселенського Патріархату вчинити те, що необхідне для захисту чистоти Християнської Православної віри від єретичних викривлень, які завдають шкоди Церкві та мають своїми плодами війну, численні вбивства невинних і страждання народу Божого.

Просимо Ваших святих молитов за перемогу правди і справедливий мир для України і запевняємо Вашу Всесвятість у нашій незмінній любові та молитві про Вас!

(Підписи членів Архієрейського Собору)

***

Γράμμα της Ιεράς Συνόδου της Ιεραρχίας της Ορθοδόξου Εκκλησίας της Ουκρανίας προς τον Οικουμενικό Πατριάρχη Βαρθολομαίο

Εγκρίθηκε στις 11 Μαΐου 2024,
στη Λαύρα Κοιμήσεως της Θεοτόκου των Σπηλαίων του Κιέβου.

Παναγιώτατε Αρχιεπίσκοπε Κωνσταντινουπόλεως – Νέας Ρώμης και Οικουμενικέ Πατριάρχα, εν Χριστώ τω Θεώ λίαν αγαπητέ και περιπόθητε αδελφέ και συλλειτουργέ της ημών Μετριότητος, κ.κ. ΒΑΡΘΟΛΟΜΑΙΕ, την Υμετέραν Θειοτάτην Παναγιότητα ενθέρμως εν Κυρίω περιπτυσσόμενοι, υπερήδιστα προσαγορεύομεν.

Με την παρούσα επιστολή, η Ιερά Σύνοδος της Ιεραρχίας της Ορθοδόξου Εκκλησίας της Ουκρανίας, συνελθούσα στην τακτική ετήσια συνεδρίασή της, την 11η Μαΐου 2024, εντός των τειχών της Ιεράς Μονής των Σπηλαίων του Κιέβου, απευθύνεται προς Εσάς και προς την Αγία και Ιερά Σύνοδο της Αγίας του Χριστού Μεγάλης Εκκλησίας εν Κωνσταντινουπόλει, καταδικάζοντας το δόγμα του «ρωσικού κόσμου» ως αντίθετο προς την ορθόδοξη χριστιανική διδασκαλία.

Οι Θεολογικές Ακαδημίες της Τοπικής μας Εκκλησίας έχουν αναλύσει αυτή τη διδασκαλία, ιδιαίτερα μετά την υιοθέτηση, τον Μάρτιο του τρέχοντος έτους, του «διατάγματος» του XXV λεγόμενου «Παγκόσμιου Ρωσικού Λαϊκού Συμβουλίου» με τίτλο: «Το παρόν και το μέλλον του Ρωσικού Κόσμου». Αν και ο οργανισμός αυτός έχει πολιτικό χαρακτήρα, δημιουργήθηκε απευθείας από τη Ρωσική Ορθόδοξη Εκκλησία, του οργανισμού αυτού προΐσταται ο Ρώσος Πατριάρχης και στις δραστηριότητές του, από τα μέσα της δεκαετίας του 1990 και μέχρι σήμερα, λειτουργεί σε πλήρη συμφωνία με το ρωσικό κράτος και τη Ρωσική Εκκλησία. Τα κείμενα της συνεδρίασης της οργάνωσης αυτής, η οποία αποκάλεσε τη ρωσική επίθεση κατά της Ουκρανίας «ιερό πόλεμο», διαδόθηκαν επίσημα από τις σελίδες της Ρωσικής Ορθόδοξης Εκκλησίας ως δικά της.

Η Σύνοδος των Επισκόπων της Ορθοδόξου Εκκλησίας της Ουκρανίας έλαβε υπόψη του τις προτάσεις των Θεολογικών μας Ακαδημιών, μετά τη μελέτη αυτής της υπόθεσης, και κατέληξε στα ακόλουθα συμπεράσματα.

Με βάση την ανάλυση του «διατάγματος» του λεγόμενου «Παγκόσμιου Ρωσικού Λαϊκού Συμβουλίου» και άλλων πηγών, συμπεριλαμβανομένων πολυάριθμων δημόσιων ομιλιών του Κυρίλλου Γκουντιάεφ, ο «ρωσικός κόσμος» μπορεί να οριστεί ως ιδεολογικός ναζισμός. Σύμφωνα με τη λογική του «διατάγματος», η Ουκρανία δεν μπορεί να είναι ανεξάρτητο κράτος, οι Ουκρανοί και οι Λευκορώσοι δεν υπάρχουν (είναι μέρος του ρωσικού λαού) και η Ρωσία είναι ένας «πνευματικός πολιτισμός» που πολεμά το «παγκόσμιο κακό της Δύσης». Παρά την έντονη έμφαση στις ρίζες της Ρωσίας στις παραδόσεις της Ορθοδοξίας, το κείμενο του «διατάγματος» δεν περιέχει καμία αναφορά στον Θεό, τον Χριστό, την Παναγία, την Εκκλησία, τους αγίους κ.λπ. Αντί αυτών των θεμελιωδών κατηγοριών της χριστιανικής πίστης, το έγγραφο επικαλείται αφηρημένες «πνευματικές και ηθικές απόψεις», «παραδοσιακές αξίες» και κοσμικά ιδεολογήματα όπως η «ρωσική πολιτισμική ταυτότητα», η «συλλογική Δύση», ο «ενιαίος ρωσικός χώρος», η «τριαδικότητα του ρωσικού λαού» και ο «αγώνας κατά της παγκοσμιοποίησης και της συλλογικής Δύσης» κ.λπ.

Ενώ είναι εξόφθαλμα αντιχριστιανικό, προωθώντας την ξενοφοβία και τη βία για χάρη ενός επιπλέον κοινωνικού πειράματος, το έγγραφο διακηρύσσει επίσης τον ιδιαίτερο μεσσιανικό ρόλο του ρωσικού κράτους, του ρωσικού λαού και του «ρωσικού κόσμου» ως «συντηρητή» (ο «κατέχων», πρβλ. Β΄ Θεσσαλ. β΄ 6-7)), ο οποίος δήθεν δημιουργεί έναν «ιδιαίτερο πολιτισμό» και μια «ρωσική πολιτιστική ταυτότητα» σε αντίθεση με τη «Δύση που έχει πέσει στον σατανισμό». Σήμερα, ο «ρωσικός κόσμος» είναι στην πραγματικότητα μια ευρασιανική πολιτική ιδεολογία νεοϊμπεριαλιστικής επιθετικότητας και πολέμου, χρησιμοποιώντας ορισμένα στοιχεία της χριστιανικής κοινωνικής διδασκαλίας.

Η ιδεολογία του «ρωσικού κόσμου» έχει σαφώς αιρετικό χαρακτήρα. Η απομάκρυνση της Ορθοδοξίας της Μόσχας από τη χριστιανική διδασκαλία εκδηλώνεται ξεκάθαρα με την προώθηση της λατρείας της βίας και τη δικαίωση («άφεση αμαρτιών») των δραστών, τη χρήση της Εκκλησίας ως μέσου για την επίτευξη των πολιτικών στόχων της κοσμικής ηγεσίας της Ρωσίας (τοπικών: κατάληψη της Ουκρανίας, παγκόσμιων: καταστροφή του «συλλογικού εχθρού», δηλαδή του ευρωατλαντικού πολιτισμού), την υποκίνηση αποκαλυπτικών αισθημάτων στους πιστούς, την ετοιμότητα καταστροφής του κόσμου (πυρηνικός εκβιασμός) για την επίτευξη μιας φανταστικής νίκης κ.λπ. Με αυτόν τον τρόπο, οι δογματικές αλήθειες του χριστιανισμού και οι διδασκαλίες της Εκκλησίας αντικαθίστανται από ιστορικούς και πολιτικούς μύθους, προκειμένου να ιεροποιηθεί πολιτικά η κρατική εξουσία του καθεστώτος του Κρεμλίνου και η νεοϊμπεριαλιστική γεωπολιτική του.

Επιστήμονες και θεολόγοι δηλώνουν ότι η σημερινή εκδοχή της ιδεολογίας του «ρωσικού κόσμου» έχει ήδη ξεπεράσει ακόμη και τα όρια της εθνοφυλετικής αίρεσης και απομακρύνεται ταχύτατα από το χριστιανικό δόγμα. Όσον αφορά το περιεχόμενό του, το σύστημα αυτό τείνει προς τις δυϊστικές θρησκείες -τον Ζωροαστρισμό, τον Μανιχαϊσμό ή τα παραχριστιανικά Γνωστικιστικά κινήματα- όπου πρωταγωνιστικό ρόλο παίζει η ίδια «ενιαία αρχή του κακού» στην αιώνια πάλη της με το καλό.

Η δημιουργία από το Πατριαρχείο της Μόσχας μιας νέας «θεολογίας του πολέμου» («ιερός πόλεμος») μοιάζει όλο και περισσότερο με τη δημιουργία μιας νέας «πολιτικής θρησκείας» με τη λατρεία του «κράτους της Μοσχοβίας/Ρωσίας» και της «αγίας (τριαδικής) Ρωσίας», όπου οι χριστιανικές αξίες τίθενται σκόπιμα σε δεύτερη μοίρα προκειμένου να επιτευχθούν οι επιθετικοί στόχοι της πολιτικής ηγεσίας της Ρωσικής Ομοσπονδίας.

Αυτή η νέα αστική (πολιτική) θρησκεία χρησιμοποιεί το ορθόδοξο πλαίσιο ως ένα από τα πεδία εξάπλωσής της για να νομιμοποιήσει τη δική της κυριαρχία.

Υπό αυτό το πρίσμα, ο «ρωσικός κόσμος» αποτελεί απειλή όχι μόνο για ολόκληρο τον χριστιανικό κόσμο, αλλά και για την ανθρωπότητα στο σύνολό της. Αυτό έχει επισημανθεί επανειλημμένα από γνωστούς θεολόγους από όλο τον κόσμο, οι οποίοι υπέγραψαν ένα κείμενο με τίτλο: «Διακήρυξη για τη διδασκαλία του “ρωσικού κόσμου”».

Λαμβάνοντας υπόψη όλα τα παραπάνω, η Σύνοδος των Επισκόπων της Ορθοδόξου Εκκλησίας της Ουκρανίας θεωρεί δίκαιο να προσδιορίσει την ιδεολογία του «ρωσικού κόσμου» όχι μόνο ως εθνοφυλετική αίρεση, αλλά και ως ένα δόγμα που οδηγεί όχι μόνο την ηγεσία, αλλά και ολόκληρη τη Ρωσική Ορθόδοξη Εκκλησία, η οποία τώρα υποστηρίζει ενεργά αυτή την ιδεολογία (ή μάλλον την «πολιτική θρησκεία»), εκτός των ορίων του Ορθόδοξου Χριστιανισμού.

Ως εκ τούτου, ζητούμε από την Παναγιότητά Σας και την Αγία και Ιερά Σύνοδο του Οικουμενικού Πατριαρχείου, ακολουθώντας την ευαγγελική επιταγή (πρβλ. Ματθ. ιη΄ 15-17), να απευθυνθείτε στον Κύριλλο Γκουντιάεφ με την απαίτηση να αποκηρύξει δημοσίως την ψευδή διδασκαλία του «ρωσικού κόσμου», να καταδικάσει και να ανακαλέσει το «διάταγμα» του λεγόμενου «Παγκόσμιου Ρωσικού Λαϊκού Συμβουλίου», το οποίο περιέχει στοιχεία αυτής της ψευδούς διδασκαλίας.

Πιστεύουμε ότι μέχρι ο Κύριλλος Γκουντιάεφ να εκπληρώσει αυτό το κάλεσμα «και να υπακούσει στην Εκκλησία, ας είναι […] σαν ειδωλολάτρης και τελώνης» (πρβλ. Ματθ. ιη΄ 17), καθώς και όλοι όσοι υποστηρίζουν αυτή τη διδασκαλία, την προωθούν και καθοδηγούνται από αυτήν στην εκκλησιαστική ζωή. Επομένως, δεν μπορούμε να έχουμε εκκλησιαστική κοινωνία μαζί τους.

Επαναβεβαιώνουμε, όπως έγινε πριν από δύο χρόνια από τη Σύνοδο των Επισκόπων μας, ότι η Ορθόδοξη Εκκλησία της Ουκρανίας απορρίπτει και καταδικάζει τις διδασκαλίες του «ρωσικού κόσμου» ως βασισμένες στις αιρετικές αρχές του Εθνοφυλετισμού, του Μανιχαϊσμού και του Γνωστικισμού. Κατά τη γνώμη μας, οι ενεργοί προπαγανδιστές της διδασκαλίας του «ρωσικού κόσμου» και οι ηγέτες του Πατριαρχείου Μόσχας, συμπεριλαμβανομένων των μόνιμων μελών της Ιεράς Συνόδου της Ρωσικής Ορθόδοξης Εκκλησίας, υπόκεινται στην καταδίκη που έχει εκφράσει η Εκκλησία σχετικά με αυτές τις αιρετικές διδασκαλίες μέχρι να τις αποκηρύξουν δημοσίως.

Χωρίς να έχει άμεση κανονική εξουσία να αφορίζει (αναθεματίζει) επίσημα πρόσωπα που δεν ανήκουν στην Ορθόδοξη Εκκλησία της Ουκρανίας και βρίσκονται εκτός της κανονικής της επικράτειας, αλλά λαμβάνοντας επίσης υπόψη το γενικότερο ορθόδοξο χριστιανικό δόγμα για τα αμετανόητα θανάσιμα αμαρτήματα που χωρίζουν ένα πρόσωπο από τον Θεό και την Εκκλησία, λαμβάνοντας υπόψη και την ιδιαίτερη σοβαρότητα, τη δημοσιότητα και την πεισματική αμετανόητη στάση των εγκλημάτων κατά του Θεού, της Εκκλησίας του Χριστού και της ανθρωπότητας που διέπραξε το λαϊκό μέλος της Ρωσικής Ορθόδοξης Εκκλησίας, ο Βλαντιμίρ Βλαντιμίροβιτς Πούτιν, η Ιερά Σύνοδος της Ιεραρχίας της Ορθοδόξου Εκκλησίας της Ουκρανίας πιστοποιεί ότι το πρόσωπο αυτό έχει αφοριστεί από την Εκκλησία λόγω των εγκλημάτων του και της πεισματικής και σκόπιμης αμετανόητης στάσης των δημόσιων αμαρτημάτων του.

Μπορούμε να πούμε γι’ αυτόν τα λόγια του Ψαλμωδού: «Ας είναι σύντομες οι ημέρες του και η εξουσία του ας καταληφθεί από άλλον… Αγάπησε την κατάρα, και αυτή θα έρθει επάνω του- δεν επιθυμούσε την ευλογία, και αυτή έφυγε απ’ αυτόν. Ας φορέσει την κατάρα σαν ένδυμα, και ας μπει σαν νερό στα σπλάχνα του και σαν λάδι στα οστά του- και ας είναι γι’ αυτόν σαν ένδυμα με το οποίο ντύνεται και σαν ζώνη με την οποία περιβάλλεται πάντοτε» (Ψαλμ. ΡΗ΄ 8, 17-19). Είθε η δίκαιη κρίση του Θεού να εκπληρωθεί σύντομα σε αυτόν για τον οποίο το Ευαγγέλιο λέει ότι «ο πατέρας του είναι ο διάβολος» (πρβλ. Ιωάν. η΄ 44).

Παναγιώτατε!

Με εν Χριστώ αγάπη και ακλόνητο σεβασμό, υποβάλλουμε όλες αυτές τις αποφάσεις για να τις λάβετε υπόψη Σας ως ο Πρώτος μεταξύ των Πατριαρχών, ο οποίος μόνος έχει ειδικά κανονικά δικαιώματα σε θέματα που αφορούν το πλήρωμα της Ορθοδοξίας, και ζητάμε από Εσάς και την Αγία και Ιερά Σύνοδο του Οικουμενικού Πατριαρχείου να πράξετε ό,τι είναι απαραίτητο για την προστασία της καθαρότητας της χριστιανικής ορθόδοξης πίστης από αιρετικές διαστρεβλώσεις που βλάπτουν την Εκκλησία και έχουν ως καρπούς τον πόλεμο, τις πολυάριθμες δολοφονίες αθώων και τον πόνο του λαού του Θεού.

Ζητάμε τις ιερές προσευχές Σας για τη νίκη της αλήθειας και μια δίκαιη ειρήνη για την Ουκρανία και διαβεβαιώνουμε την Παναγιότητά Σας για την ακλόνητη αγάπη και προσευχή μας για Σας!

(Υπογραφές των μελών της Συνόδου των Επισκόπων)

***

Conciliar Letter
Council of Bishops of the Orthodox Church of Ukraine
To Ecumenical Patriarch Bartholomew

Adopted May 11, 2024 at the Kyiv-Pechersk Lavra

Your All-Holiness Archbishop of Constantinople, New Rome and Ecumenical Patriarch, beloved brother in Christ and co-celebrant, Bartholomew, may the Grace and Peace of God be with your All-Holiness.

With this correspondence, the Council of Bishops of the Orthodox Church of Ukraine, convening in its customary annual assembly on May 11, 2024, within the sacred precincts of the Holy Kyiv-Pechersk Lavra, extends this solemn address to you and the esteemed Holy and Sacred Synod of the Holy Great Church of Christ in Constantinople, through which we emphatically denounce the doctrine of the “Russian World” as fundamentally at odds with Orthodox Christian doctrine.

The Theological Academies within our Local Church have meticulously scrutinized this doctrine, particularly following the enactment in March of this year of the “decree” issued by the XXVth so-called “World Russian People’s Council” titled “The Present and the Future of the Russian World”. While possessing a political nature, this entity was established directly under the auspices of the Russian Orthodox Church, has from the mid-1990s through the present day been headed by the Russian Patriarch, and has operated in close alignment with the Russian state and the Russian Orthodox Church. The declarations of this organization, which labeled the Russian invasion of Ukraine a “holy war,” were officially propagated by the Russian Orthodox Church as its own pronouncements.

The Council of Bishops of the Orthodox Church of Ukraine thoroughly considered the recommendations put forth by our theological academies delving into the intricacies of the matter, and reached the following conclusions.

Drawing from an in-depth analysis of the “decree” issued by the self-proclaimed “World Russian People’s Council” and various other sources, including numerous public addresses by Kirill Gundyayev, the concept of the “Russian World” can be accurately described as akin to ideological Nazism. According to the rationale of the decree, Ukraine cannot be an independent state, Ukrainians and Belarusians do not exist (they are part of the Russian people), and Russia is a “spiritual civilization” that fights the “global evil of the West”. Despite the strong emphasis on Russia’s roots in the traditions of Orthodoxy, the text of the decree contains no reference to God, Christ, the Theotokos, the Church, the saints, or any such. Instead of these fundamental bases of the Christian faith, the document invokes abstract “spiritual and moral views” and “traditional values” and secular ideologies such as the “Russian cultural identity”, the “collective West”, the “unified Russian space”, the “trinity of the Russian people”, and the “struggle against globalization and the collective West”.

The document, while overtly anti-Christian and propagating xenophobia and violence under the guise of a social experiment, also asserts the purportedly unique messianic role of the Russian state, the Russian people, and the so-called “Russian World” as “custodians” (“κατέχον” 2 Thessalonians 2:6-7). It claims to cultivate a distinct “special culture” and “Russian cultural identity” in opposition to the “West that has succumbed to Satanism”. Today, the “Russian World” is in fact a Eurasian political ideology of neo-imperialist aggression and warfare which co-opts elements of Christian social doctrine.

The ideology of the ”Russian World” has a clearly heretical character. The divergence of Moscow’s Orthodoxy from authentic Christian doctrine becomes glaringly evident in its propagation of a culture of violence and the exoneration (“absolution”) of perpetrators, the instrumentalization of the Church to further the political agendas of Russia’s secular leadership (domestically: the annexation of Ukraine; globally: the dismantling of the “collective enemy” as it labels Euro-Atlantic civilization), the stoking of apocalyptic fervor among the faithful, and the willingness to resort to apocalyptic means (nuclear blackmail) in pursuit of an illusory triumph, among other egregious manifestations. In this way, the dogmatic truths of Christianity and the teachings of the Church are replaced by historical and political myths to politically sanctify the state power of the Kremlin regime and its neo-imperialist geopolitics.

Academics and theologians state that the current version of the ideology of the “Russian World” has already exceeded the boundaries of ethno-racial heresy and is rapidly moving further from Christian doctrine. In terms of its substance, this ideology exhibits tendencies reminiscent of dualistic religions like Zoroastrianism, Manichaeism, or certain para-Christian Gnostic sects, wherein the same “singular principle of evil” plays a leading role in its eternal struggle with the good.

The formulation by the Moscow Patriarchate of a novel “theology of war” (“holy war”) increasingly mirrors the construction of a fresh “political religion” centered around the veneration of the “state of Moscow/Russia” and “holy (trinity) Russia”. In this construct, Christian principles are deliberately relegated to a secondary position to advance the aggressive objectives of the political leadership of the Russian Federation.

This new urban (political) religion uses the orthodox framework as one of its spheres of expansion to legitimize its own domination.

In this light, the “Russian World” is a threat not only to the entire Christian world, but also to humanity as a whole. This has been repeatedly pointed out by well-known theologians from around the world, who signed the text “Declaration on the Teaching of the ‘Russian World’ ”. In view of the above points, the Council of Bishops of the Orthodox Church of Ukraine deems it appropriate to classify the ideology of the “Russian World” not merely as an ethno-racial heresy, but also as a doctrine that steers not just the leadership but also the entirety of the Russian Orthodox Church which presently staunchly advocates this ideology (or rather the “political religion”) beyond the confines of Orthodox Christianity.

Therefore, we implore Your All-Holiness and the Holy and Sacred Synod of the Ecumenical Patriarchate, following the evangelical command (Matthew 18:15-17), to communicate to Kirill Gundyayev a demand to publicly repudiate the false teaching of the “Russian World” and condemn and revoke the “decree” of the so-called “World Russian People’s Council” which includes elements of this false teaching. We believe that until Kirill Gundyayev fulfills this call “and obeys the Church, let him […] be like a pagan and a tax collector” (Matthew 18:17), as along with all those who support this teaching, promote it, and are guided by it in church life. As such, we cannot have ecclesiastical communion with them.

We reaffirm, as our Council of Bishops proclaimed two years ago, that the Orthodox Church of Ukraine unequivocally denounces and censures the doctrines of the “Russian World,” founded on the heretical tenets of ethno-racialism, Manichaeism, and Gnosticism. In our opinion, the active propagandists of the teaching of the “Russian World” and the leaders of the Moscow Patriarchate, including the permanent members of the Holy Synod of the Russian Orthodox Church, are subject to the condemnation expressed by the Church regarding these heretical teachings until they publicly renounce these.

Without possessing direct canonical authority to excommunicate (anathematize) individuals outside the Orthodox Church of Ukraine and its canonical jurisdiction, yet considering Orthodox Christian doctrine regarding unrepentant mortal sins that sever one from God and the Church, and acknowledging the gravity, visibility, and persistently unrepentant nature of the offenses against God, the Church of Christ, and humanity committed by lay member of the Russian Orthodox Church, Vladimir Putin, the Holy Synod of the Hierarchy of the Orthodox Church of Ukraine hereby declares that this individual has been excommunicated from the Church due to his crimes and obstinate refusal to repent for his public sins.

We can of him recite the words of the Psalmist, “Let his days be few, and let another take his office. As he loved cursing, so let it come to him; as he did not delight in blessing, so let it be far from him. As he clothed himself with cursing as with his garment, so let it enter his body like water and like oil into his bones. Let it be to him like the garment which covers him, and for a belt with which he girds himself continually” (Psalm 109:8, 17-19). May God’s righteous judgment soon be fulfilled in him about whom the Gospel says “your father, the devil” (John 8:44).

Your All-Holiness,

With love in Christ and profound respect, we humbly present to you, the First among the Patriarchs, vested with unique canonical authority in matters pertaining to the Orthodox flock, this letter. We beseech you and the Holy and Sacred Synod of the Ecumenical Patriarchate to take all necessary measures to safeguard the purity of the Christian Orthodox faith from heretical distortions that threaten the Church and have led to conflict, countless innocent lives lost, and the suffering of God’s people.

We ask for Your holy prayers for the victory of truth and a just peace for Ukraine and we assure Your All-Holiness of our unwavering love and prayers for you!

(Signs ot the members of Council of Bishops of the OCU)

Завантажити