Проповідь Предстоятеля у Великий четвер Страсного тижня
Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, у Великий четвер, Церква вшановує встановлення свого головного, центрального Таїнства – Євхаристії. Перед стражданнями і смертю на хресті Спаситель у Сіонській горниці разом з учнями-апостолами звершує старозавітну пасхальну вечерю. І на цій вечері, яка нагадує про рабство народу Ізраїля в Єгипті та про звільнення від нього, яке здійснив Бог, нагадує про принесення в жертву агнця, кров’ю якого були позначені оселі вірних, що повз них пройшов ангел гніву – під час цієї вечері Месія являє Таїнство, яке довершує старозавітній прообраз.
Тоді приносили в жертву невинне ягня – нині Христос, як Агнець Божий, добровільно приносить в жертву Себе. Тоді жертва мала врятувати один народ – нині ж вона приноситься заради очищення від гріхів всього світу, щоби життя вічне отримали всі, хто увірує, з будь-якого народу і незалежно від походження. Тоді жертва приносилася, щоби врятувати один народ від рабства земного – нині приноситься хресна жертва, щоби врятувати все людство від рабства гріху і смерті.
Тоді жертовне ягня і його кров були символами і знаками – нині Божий Син подає апостолам і всім вірним Свої Тіло і Кров для того, щоби кожен міг стати істинним причасником Спасителя. Щоби не як спогад про минуле чи символічну дію звершити вечерю, але щоби істинно, хоча і таємничо та незбагненно для розуму, у Євхаристії з’єднатися з Месією-Христом і так отримати від Нього дар життя вічного.
У цьому нашому патріаршому кафедральному соборі, як і в інших наших історичних кафедральних соборних храмах у Києві – у Святій Софії та у Михайлівському Золотоверхому – ми можемо через іконографію ясно побачити свічення Церкви про важливість Євхаристії як центру життя Церкви. Саме до ікони Євхаристії на східній стіні вівтаря, до величного образу Спасителя, Який від престолу подає апостолам Свої Тіло і Кров, звернені всі ми, коли підносимо свої молитви під час богослужіння. І не лише в цих соборних храмах, але за традицією у всякому храмі, де є іконостас, над Царськими вратами, по центру, вміщується зображення Тайної вечері та тієї єдиної Євхаристії, причасниками якої під час літургії стаємо ми щоразу, приймаючи Хліб життя і Чашу спасіння.
Сьогодні ввечері та завтра Церква згадує страждання і смерть Господа нашого Ісуса Христа. Згадує судилище в Синедріоні, несправедливе засудження у Пилата, згадує бичування і несення хреста, розп’яття на Голгофі, смерть та поховання Спасителя. Але сенс та значення всього цього не можна повною мірою зрозуміти та усвідомити без усвідомлення того, чим є Тайна вечеря, чим є для Церкви і для життя кожного з нас Євхаристія. Бо все, що ми згадуємо у ці дні, є жертвоприношенням, яке Син Божий приносить заради нас і заради нашого спасіння. Він нам віддає для споживання Своє тіло, яке зазнає страждань і прибивається до хреста. Він нам віддає для пиття Свою кров, яка проливається на Голгофу.
У такий спосіб Син Божий стає причасним нашої смерті для того, щоби ми стали причасними Його вічного життя. Він бере на Себе, як невинний Агнець, гріхи світу, щоби ми очистилися і звільнилися від них. І хоча вечеря в Сіонській горниці та перша Євхаристія відбулися двадцять століть тому, – ми сьогодні, зараз, завдяки милості Божій, через благодатну силу та дію Таїнства, є істинними її учасниками, причастившись того самого Тіла і тієї самої Крові, прийнявши їх з вірою від руки Христової.
Тут, у нашому Володимирському соборі, окрім величного зображення Євхаристії, про яке було згадано, є ще одне особливе свідчення про надзвичайне значення цього Таїнства. Ось тут перед нами перебувають чесні мощі священномученика Макарія, Митрополита Київського і всієї Руси. Вони нагадують нам, що свою смерть від рук злочинців він прийняв, звершуючи літургію та не бажаючи рятувати своє земне життя втечею, полишивши на престолі Тіло і Кров, принесені щойно в таїнстві. Святитель з вірою прийняв смерть біля престолу, кров його змішалася з євхаристійною Кров’ю Христовою. Але віддавши земне життя заради віри та заради великого таїнства єднання із Сином Божим, митрополит Макарій отримав блаженне життя вічне у Царстві Христа.
Тому, дорогі владики, отці, брати і сестри, знаючи все це і особливо згадуючи про зміст та значення Євхаристії сьогодні, коли Церква вшановує встановлення цього Таїнства, маємо завжди, до кінця свого земного життя, прагнути причащатися Тіла і Крові Христових. Щоби на кожному з нас також справдилися слова обітниці Спасителя: «Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день. Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям. Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому» (Ін. 6:54-56). Амінь.
