Слово Архієпископа Елії з нагоди свята Покрова Богородиці та приїзду до України

Ваше Блаженство, дорогий у Христі Епіфанію, Митрополите Київський і всієї України!

Шановні брати архієреї, шановані посли скандинавських країн, представники державної влади, захисники України, отці, сестри і брати – дорогі українці!

Слава Ісусу Христу!

«Благословен той, хто йде в ім’я Господнє. З дому Господнього вас благословляємо» (Пс. 118:26).

Моє серце сповнене вдячності, коли я маю велику честь і смиренну відповідальність передати вам теплі привітання від імені всієї нашої скандинавської екуменічної делегації. Ми представляємо спільний голос Церков Фінляндії, Швеції, Норвегії, Данії та Ісландії – народів, які твердо стоять поруч з вами на цьому поворотному моменті історії.

З Божої милості я отримав можливість прибути з візитом до вашої прекрасної, гостинної, багатостраждальної, але з усією мужністю захищаючої свою свободу країни. Кожен крок на святій землі України нагадує мені про те, наскільки дорогоцінною є ціна свободи і як глибоко з серця вашого народу випливає віра і надія.

Ваше Блаженство, саме сьогодні ми особливо згадуємо, як покров Божої Матері простертий над Україною. Її безперестанне заступництво підтримувало вас у ці роки випробувань, і під Її покровом ви знайшли силу, про яку інші народи можуть тільки мріяти. Ця сила не народжується з порожнечі – вона випливає з послуху, того самого послуху, який Діва Марія виявила Святому Духу.

Один давній церковний письменник мудро написав, що всі внутрішні поштовхи Марії походили від Святого Духа. І що найважливіше: Марія ніколи не говорила «ні» Духу, який жив у ній. У цьому криється глибока істина про свободу – справжня свобода народжується з послуху Божій волі, а не з бунту проти неї.

Ви, українці, довели, що ця істина є живою. Захищаючи свою свободу, ви боролися не лише за фізичну свободу, а за те, щоб бути вільними дітьми Божими у власній країні. «Ви бо не прийняли духа рабства, щоб знову жити в страху, але прийняли Духа усиновлення», – пише апостол Павло (Рим. 8:15). Справжня свобода – це коли ми більше не є в’язнями тисяч різних пут – ні страху, ні брехні, ні кайданів гноблення.

Людина справді нічого не втрачає, коли починає слухати Дух Божий і бути послушною Йому. Навпаки: тоді найвищі гори зрушуються, непереборні перешкоди руйнуються, і посеред безнадії народжується нове життя. Ви засвідчили це чудо посеред війни – силу любові серед ненависті, світло надії в осередку темряви.

Тож продовжуйте, дорогі у Христі співслужителі, продовжуйте своє подвижництво в надії! Будьте послушні Духу і ніколи не кажіть Йому «ні», бо саме це робить кожного з нас придатними і гнучкими знаряддями в руках нашого Господаря – засобами, через які Бог оновлює весь світ. Я переконаний, що ваша послушність Духу принесе стократний урожай, і ми вже зараз бачимо його прекрасні плоди – у вашій стійкості, у вашій любові один до одного, у вашій здатності бути милосердними.

Я молюся за вас – і за всю Україну – щоб наш Спаситель благословив і приніс у цю країну Свій справедливий та міцний мир. Мир, який є не лише закінченням війни, а справжньою перемогою справедливості. Мир, у якому ви зможете відбудувати свою країну.

Тож носіть покров Божої Матері у своїх серцях. Йдіть сміливо вперед. Пам’ятайте: ви не самі. Ми, християни півночі, молимося за вас, стоїмо поруч з вами і віримо разом з вами в краще завтра. Божа чаша переповнюється через край, несучи життя навіть туди, де, на перший погляд, усе здавалося мертвим.

Мир Божий, що перевищує всяке розуміння, нехай береже ваші серця!

Слава Ісусу Христу! Слава захисникам свободи! Вічна пам’ять тим, хто перейшов з часу у вічність! Амінь.