Знаючи, що добро перемагає, адже в добрі та на боці добра Бог і всі ангели Його – ми маємо боротися проти гріха та проти зла, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день свята Собору Архистратига Михаїла та інших небесних сил безплотних

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сьогодні ми урочисто вшановуємо Архистратига Михаїла та всі небесні безтілесні сили, разом прославляючи їх, як служителів Божої волі та наших помічників на шляху спасіння.

Свято це було встановлене у стародавній час на знак того, що ми, християни, відкидаємо неправдиве поклоніння духам безтілесним, як нібито богам, чого помилково дотримувалися язичники та деякі послідовники єресей. Але ми вшановуємо Божих ангелів, духів безтілесних, які залишилися вірними Творцю, як тих, хто виконує волю Пресвятої Тройці та допомагає нам у боротьбі зі злом. І саме на цей день було призначено вшановувати разом всі небесні сили тому, що у восьмому дні дев’ятого місяця отці Церкви бачили символічний зв’язок зі служінням і роллю ангелів.

Латинська назва місяця листопада походить від слова «дев’ять», «дев’ятий місяць», бо давня традиція розпочинала рік від березня, від початку весни, коли природа ніби оновлюється з її приходом. А вшанування ангелів саме у дев’ятий місяць повинне нагадувати нам про дев’ять ангельських чинів, про ангельську ієрархію та впорядкованість світу вірних духів Божих, які відповідно до свого чину і порядку, встановленого Творцем, служать Господу, виконуючи Його благу волю.

Восьмий день дев’ятого місяця також був обраний, щоби нагадати про той восьмий день, який отці називають «невечірнім», який пророчо символізує життя майбутнього віку. Адже вік цей ми, дотримуючись біблійної традиції, обраховуємо седмицями, тобто тижнями, які мають сім днів. За шість днів Бог сотворив світ, усе невидиме і видиме, а у сьомий день спочив від творення – і цей сьомий день буття триває досі. Але коли Син Божий, як свідчить Писання і як ми віруємо, прийде у славі, у супроводі святих та ангелів судити живих і мертвих, тоді все творіння буде оновлене, буде, за словом апостола Петра, нове небо і нова земля. І тоді настане восьмий день буття, де світло буде вічним, без ночі та темряви. Цей восьмий день буття – день вічності, і тоді всі праведні, воскреснувши, увійдуть у Царство Небесне, де сяятимуть, як сонце, і де будуть жити у блаженному бутті з Богом так, як нині живуть ангели. Про все це нам свідчить Писання.

Тому ми, саме сьогодні особливо прославляючи Архистратига Михаїла і всі небесні сили, робимо це для того, щоби нагадати для себе самих вчення Церкви про світ ангельський і про служіння духів Божих, а також про нашу спільну мету, до якої ми, люди та ангели, покликані – звершувати волю Божу. Щоби вона серед нас, людей, виконувалася так само на землі, як ангели Божі виконують її на небесах духовних.

Ми всі живемо в умовах, коли зло і гріх діють у світі, в людстві, і все це впливає на нас самих. Ми все життя своє проводимо у боротьбі проти зла. Всяка справжня боротьба є важкою, але ще важче боротися тоді, коли немає впевненості у перемозі, немає надії, що перемога можлива. Диявол і злі сили знають це та спокушають людей думкою, що боротися проти зла безглуздо, адже воно, коли подивимося навколо себе, має таку велику силу і так глибоко укорінилося. То хіба слід нам примиритися з цим, припинити боротися, капітулювати перед силою зла?

Вшанування Архангела Михаїла та всього собору небесних сил нагадує нам про ту боротьбу, яка на початку буття світу сталася серед ангелів. Тоді найвищий з ангелів, ім’я якого було Денниця, що означає «Досвітня зірка», спокусився своєю силою і могутністю та подумав, що він сам, без Бога, може бути богом і панувати над іншими ангелами і над творінням. Через свою гординю він відпав від Бога та спокусив частину ангелів. Тому названий він був сатаною і дияволом, противником Божим і неправдомовцем, а спокушені ним ангели стали бісами, демонами.

Однак більша частина ангелів залишилася вірними Богові. Очолив їх Михаїл Архангел, саме ім’я якого, що у перекладі означає «Хто, як Бог», тобто «хто може бути богом замість Бога істинного?», показує вірність цього ангела Господу. І сталася боротьба на небесах між ангелами і бісами, між Архистратигом Михаїлом і сатаною. Диявол і демони зазнали поразки та були скинені з небес, про що нам нагадує і почуте сьогодні слово з Євангелія. А Михаїл і вірні ангели утвердилися в добрі.

Тому день нинішнього святкування – це день свідчення перемоги добра над злом. Це день, зміст святкування якого утверджує нас у вірі, що ми можемо перемогти зло, бо воно не всесильне. І тому, знаючи, що добро перемагає, адже в добрі та на боці добра Бог і всі ангели Його – ми маємо боротися проти гріха та проти зла. І як Архангел Михаїл та воїнство небесне перемогли сатану, бо залишилися вірними Богові, так і ми, коли будемо вірні Богові, то переможемо.

Доказом всього цього для нас, для нинішнього покоління вірних в Україні, є цей Золотоверхий храм Божий, присвячений Архистратигу Михаїлу. Бо злоба безбожників та воля кремлівської імперії зла майже 90 років тому знищили цей храм, збудований у 1108 році. Він пережив нашестя татаро-монгольське, пережив усі буремні століття нашої історії, але був знищений у страшні роки сталінсько-більшовицького кремлівського терору. І тоді, коли у 1937 році висадили його у повітря вибухівкою, то думали безбожні слуги сатани, що остаточно перемогли вони Церкву і саму віру людей в Творця неба і землі.

Але Господь явив силу і славу Свою. Більшовицька імперія у дні святкування Преображення Господнього у 1991 році за три дні впала. Україна, яку Московія понад три століття тримала у своєму ярмі – стала вільною. Незалежна, автокефальна і помісна Українська Православна Церква відродилася. І на місці руїни знову постав цей величний храм.

Відбулося це 25 років тому, і нинішній рік ювілею ми маємо, як рік спогаду і вшанування історичної події, що засвідчила: Бог перемагає і Він також допомагає тим, хто бореться зі злом, досягати перемоги.

Храм цей відродився не лише матеріально, але і духовно. Він став центром життя відродженої Помісної Церкви так само, як він був церковним центром для православ’я в Україні у час відродження ієрархії на початку XVII століття, у період боротьби за православ’я та українську ідентичність.

За цей час, за цю чверть століття, багато було буремних подій, в центрі яких був наш Михайлівський Золотоверхий монастир і наш собор. Але всі ці події засвідчили незламність духу нашого українського народу, його прагнення до правди і до свободи, його жертовність. І нині, в час війни, в час великих страждань нашого народу через агресію російської імперії зла ми, дивлячись на цю вже історію, маємо надихатися вірою в перемогу правди та у можливість досягнути справедливого і тривалого миру для України. Бо на нашому боці правда, а там де правда, там де любов, там Бог. А де Бог – там перемога.

Ці слова ми знову згадували днями, коли Святійший патріарх Філарет відвідав Михайлівський монастир і Митрополичий дім, де ми якраз говорили про це – про перемогу правди і про любов. І тут, перед цим престолом, освячення якого він звершив чверть століття тому, ми разом помолилися за перемогу України, за наше військо, за наш народ.

На жаль, зло все ще діє у світі, диявол противиться Богові та спокушає людей творити діла темряви і ширити неправду. Але ми бачимо також і силу Божу, ми відчуваємо допомогу Архистратига Михаїла і всіх небесних сил. Тож нині, прославляючи їх, будемо черпати в їхньому прикладі натхнення до боротьби зі злом. Будемо пам’ятати, що в цій боротьбі ми не самотні – з нами Господь, з нами сила Його жертовної любові, явленої на хресті, з нами Архангел Михаїл і всі сили небесні. Тож борімося зі злом – і побачимо перемогу Господа, Йому ж слава на віки віків! Амінь.