
Вияв любові до тих, хто за своїми вчинками її не заслуговує – уподібнює людину до Бога й веде нас до святості, – Митрополит Епіфаній
Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у дев’ятнадцяту неділю після П’ятидесятниці
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Цього недільного дня ми чуємо з Євангелія нагадування про моральне правило, яке часто називають «золотим», бо воно справді є дорогоцінним. Адже у простих словах цього правила викладений спосіб, як кожна людина може почати виконувати Божий закон навіть без того, щоби тривалий час і докладно вивчати ті чи інші деталі заповідей.
Відразу слід сказати, що наявність золотого правила не звільняє людину від необхідності глибокого пізнання закону Божого, не робить непотрібним вивчення Божественного одкровення. Ще Псалмоспівець промовляв до Господа: «Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій – повчання моє» (Пс. 118:77). Вивчення Божого закону є обов’язком кожної людини, яка бажає досягнути спасіння, адже без пізнання волі Бога неможливо правильно виконати її, а без виконання волі Божої – неможливо досягнути спасіння.
Водночас існування золотого правила дає можливість почати виконувати Божу волю кожній людині вже зараз, незалежно від ступеня освіченості, культурної приналежності та всіх інших відмінностей, які залишаються серед нас у світі цьому. Бо у іншому випадку люди могли би дорікати Богові, що Його закон є складним, таємничим, незрозумілим. А відтак – що його важко виконати і здатні це зробити лише поодинокі.
Натомість Спаситель вказує нам на таке правило, яке не потребує тривалого і глибокого вивчення, аби бути зрозумілим. Бо всяка людина має внутрішнє усвідомлення того, чого вона хоче для самої себе. І це усвідомлення в основі своїй походить не від особистості людини, але від того, що в саму нашу природу Творець заклав прагнення до добра.
Бог сотворив людину доброю та здатною зростати і довершуватися у добрі аж до найвищого ступеня, коли людина уподібнюється Йому, нашому Небесному Отцю. І хоча гріх спотворив нашу здатність правильно усвідомлювати добро, однак він не знищив її повністю. І коли ми думаємо про себе, про свої потреби, то ми переважно прагнемо для себе лише доброго.
Ось на цьому нашому природному, вкладеному Творцем в саму нашу сутність прагненні до добра, і засноване золоте правило. Людина може ще зовсім не знати того, про що Бог промовляє до неї через Писання, через науку Церкви. Але немає такої людини, яка би, почувши золоте правило, не зрозуміла його сутності та не здатна була би в цілому усвідомити того шляху, до якого це правило її спонукає.
Вчиняй щодо іншого так, як ти хотів би, щоби чинили з тобою, і не роби іншому того, чого не бажаєш для самого себе – це правило легко і зрозуміти, і запам’ятати. Звісно, що його не просто виконувати, бо гріх перешкоджає цьому. Але, знаючи хоча би це одне просте правило, людина вже може розпочати шлях свого морального вдосконалення, свого очищення від пристрастей та від егоїстичної гріховної зосередженості на самій собі.
Заповідь любові до Бога і до ближнього Спаситель називає найбільшою в законі, бо в ній вміщено все різноманіття інших заповідей та заборон, про які ми читаємо в Писанні. А золоте правило, у свою чергу, є простим способом зрозуміти, як виконувати заповідь любові до ближнього.
Тому, дорогі брати і сестри, коли нині ми чуємо нагадування з Євангелія про це золоте правило, то повинні замислитися над тим, наскільки наше власне життя відповідає йому. І там, де ми бачимо недоліки – безперечно слід прикладати зусилля, щоби їх виправляти.
Коли ж потрапляємо в обставини, в яких не розуміємо, як нам правильно діяти – то слід згадувати про це правило і подумати, як би ми хотіли, щоби інші робили щодо нас самих? І відповідь на це внутрішнє питання здатна підказати нам, як слід діяти.
Однак, нагадавши про золоте правило, Спаситель вказує на те правило, яке перевершує його і веде до більшої досконалості. Господь нагадує, що грішники люблять грішників і роблять добро для тих, від кого сподіваються отримати добро у відплату. Тому лише окремо взяте виконання золотого правила саме собою ще не захищає нас від гріха. Адже воно є ніби ті кілька сходинок, піднявшись на які ми не завершили шлях морального вдосконалення, а лише розпочинаємо його.
І наступними сходинками до небес є закон милосердя, про який говорить Спаситель, і який перевершує золоте правило. Бо це правило показує, як нам бути просто людьми. А закон милосердя вказує нам шлях до перевершення природної доброти, щоби людина могла досягти обоження.
Вияв любові до тих, хто за своїми вчинками її не заслуговує, вияв любові безкорисної, яка не очікує відплати – це уподібнює людину до Бога, веде нас до святості. Сам Бог благодіє не лише праведникам, але і грішникам, Він турбується не лише про добрих і вдячних, але також і про злих та невдячних. Завдяки цьому Він виявляє Свою власну абсолютну моральну досконалість, а також дає можливість грішникам розкаятися, навернутися і досягти спасіння. І цим Господь подає приклад для нас, щоби і ми, коли справді прагнемо бути дітьми Отця Небесного, то і у ділах милосердя наслідували Його.
Тож, дорогі брати і сестри, якщо хочемо спасіння для самих себе, то належить нам добре пам’ятати і втілювати у власному житті ці два закони – золоте правило, яке оберігає нас від гріхів проти любові до ближнього, і правило милосердя, яке спрямовує нас до досконалості та святості. Амінь.