Ворог наш сильний та підступний, але ми здатні перемагати його, адже Бог дає нам незборимий захист і допомогу, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія

у двадцять першу неділю після П’ятидесятниці

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Цього недільного дня ми чуємо євангельську розповідь про зцілення гадаринського біснуватого від одержимості легіоном злих духів. І з почутого нами маємо покласти собі на серце декілька важливих висновків.

Перший – це нагадування про реальність існування бісів. Вони були сотворені як ангели, але спокусилися і відпали від Бога. Як ангели, що впали, вони мають природу духовну, невидиму, мають безсмертя, мають розум, волю та силу. Але через спотворення злом, яке цілковито полонило їх, біси спрямовують свої зусилля лише на сіяння спокус, примноження гріха, поширення духовної темряви. Вони ненавидять людину, яка за своєю природою стоїть вище за ангелів, і тому радіють, коли людина потрапляє до них у духовний полон, коли страждає і мучиться.

Саме диявола, князя темряви, і підкорених злу ангелів, тобто бісів, Спаситель називає нашим справжнім ворогом. Бо грішна людина, хоча і чинить зло, але не втрачає здатності до зцілення, до покаяння і виправлення. А біси не здатні до цього – все, що вони чинять, призначене лише для примноження зла.

Зараз, дорогі брати і сестри, ми живемо в умовах війни, яку веде проти українського народу підступна і жорстока російська держава. І через реалії цієї війни ми бачимо, як діє ворог. Він говорить про мир саме тоді, коли все більше розпалює війну. Він говорить, що бажає захищати – і нібито заради цього насправді приносить горе, страждання, сіє руйнування і смерть серед тих, кого нібито захищає. Він прикривається світлими російськими церковними ризами, говорячи про захист віри, духовності, традицій – але під цими ризами ховається омана, озлоблення, схвалення злочинів геноциду, вбивств і кровопролиття.

Ворог гордиться силою своєю, але сила його спрямована лише на примноження зла. Так само легіон бісів, згаданий у сьогоднішньому євангельському читанні, давав нелюдську силу тому, кого полонили ці злі духи. Але сила ця була спрямована проти інших людей і проти нього самого.

Отже, бачачи реалії війни видимої, ми можемо краще зрозуміти природу боротьби духовної, невидимої. Ця невидима боротьба триває проти духів злоби, які постійно і наполегливо прагнуть завдати кожній людині шкоду, тримати її в рабстві, погубити її, привести до пекла. Заради цього біси можуть діяти відкрито, як виявляли вони себе в одержимості згаданого в читанні чоловіка. А можуть, і часто саме так діють, приховувати себе і свої задуми. Вони спокушають людину, привабливими мріями огортаючи власні злі наміри.

Тому ми, як християни, повинні бути завжди пильними. Не слід забувати, що диявол ніколи не спить і не заспокоюється. І якщо він не виявляє себе відкрито, то це не означає, що він полишив свою злу справу.

У цьому храмі, в цьому куточку України ми перебуваємо далеко від фронту, від бойових дій. Але це не означає, що війна і тут не торкається нас усіх. Якби ворог мав силу і здатність, він би і сюди приніс вже зараз те озлоблення і руйнацію, від яких щодня страждають сотні тисяч наших співгромадян. І лише завдяки милості Божій, завдяки мужності наших захисників, завдяки нашому спільному опору задуми ворога не здійснюються і він зазнає поразки в своїх планах.

Цей приклад з нашого сучасного повсякденного досвіду має допомагати нам і в духовному житті. Ми повинні зберігати тверезіть, розсудливість, пильнувати себе. Повинні бачити підступи диявола і викривати їх як для самих себе, так і для ближніх. І ніколи не маємо забувати, що мета ворога нашого, диявола, лише одна – погубити нас. Нічого доброго, корисного він не може дати. Він лише приваблює зовнішніми спокусливими обгортками, він приховує свої наміри, щоби, як рибалка, зловити нас на гачок наживкою того, до чого тягнеться людина.

Небезпека від лукавих духів чатує на нас завжди і особливо загрожує тоді, коли ми через духовне лінивство та недбалість виявляємося не готовими давати відсіч ворогові. Саме тому Господь у зразку молитви, який Він дав учням і всім нам, серед інших прохань вмістив і прохання про визволення від лукавого. Щоби навіть через ці слова молитви ми також нагадували собі про небезпеку, яка очікує на нас. Щоби ми могли завжди дати відсіч духовному нашому ворогові.

І в цьому є також інший урок євангельського читання. Ворог наш є сильний та підступний. Але ми здатні перемагати його. Наші власні сили не можуть перевершити силу диявола, але Бог дає нам незборимий захист і допомогу, яким жоден біс не може противитися.

Це також важливо пам’ятати. Бо успіх всякої боротьби завжди сполучається з надією на перемогу. Хто втрачає надію, хто вважає себе не здатним перемогти, той сам відкриває шлях до поразки. Тому, щоби перемагати підступи і спокуси диявола, нам слід покладати надію на Бога. Самі ми диявола не переможемо, але силою Божою, силою благодаті, яку Господь подає тим, хто звертається до Нього, ми здатні на перемогу.

Ще багато роздумів можемо мати над євангельськими словами, але на завершення слід вказати на повеління, яке Господь дає зціленому від біснування: «повернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог» (Лк. 8:39). Це повеління стосується не лише гадаринськогомешканця і не лише звільнення від біснування. Це повеління має практичне застосування для кожного з нас.

Адже Господь кожному з нас благодіяв, кожен з нас відчував у своєму житті прояви Його піклування, Його милості. І наш християнський обов’язок – свідчити про це. Свідчити про діла Божі, свідчити про істину перед ближніми своїми, свідчити перед громадою місця, де ми живемо, перед суспільством і всіма людьми. Бо таке свідчення є ознакою нашої власної вдячності Богові, а також інших людей заохочує до віри, до виконання Божих заповідей і допомагає їм протистояти дияволу та досягати спасіння. «Кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним» (Мф. 10:32), – говорить Господь наш Ісус Христос. Тому наш обов’язок, як дітей Божих, як християн – свідчити перед іншими про всяке добро, яке від Бога походить, про настанови Божі та про отриману нами милість.

Бажаю всім нам, дорогі брати і сестри, успішної та переможної боротьби з лукавими духами. Без Бога ми слабкі й немічні, але з Богом – можемо все. Тож нехай через нові й нові перемоги над злом все більше славиться ім’я Боже! Амінь.