Святкуючи Преображення Господнє дякуємо Богові за дари природи, які Він і в цей рік важких випробувань і страждань українського народу, подав нам на втіху і для поживи, – Митрополит Епіфаній
Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія
в день свята Преображення Господнього
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Сердечно вітаю всіх зі святом Преображення Господнього. Про подію, яку ми нині урочисто прославляємо, знаємо з написаного у Євангелії. Але сенс і значення свята є значно глибшими, ніж може здаватися на перший погляд. Тим більше урочистість наша в жодному разі не може бути зведена до традиції благословення цього дня плодів нового врожаю – яблук, винограду та інших.
Бо справді – народні назви трьох великих свят на честь Спасителя, які Церква вшановує в серпні, містять в собі згадку про мед та яблука, які маємо звичай благословляти після літургії. Однак всякому свідомому християнину зрозуміло, що прославляємо ми не ці дари землі від нового врожаю, а єдиного Спасителя, який цими дарами благословив нас.
Ми прославляємо Хрест Господній, прославляємо Преображення нашого Спасителя, вшановуємо Його Нерукотворний образ. І зміст цього прославлення не може бути зведений лише до звичаю благословляти на свята плоди земні.
Однак, якщо ми почали з цього, то слід підкреслити, що такий звичай встановився не випадково, але походить він з біблійних часів, з тієї подяки Богу, яку за законом належало підносити в час нового врожаю. Бо земля не сама собою є плідною, вона не сама собою породжує все, що необхідне людині для підтримання тілесного життя – плідною її творить Господь, через неї виявляючи піклування про нас.
Як ми знаємо з Писання, людина створена з праху земного, тобто з основних елементів навколишнього фізичного світу. Цим фактом підкреслений наш внутрішній, сутнісній зв’язок з природою, до якої і ми належимо, хоча, як наділені образом Божим, люди і перевершують її. Саме ім’я першої людини – Адам – походить від давньоєврейського слова «адама», що означає – земля.
Ми існуємо не самі собою, але як творіння маємо потребу в джерелі нашого буття. Цим джерелом є Господь – єдиний Сущий, єдиний Самобутній, джерело життя Якого – в Ньому Самому. І так як тілесне наше існування походить від землі, то від неї ж ми отримуємо і відновлення наших сил.
Немає такої людини, яка могла би існувати тілом, не отримуючи від зовнішньої природи нічого для свого буття. Адже кожен знає, що без повітря, без води і без їжі людина помре, бо тіло її не може без них саме собою існувати.
Хоча ми взяті від землі, але не можемо від неї живитися так безпосередньо, як дихання наше насичуємо від повітря і спрагу втамовуємо водою. Посередником між землею і нашим тілом виступають рослини і тварини. Вони, з одного боку, сотворені Богом від землі та живляться від неї, а з іншого – здатні живити нас.
Все це відбувається, як звершення Промислу Божого, тобто дії нашого Творця, спрямованої на постійне, неперервне піклування про нас. Кожен новий врожай – це є не лише плід праці багатьох людей, але також і привід, добра і доречна нагода піднести подяку Богові за Його любов і піклування про нас.
Ми, християни, підносимо молитви, починаючи трапезу та завершуючи її, і в цих молитвах дякуємо за отримані нами від Господа дари. Так і в час нового врожаю, а особливо в день цей, в свято Преображення, ми дякуємо нашому Творцю за безмежну любов, виявлену в піклуванні про наші щоденні потреби.
Бо не сама собою земля дає нам поживу, але завдяки Божому закону, встановленому Творцем для сотвореної Ним природи, і завдяки дії Промислу Божого. За це ми маємо бути вдячні, а не уподібнюватися до злих виноградарів з притчі, які користувалися плодами виноградника, а Господаря його – не шанували і навіть сам виноградник хотіли привласнити. Благословляючи сьогодні виноград нового врожаю – бо саме про благословення винограду особливо вказано у церковному Уставі, – а разом з ним й інші плоди, ми нагадуємо собі всі ці істини.
Ми нагадуємо собі слова Спасителя, що Він є виноградною лозою, а ми – гілки на ній. Тому коли перебуваємо невіддільно від неї, коли живимося від лози, то залишаємося живими і здатні приносити добрий плід. А коли відпадаємо від лози, тобто від Христа – тоді стаємо безплідними і гинемо так само, як засихають і вмирають гілки, відділені від виноградної лози.
Дорогі брати і сестри!
Від цих роздумів над сенсом нашого святкового звичаю перейдемо до міркувань власне про шановану нині подію, опис якої чули ми з читання євангельського.
Що означає Преображення Господнє? Якщо сказати коротко, то воно є свідченням: Ісус воістину є Христос, Син Божий, обіцяний Месія і Спаситель світу. Він є не просто один з мудреців чи праведників, Він є навіть не один з пророків – Він є спаситель світу, Син Божий, Який істинно воплотився, став людиною для того, щоби подолати владу зла над творінням і преобразити, відновити світ.
Три свідчення, три підтвердження отримують найближчі з учеників Христових щодо цього. Перше – вони бачать, як обличчя і навіть одяг Спасителя преобразилися, просяяли божественним, несотвореним світлом. Друге – вони бачать і чують двох найбільших пророків Старого Завіту, Мойсея та Іллю, які підтверджують, що Ісус є Месія і що належить Йому постраждати заради спасіння світу. Третє – вони чують голос Отця Небесного, який з хмари, як колись на горі Синай до Мойсея, промовляє до них, засвідчуючи синівство Ісуса і наказуючи «Його слухайте» (Мф. 17:5).
Закон Божий встановлює, що всяка справа стверджується свідченням двох або трьох свідків (Втор. 19:15; Мф.18:16). Тому Господь обирає трьох свідків для події Преображення, щоби вони самі не піддалися спокусі, коли бачитимуть Сина Божого знеславленим, розіп’ятим і померлим, і щоби після Його воскресіння ствердили в правді всіх Христових учеників, зокрема – і нас із вами.
Це потрійне свідчення – від преображеного вигляду і просяяння несотвореним світлом, від пророків Господніх та від голосу Самого Отця Небесного – відкривається кожному з нас через трьох улюблених учеників Христових, Петра, Якова та Іоана. Призначення цього свідчення – спонукати і нас слухати улюбленого Сина Божого, в Якому – Отцівське благовоління.
Хто приймає це свідчення, хто вірує в Ісуса Христа, як Сина Божого, і хто слухає Його, як заповів Отець Небесний – той досягає блаженства, і не лише у майбутньому віці, але і в нинішньому. Ознакою цього блаженства є той стан, в якому перебували апостоли, побачивши Преображення і відчувши особливу присутність Божу. «Господи! Добре нам тут бути» (Мф. 17:4) – можемо повторити ці слова апостола Петра і ми, кожен з нас, бо біля Господа, разом з Ним – завжди добре.
Звернімо увагу на те, що не лише обличчя Спасителя, але навіть і одяг Його просяяли надзвичайним, божественним світлом. Тим самим Господь ствердив значення матеріального творіння, яке не протиставляється Духу, не протиставляється Творцю, але оновлюється і преображається Ним.
Через те, що в світ разом з гріхом людини увійшли тління, розпад і смерть, багато мислителів давнини вважали, що сама плоть людини і навколишній матеріальний світ – це породження хаосу, прояв недосконалості, який протистоїть чистості людського духа. Спаситель, преображаючись тілом Своїм і навіть преображаючи Свій одяг, заперечує такі мудрування, показуючи, що в єдності з Творцем матеріальна природа не протистоїть благу людини, а служить йому. Що матеріальна природа здатна до очищення і оновлення, здатна приймати дію благодаті Божої, наповнюватися нею.
Тому ми в це свято, згадуючи про Преображення Господнє, благословляємо Бога і дякуємо Йому за дари природи, які Він і в цей рік важких випробувань і страждань українського народу, подав нам на втіху і для поживи. Ми згадуємо про Преображення не лише як про давню історичну подію, підтверджену надійними свідками, але і як про те, до чого нам належить прагнути.
Бо і нам належить преобразитися, змінитися, очиститися і просяяти світлом благодаті від Бога, як сказано про це Спасителем: «Праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього» (Мф. 13:43). А щоби досягти цього, маємо додержуватися повеління Отця Небесного – слухати Його улюбленого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, взявши хрест свій йти за Ним, виконуючи все, що Він заповідав нам.
Нехай наше сьогоднішнє святкування обновить і утвердить нас в розумінні всіх цих істин і сприяє нашому власному преображенню.
Амінь.