Відповіді на актуальні питання
Яким було рішення першого засідання Священного Синоду ПЦУ щодо Патріарха Філарета?
Патріарх Філарет залишається діючим ієрархом Церкви. Згідно рішення Священного Синоду УПЦ (ПЦУ) від 5 лютого 2019 р. він має свою єпархію в м. Київ, згідно Статуту ПЦУ він є постійний член Священного Синоду. Щодо нібито існування наміру на засіданні Священного Синоду 5 лютого 2019 р. «усунути Патріарха Філарета з посади єпархіального архієрея», то це не відповідає дійсності. Насправді один з членів Синоду пропонував закріпити в управлінні Патріарха Філарета парафії Київської області, але така пропозиція не знайшла підтримки. Про повне усунення Патріарха не було навіть мови, рішення щодо єпархії в м. Києві було ухвалене одноголосно.
Відомо, що 14 грудня 2018 р., напередодні Обʼєднавчого Собору та утворення Помісної УПЦ (ПЦУ), Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет підписав звернення до Святійшого Вселенського Патріарха Варфоломія, в якому, зокрема, сказано: «Я маю честь повідомити Вам, що я не маю наміру бути кандидатом на посаду Предстоятеля цієї Церкви. Я не планую також займати будь-яку іншу виконавчу посаду нової Церкви, крім посади постійного члена Синоду». Таке звернення відкрило можливість до проведення Обʼєднавчого Собору і цей жертовний крок Святійшого Патріарха Філарета назавжди увійде в історію Української Церкви.
За кілька днів після Обʼєднавчого Собору в інтервʼю «Радіо Свобода» Патріарх Філарет у відповідь на питання «Наскільки було складно зняти свою кандидатуру?» відповів:
«Це було не дуже складно. Мета моя — створити в Україні єдину Православну Церкву. Не себе звеличувати, а досягти мети, яку я поставив з самого початку. І заради цієї мети, тобто заради єдиної Української Православної Церкви, я поступився цим. Бо якби я не поступився, ми б не досягли обʼєднання і не отримали б Томосу про автокефалію Української Церкви. І для мене важливо не своє положення, а для мене було важливо мати в Україні єдину Помісну Православну Церкву, для того, щоби утвердити нашу державу».
Чому між Предстоятелем та Патріархом Філаретом не відбувається літургічного співслужіння?
Згідно з православною еклезіологією (вченням про Церкву), традицією і канонічним правом, всі архієреї (єпископи, архієпископи, митрополити, патріархи) рівні між собою, як священнослужителі вищого, єпископського, ступеня. Відносини між ними регулюються Священним Писанням і Переданням, канонічним правом та статутними нормами Помісної Церкви.
Наявність певних почесних титулів не передбачає обовʼязкової наявності відповідної структури, повʼязаної з титулом. Так, наприклад, в Українській Православній Церкві вживаються щодо єпархіальних архієреїв титули митрополита чи архієпископа, але вони не очолюють митрополії чи архієпископії.
Згідно з канонічними нормами (зокрема, 34 Апостольським правилом) та православною літургійною традицією Предстоятель Помісної Церкви очолює всі богослужіння, які звершує. В цьому, зокрема, розкривається значення терміну «Предстоятель». Якщо богослужіння очолюють два Предстоятелі Помісних Церков, то вони стоять удвох перед Престолом (старший за Диптихом праворуч, молодший — ліворуч), як це було, наприклад, за Божественною літургією у Патріаршому храмі св. Георгія у Вселенській Патріархії 6 січня 2019 р. під час вручення Томосу. Якщо богослужіння звершують три і більше Предстоятелів — тоді старший за Диптихом очолює його, стоячи в центрі, навпроти Престолу.
На жаль, категорична умова Святійшого Патріарха Філарета щодо співслужіння з Блаженнійшим Митрополитом Епіфанієм — щоб Патріарх стояв в центрі та очолював богослужіння, а Предстоятель УПЦ стояв збоку, ніби він насправді не є Предстоятелем.
Коли йдеться про особисте ставлення (наприклад, під час зустрічей) — Митрополит Епіфаній завжди виявляє повагу, займаючи не перше місце. З великою повагою було проведене святкування ювілею 90-ліття Святійшого Патріарха Філарета, де від імені усієї Церкви Митрополит Епіфаній засвідчив йому шану і любов. Але офіційно, як Предстоятель Церкви, Митрополит не має права, навіть з великої поваги, порушувати визначені норми, адже це було би публічною демонстрацією того, що насправді рішення Обʼєднавчого Собору не мають значення, що відразу веде до руйнації єдності Церкви.
Саме тому, зокрема, Митрополит Епіфаній не зміг прийняти запрошення Патріарха Філарета на святкове богослужіння 13-14 травня 2019 р. у Володимирському соборі, адже в офіційному оголошенні про нього було вказано, що це служіння очолюватиме Патріарх, і Митрополита було запрошено взяти участь, а не бути Предстоятелем під час співслужіння.
У 1990-92 рр. Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Філарет був Предстоятелем Української Православної Церкви. Але після Обʼєднавчого Собору в червні 1992 р. та утворення УПЦ Київського Патріархату він, вже не будучи Предстоятелем, співслужив з Предстоятелями УПЦ КП згідно канонічної традиції.
Тому відсутність літургічного співслужіння між Предстоятелем та Патріархом Філаретом пов‘язана не з особистою позицією Митрополита Епіфанія, — навпаки, це його духовно засмучує, – а з категоричними вимогами, які для такого співслужіння висуває Патріарх.
Чи буде в майбутньому Українська Православна Церква визнана в статусі Патріархату?
Митрополит Епіфаній неодноразово публічно наголошував на тому, що у майбутньому Українською Церквою буде ставитися питання про визнання її в статусі Київського Патріархату. Проте щоб поставити це питання, повинна відбутися внутрішня праця, а саме — обʼєднання переважної більшості православних України в єдину Помісну Церкву, про що в інтервʼю говорить і особисто Святійший Патріарх Філарет.
Для цього потрібно переконувати тих, хто залишається поки що в юрисдикції РПЦ, обʼєднатися. Однак саме суперечливі заяви щодо стану і статусу Помісної УПЦ дезорієнтують тих, хто зараз в середовищі УПЦ МП розмірковує про єдність. Натомість, кожну таку заяву підхоплюють засоби масової інформації, повʼязані з Москвою, переконуючи аудиторію в тому, що Помісна УПЦ нібито «не життєздатна». Так само згубно ці заяви впливають на процес визнання автокефалії УПЦ іншими Помісними Церквами.
Сам Святійший Патріарх Філарет у інтерв’ю «Радіо Свобода» у грудні 2018 р. говорив: «Моя мета: обʼєднавшись, ми повинні відчути, що ми — єдине тіло, ми повинні забути про минуле, про суперечки, які були, а відчувати себе архієреями, священиками і мирянами єдиної Української Церкви Якщо ми будемо єдиними, то нас будуть поважати… якщо ми будемо єдиними уже в обʼєднаній Церкві, то буде приєднання до цієї Церкви і з Московського Патріархату, і народ підтримає це».
Чи може бути поточна ситуація результатом втручання зовнішніх сил у церковні справи?
Цілком очевидним є втручання зовнішніх сил у церковні справи з метою зруйнувати єдність Помісної УПЦ. Мета цих сил формально була озвучена через заяви Московського Патріархату щодо необхідності «відкликання Томосу» та «вирішення українського питання на всеправославному рівні». Тому в різний спосіб, через різних осіб та сили відбувається намагання якомога більше дискредитувати всіх осіб та інституції, які причетні до Обʼєднавчого Собору та отримання Томосу про автокефалію, включаючи і Патріарха Філарета.
Чому Патріарх Філарет висунув кандидатуру Митрополита Епіфанія на посаду Предстоятеля?
Щодо особи Митрополита Епіфанія, то сам Патріарх Філарет не лише пропонував підтримати його кандидатуру на Предстоятеля, але і вважав найбільш досвідченим з ієрархів, попри молодий вік. Про це він говорив у інтерв’ю «Радіо Свобода» у грудні 2018 р., відразу після Об’єднавчого Собору, відповідаючи на питання: «Митрополита Епіфанія називають Вашим духовним учнем, духовним сином. Якось Ви його ростили, чи виховували?» Патріарх Філарет сказав: «Ростив його Бог. Так, я бачив серед всього єпископату його, як найбільш здатного бути моїм наступником». Продовжуючи, у відповідь на питання «А в чому це проявлялося, якщо можна?» Святійший Патріарх пояснив:
«Принциповість, освіта, непідкупність, вміння організувати і багато інших якостей які я бачив… Молодість для мене не мала ніякого значення — я бачив постать, його здібності, які дозволяють йому бути Предстоятелем. Бо я бачив це на прикладі Академії… Академія Київська одна з усіх духовних навчальних закладів визнана державою. … Академія, якою він керував — визнана. Це свідчить про те, що уміє, може. Якщо в цьому може, значить може керувати і не тільки Академією. Тепер, взяти єпархію. Єпархія — найбільша в Київському Патріархаті, біля 500 парафій. Правда він і отримав цю [єпархію] великою, але розбудовував. І скарг ніяких не було ні від парафій, ні від духовенства. Це теж говорить про багато що. І тому я його мав на увазі, навіть якщо б не було Собору цього Обʼєднавчого, я на майбутнє Київським Патріархом радив би архієреям мати орієнтир на нього».
Прес-служба Київської Митрополії
Української Православної Церкви (ПЦУ)