Стіни Успенського собору в Каневі є свідками того, що Московська Церква ніяк не може бути матір’ю для Церкви Києва і всієї України-Руси, – Митрополит Епіфаній
Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія
в Успенському соборі Канева
Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри! Христос восрес!
Сердечно хочу привітати парафіян цього чудового стародавнього собору та всю канівську громаду з відновленням святині, яка раніше за рішенням парафії вийшла з-під влади Московського патріархату та доєдналася до родини Православної Церкви України. Сьогодні ми освятили престол храму, встановлений замість того, який був забраний духовенством, підвладним російській юрисдикції, та звершили на цьому престолі першу Божественну літургію.
Собор цей був збудований у княжі часи, в середині 12 століття, на кілька років раніше, ніж з’явилася перша письмова згадка про поселення з назвою «Москва». Того поселення, в якому, до речі, перший кам’яний храм був зведений на два століття пізніше за цей, у якому ми зараз молимося. Кілька тижнів тому ми мали можливість також звершити перше богослужіння в лоні Помісної Церкви у знаменитому Кирилівському храмі Києва – теж збудованому в княжий час, у приблизно ті самі роки, що і цей собор.
Стіни та склепіння цих святинь є свідками того простого історичного факту, що Москва ніколи не могла і не може бути матір’ю для Києва. Що Московська Церква та її патріархія ніяк не можуть бути матір’ю для Церкви Києва і всієї України-Руси. Бо як може мати бути молодшою за доньку? Не може бути такого, це неприродно. Єдиний можливий спосіб такого стану є, коли йдеться не про матір, а про мачуху – мачуха справді може бути молодшою за доньку.
Ось такою мачухою для нас, для українського народу, була і є російська патріархія. Вона привласнила собі наше історичне ім’я Руси, привласнює наші здобутки, нашу історію. Привласнює наше первородство. Навіть фізично, як бачимо, вона виносить з наших українських храмів престоли, ікони та інші святині, сподіваючись хоча б таким чином нашкодити розвитку справжньої Помісної Церкви, призупинити процес єднання церковного, процес звільнення православних українців з-під ярма «русского міра».
Так само діє і російська злочинна держава, яка здійснює цю диявольську війну проти України для того, аби знищити нашу ідентичність, захопити нашу землю, накласти на нас знову ярмо і викорінити остаточно саме наше ім’я. Але правда – на нашому боці, тому на нашому боці Божа допомога. І ми віримо, що завдяки їй та завдяки єднанню наших зусиль та за підтримки всіх людей доброї волі ми зможемо повернути Україні справедливий та тривалий мир.
Сьогодні ми розпочали день із вшанування пам’яті видатного сина українського народу, нашого геніального Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка. В річницю перепоховання його тіла на Чернечій горі тут, у Каневі, як він і заповідав, ми піднесли молитви за його душу – душу українця, який все своє життя терпів страждання від росіської імперії зла, але не скорився їй. У своїх віршах він оспівав нашу давню історію, славив наші перемоги та оплакував поразки. В часи, коли навіть мова українська заборонялася до вживання, він гарячим словом запалював серця людей вірою у відновлення, відродження України.
Як і тоді, в середині 19 століття, так і нині, на початку століття 21-го, російська імперія зла прагнула і прагне тримати ярмо «русского міра» на наших шиях, тримати в полоні своєї омани душі та серця українців, щоби далі панувати над ними. Але як тоді, так і тепер це прагнення зазнавало і зазнаватиме поразки. Бо світло правди, слово істини руйнує російську оману, виводить людей з темряви. І сьогодні, в день, коли ми вшановуємо разом з усім світовим українством пам’ять нашого Кобзаря, відбулася і ця символічна духовна перемога – дух омани «русского міра» був остаточно вигнаний з нашої православної української княжої святині тут, у Каневі.
Нині за церковним календарем, дорогі брати і сестри, ми згадуємо пам’ять ІІ Вселенського собору. Цей собор відбувся у Константинополі у 381 році, закріпивши остаточну поразку аріанської єресі та інших єретичних вчень, які спотворювали істину щодо Бога, Єдиного у Святій Тройці – Отця, Сина і Святого Духа. Протягом 4 століття, між Першим і Другим соборами, аріанство та похідні від нього єресі мали велике розповсюдження, бо за ними стояла і їх підкріплювала сила державної влади. У Константинополі лише одна церковця, в якій служив святий Григорій Богослов, православний архієрей столиці, була чистою від панування зловірʼя. Але вся могутність сонмищ єретичних, вся могутність влади, яка стояла за ними і підкріплювала неправдиве вчення, не змогли встояти перед істиною, не змогли протистояти дії благодаті Святого Духа.
Тож згадуючи нині отців ІІ Вселенського собору, згадуючи ті давні події історії Церкви, ми надихаємося вірою в те, що і в наш час істинне вчення Православної Церкви переможе зловірʼя «русского міра». Того нечестивого вчення, яке на догоду російській імперії зла спотворює самі основи християнства. І цій новітній єресі не допоможуть ані її широке розповсюдження, ані влада різних «православних козирів», які, подібно до єретиків-імператорів давнього часу, хоча і мають тимчасову силу і яких славлять такі самі духовно сліпі ієрархи та навіть патріархи – але всі вони, і ці «козирі», і їхні церковні поклонники, будуть засуджені історією разом із тим лжевченням, яке вони хочуть ствердити.
Ще раз вітаю канівську громаду, вітаю всіх вас, дорогі брати і сестри, з освяченням престолу в цьому історичному соборі. Нехай тут довіку лунає щира молитва, звучить правдива проповідь православного християнського вчення, звучать звернення до Бога і до вірних нашою рідною українською мовою. Богу нашому слава на віки віків! Амінь.
