Новини

Те, що людина дійсно стала звільненою від безумовної влади смерті засвідчується перед апостолами і всією Церквою через подію Успіння Богородиці, – Митрополит Епіфаній

28 Серпня 2021

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія

в день свята Успіння Божої Матері

 

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю всіх зі святом Успіння Пресвятої Богородиці!

Як і кожна людина, Пречиста Діва завершила всій земний шлях. Але завершення це не називаємо ані смертю, ані упокоєнням. Бо як особливим було життя та покликання Діви Марії, так особливим став і перехід Її у вічність. Вона ніби заснула на короткий час, але Син Її, Господь наш Ісус Христос, покликав Свою Матір від сну смертного. Тому апостоли, які на третій день прийшли до гробу, щоби віддати за звичаєм шану спочилій – знайшли його пустим. І з цього за одкровенням Божим зрозуміли, що Пречиста Діва вже увійшла до вічного життя. Того життя, яке очікує на все людство після загального воскресіння.

Отже, хоча як і до кожної людини, смерть доторкнулася до Богородиці, силою Христового Воскресіння влада смерті була в Ній переможена. Тому  Пречиста Діва, як співаємо ми нині, не померла, але ніби на короткий час заснула і «перейшла до життя», бо вона є Матір’ю Життя втіленого – Христа Спасителя.

Усвідомлюючи все це, ми бачимо подвійний привід для святкування. Перший – це утвердження і засвідчення через Успіння Богородиці подальшої блаженної долі для всіх праведників. А другий привід – це усвідомлення нами, що хоча Діва Марія за плоттю і відійшла від світу, але через осягнення життя вічного Вона навіть в Успінні не залишила нас.

Ми знаємо, що хоча Христос воскрес з мертвих, зруйнувавши безумовне панування смерті над людством, однак особисто для кожної людини надходить та мить, коли завершується її земний шлях. По видимому і після Воскресіння Христового з людьми стається те саме, що і у старозавітний час: душа відділяється від тіла, яке повертається в землю, бо від неї воно взяте. Вірою ми знаємо, що Христос воскрес з мертвих. Але чи ця подія має вплив на все людство? Бо сумнів може спонукати до питання: Спаситель є Син Божий і тому воскрес силою Свого божества. А хіба інші люди мають таку силу?

Через Успіння Пресвятої Богородиці ми отримуємо відповідь на це питання. Справді, сама в собі людина не має джерела життя. Тому власними силами вона не може перемогти наслідки гріха, які увійшли в природу людську, не може подолати тління і смерть. Відтак ці наслідки впливають на всіх – на грішних і на праведних. Бо вплив цей походить не від особистих якостей і досягнень, а є наслідком зміни, наслідком порушення в самій природі людини.

Це зрушення, цю переміну в природі людства Христос виправляє через Своє Воскресіння. Бо як Син Божий, Він має силу і владу зробити це, а як Син Людський Він має з усіма нами, з усім людством єдину природу. Як Бог Він воскресає з мертвих, а як Людина Він приймає це оновлення природи і відкриває його для всього людства.

І те, що переміна в стані людини, її звільнення від безумовної влади смерті дійсно сталися – засвідчується перед апостолами і всією Церквою через події Успіння. Як людина, Діва Марія приходить до тієї миті, яка притаманна всім людям, і завершує Свій земний шлях. Але як Богородиця і найближча до Бога з усіх інших людей, вона прообразує перехід від тимчасового життя до життя вічного.

Тому Її Успіння для нас, вірних, подія не скорботна, а радісна. Бо смерть для всіх нас найперше ототожнюється з розлукою, розділенням. Коли з наших рідних і близьких хтось упокоїться – ми гостро відчуваємо біль втрати. Для Діви Марії завершення земного життя стало не розлукою, але єднанням з Її Божественним Сином. Умови тимчасового, тлінного існування перестали бути перешкодою, і Пречиста Діва увійшла у вічне, оновлене, блаженне життя.

Однак, перейшовши у вічність, Богородиця і світ цей та вірних, що живуть в ньому, не залишила без Своєї опіки. Тому і в цьому сенсі Її Успіння не стало розлукою і замість смутку та скорботи воно приносить нам духовну радість. Бо ми знаємо, що таємниче усиновлення вірних, яке через апостола Іоана Богослова поширилося на всіх християн, залишається дійсним і дієвим. Як для улюбленого ученика Пречиста Діва стала Матір’ю, так Вона стає Матір’ю і для кожного, хто з вірою звертається до Неї.

Доказом цієї істини є численні чудеса, які за молитвами і заступництвом Пресвятої Богородиці звершував і звершує Господь. «Багато може щира молитва праведного» (Як. 5:16) – свідчить апостол Яків у своєму Соборному посланні. То якщо так сказано про молитву всякого праведника – що ж тоді можемо сказати про силу молитви Богородиці, яка святістю перевершує не лише інших людей, але й ангелів?

Тому, за настановою Писання, і звертаємося ми в молитвах до Богородиці, знаючи, що Її молитва, як материнська, як молитва найбільшої серед праведників, угодна Богові та має велику силу. Цим ми не підміняємо, як помилково думають деякі, Бога – Його Матір’ю, ми не вводимо нового божества, ми не вважаємо Діву Марію «богинею» – зовсім ні! Але через Богородицю ми шануємо Сина, Який освятив Її, і вірячи, що Вона жива, що смерть не володіє над нею, що Вона не заснула навіки, не пішла в небуття – ми закликаємо Її молитися за нас.

Адже християни моляться не лише самі про свої потреби. З Писання ми знаємо численні приклади того, як одні віруючі молилися за потреби інших, і така молитва була угодна Богові. То якщо ми можемо попросити когось з наших близьких, з членів нашої церковної громади, можемо попросити священника і всю парафіяльну спільноту помолитися за нас – то чому ми не можемо про те саме попросити членів Церкви, які тілом не з нами, але які живі у вічності та перебувають перед Престолом Божим? Христос нагадує, як Господь через іменування Себе Богом Авраама, Ісаака та Якова засвідчує, що вони живі, хоча ці старозавітні патріархи давно упокоїлися. То якщо для Бога померлі ще до Воскресіння Христового все одно залишалися живими – то тим більше живими є праведники та святі після Воскресіння і оновлення всього людства. Ця істина і засвідчується подією Успіння Богородиці, Яка у Різдві залишилася Дівою, і після смерті – жива.

Тому як до живої і сущої з нами звертаємося ми до Пречистої Діви Марії. Як до першої серед святих, як до Матері Сина Божого звертаємося ми до Неї з вірою, що Її молитви можуть багато. І віра ця підкріпляється численними свідченнями про отримання допомоги, про зцілення та інші чудеса, які сотворив і творить Господь за заступництвом Своєї Матері.

Тож, дорогі брати і сестри, в день Успіння Богородиці ми будемо не сумувати, а радіти. Радіти за Неї, бо Вона вже у вічності з Сином Своїм. Радіти, що і для нас блаженна вічність із Богом є відкритою, якщо ми будемо, як Пречиста Діва, зберігати незламну віру, примножуватимемо діла праведності та являтимемо у всьому послух Господу. Будемо радіти також тому, що у боротьбі духовній, у протистоянні лукавому і його слугам, ми не самі, але маємо Звитяжну і Обрану Воєводу – Пресвяту Богородицю, Яка з великою силою йде перед нами в бій проти зла, зміцнюючи та надихаючи нас.

Пресвятая Богородице, допомагай нам! Пресвятая Богородице, просвіти нас світлом Сина Твого і спаси нас!

Амінь.