Вшановуючи Покров Пресвятої Богородиці ми водночас відзначаємо загалом служіння Матері Божої, як заступниці та помічниці вірних, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у день свята Покрова Пресвятої Богородиці

Дорогі владики, отці, брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю всіх з Покровом Пресвятої Богородиці, з престольним святом цього кафедрального собору та його ювілеєм 25-ліття, а також з нашим загальноукраїнським святом – Днем наших захисників і захисниць та Днем українського козацтва.

Свято Покрова Пресвятої Богородиці хоча і не належить до числа дванадцяти головних річних святкувань, віддавна в Україні вшановується на рівні з ними та є улюбленим в нашій Помісній Церкві. Адже встановлене воно задля вшанування Пречистої Матері Божої як нашої захисниці, нашої заступниці, яка піклується про нас та ніколи не полишає нас без допомоги. Хоча в день блаженного Успіння Діва Марія завершила шлях Свого земного життя, але, як правдиво проголошує Церква, Вона світу не залишила, продовжуючи Своє служіння всім, хто з вірою звертається до Неї про допомогу.

У Євангелії ми знаходимо розповідь про особливу подію, значення якої мабуть не завжди глибоко усвідомлюється нами. Йдеться про чудо у Кані Галілейській, де Спаситель перетворив воду на вино. Писання підкреслює, що це було перше чудо, сотворене Господом Ісусом Христом перед очами людей. Але сталося воно після того, як Діва Марія, Матір Спасителя, звернулася до Свого Божественного Сина, розповівши про нестачу вина, через яку наречений на весіллі може зазнати ганьби. Здавалося, що це була не така вже і велика справа, як, наприклад, зцілення невиліковно хворих чи тим більше воскрешення померлих. Але ця подія вказує нам, серед іншого, на дві духовно важливі речі.

По-перше, ми тут бачимо Богородицю як заступницю за потребуючих. За проханням Своєї Матері Христос поклав початок чудесам, які потім продовжував звершувати, та які звершує і донині. Вшановуючи Покров Пресвятої Богородиці, свято на честь якого було встановлене як спогад про чудесне врятування Дівою Марією Царгороду від нашестя варварів, ми водночас вшановуємо загалом служіння Матері Божої, як заступниці та помічниці вірних.

По-друге, ми з події у Кані Галілейській бачимо, що Діва Марія заступається за нас не лише у якихось величних і духовно визначальних на думку людей речах, але навіть у порівняно малих – таких, як ось ця згадана нами нестача вина на весіллі. Будучи Матір’ю Божою, Всецарицею, Яка має славу небесну більшу не лише ніж будь-хто з людей, але навіть більшу за славу найвищих ангелів, Пречиста Владичиця продовжує невтомне служіння всім, хто просить Її, допомагає не лише у великому, але навіть і в малому.

Сьогодні з нагоди свята Церква встановила читання з Послання апостола Павла до Євреїв, де згадується про старозавітне святилище та речі, які були в ньому. «За другою ж завісою була скинія, названа «Святе святих», яка мала золоту кадильницю і обкутий з усіх боків золотом ковчег завіту, де були золотий сосуд з манною, жезл Ааронів розквітлий та скрижалі завіту» (Євр. 9:3-4) – пише апостол Павло. Чому Церква пропонує нам саме це місце з Писання на свято Покрова? Для того, щоби підкреслити служіння та значення Пресвятої Діви Марії як Матері Божої.

«Хіба тут щось сказано про Неї?» – можуть нас запитати. Насправді так, сказано. Бо апостол нагадує нам про старозавітну головну святиню, вміщену у внутрішній скинії давнього храму Божого – про ковчег завіту. Це була особливо прикрашена скриня для збереження матеріальних свідчень Божого промислу щодо людей: манни, якою Господь чудесно годував народ Ізраїля в дорозі з неволі єгипетської; жезлу Аарона, який розквітнув для свідчення, що саме його рід має служити, як священники; кам’яних скрижалей, на яких записаний був закон, через пророка Мойсея даний від Бога народу. І ця скриня з матеріальними речами, які стали свідченням особливого Божого промислу щодо людей, названа в Писанні «Святе святих», тобто названа найбільшою з усіх святинь.

Тож якщо скриня, де покладені були речі земні та бездушні, яких лише торкнулася Божа рука, аби через них виявилася спасительна воля Господня, – і ця скриня названа найсвятішою, і їй визначена була така велика шана, що навіть першосвященник міг до скинії з ковчегом входити лише раз на рік для принесення жертви, – то яка слава, яке іменування, яке шанування по праву належить Матері Божій?

Якщо бездушний ковчег названий «Святе святих», бо в ньому були речі, яких благодаттю особливо торкнувся Господь, то як ми назвемо Пречисту Діву, яка вмістила в Собі Сина Божого? Яка не просто зберігала святиню, але добровільно послужила великій тайні спасіння всього роду людського і світу. Наскільки Сам Бог вищий за манну, жезл і скрижалі, настільки Діва Марія є вищою і славнішою за старозавітний ковчег, бо вмістила Невмістимого і за плоттю дала життя Життєдавцю всіх – Сину Божому.

Тому якщо старозавітний ковчег за приписом Божого закону вимагав особливого шанування і був найбільшою з усіх святинь, то наскільки більше шанування належить Матері Божій! І ми, зібравшись з нагоди спогаду про чудесне служіння Богородиці, як Обраної і Звитяжної Воєводи, Яка йде попереду, надихаючи вірних протистояти злу та гріху; про Її служіння Молитовниці-Оранти, Яка невтомно підносить Свої материнські молитви до Божественного Сина – нині ми дякуємо Пресвятій Владичиці за всі Її благодіяння до нас. Ми дякуємо за Покров, яким Вона покриває нас від всякого зла. Ми дякуємо за кожну несподівану радість, яку отримуємо, коли Вона виконує нам на благо те, чого з вірою в молитві просимо.

І в цей визначний день ми дякуємо особливо за благословення на зведення цього величного кафедрального собору м. Рівного, якому виповнюється 25 років. Ми згадуємо його будівничих, яких на жаль немає вже з нами – блаженної пам’яті митрополита Даниїла та Василя Михайловича Червонія, які знайшли поруч із собором місце свого земного останнього спочинку. Ми згадуємо всіх інших, які потрудилися у побудові та прикрашенні цього храму, всіх, хто продовжує тут трудитися та звершувати служіння. Але найбільше ми маємо подякувати Господу Богу та Його Пречистій Матері за те благословення, яке вони явили над цим місцем, щоби тут після років богоборства та утисків всього українського, які чинила російська імперія зла, постала і служила народу нашому ця прекрасна святиня.

Сьогодні під відносно мирним рівненським небом ми звершуємо тут молитву. І за цю можливість ми маємо подякувати тим, кого в день Покрова Богородиці вшановує вся Україна – нашим новітнім героям, нашим захисникам і захисницям. Завдяки їм Україна залишається незламною, продовжує захищати свою гідність та свободу та майбутнє для нових поколінь.

Українські герої, яких ми нині вшановуємо, підносячи молитви за перемогу над новітніми російськими варварами і Покров Богородиці для живих і про спокій душ для полеглих,  продовжують захищати і оберігати Україну так само звитяжно, як це робили і наші предки козаки. Їхню пам’ять ми теж вшановуємо і просимо для тих, хто у різні століття нашої буремної історії поклав життя за свободу і незалежність України, в тому числі тут, на Волинській землі – вічного спокою для душі та Царства Небесного.

Ще раз вітаю всіх зі святом та бажаю, щоби Покров Пресвятої Богородиці завжди був простертий над нами і над Україною, а ми, за заступництвом Пречистої Діви, завжди досягали перемоги у боротьбі зі злом.