Справжній мир настане тоді, коли у підґрунтя миротворчості буде покладено Божий закон і справедливість, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія
в четверту неділю після Пасхи

Дорогі брати і сестри! Христос воскрес!

Сьогодні євангельське читання нагадує нам про чудо зцілення Спасителем людини, хворої на параліч. Здійснилося воно у суботній день. Тож коли чудесно зцілений від паралічу чоловік узяв свою постіль та пішов, юдеї стали дорікати йому, що це є порушенням законів суботнього спокою. Зцілений же послався на те, що Ісус, Який відновив його здоров’я, наказав йому так зробити.

Хоча розповідь Євангелія, яку ми нині чуємо, є не притчею, тобто не символічним оповіданням, але є вона свідченням про подію, яка відбулася в дійсності, через цю розповідь ми можемо побачити також глибокий символічний духовний зміст Божої дії. Зцілення розслабленого, тобто хворого на параліч, нагадує нам про інше велике зцілення, яке звершив Господь – про зцілення всього людства від паралічу смертельного, наведеного на нашу природу гріхом і злом.

Продовжуючи святкувати Воскресіння Христове, ми нині у цій євангельській розповіді бачимо символ загального відновлення від смерті до життя, загального зцілення від паралічу, який наведений на нас гріхом, до правдивого життя вічного, яке дарує нам Христос. Це зцілення є можливим для кожної людини, але щоби отримати його, нам слід звертатися до Того Єдиного, Хто може істинно зцілити – до Спасителя Христа.

Лише у Христі та через Христа є відновлення для людини. Ніхто з людей і навіть з ангелів, не лише поодинці, але і зібравшись у спільноту, не здатен здійснити те правдиве спасіння і відновлення, яке подає Господь. І слова паралізованого, що він «людини не має», яка би допомогла йому отримати одужання – це нагадування про загальну неміч людства, коли воно діє без Бога, тим більше – коли хоче діяти супроти Господньої волі.

Ось нині ми є свідками багатьох чудес прогресу, досягнень науки і технологій, плоди яких здаються неймовірними з точки зору навіть попередніх поколінь. Людина вийшла в космос та зійшла у глибини землі й океанів. Людина розумом своїм проникає у простір буття найменших частинок світобудови, досліджуючи склад атомів. Людина створює штучний розум, здатний творити дивовижні речі.

Але водночас чи ближчим стало людство до омріяного ним миру і процвітання? Раптове поширення небезпечної пандемії кілька років тому несподівано зупинило все суспільне життя і страх огорнув мешканців усієї Землі. А нині ми бачимо, як беззаконня і гордовитість, поширюючись як пошесть вже не тільки серед окремих людей, але серед народів, охоплює цілі частини світу, призводячи до страшних наслідків – до війни, смертей і руйнування.

Перед цими глобальними викликами людство стає подібним до того паралізованого, який тридцять вісім років чекає на зцілення, але ніяка людина не здатна допомогти йому отримати його. І лише в Господі є для нас надія. Лише у Христі, воскреслому з мертвих, є для нас уповання на наше відновлення. Він єдиний має силу і владу утихомирювати збурення, зціляти хвороби, долати владу самої смерті. Без Христа, відкидаючи Його, відвертаючись від Нього, ані поодинока людина, ані людські спільноти й цілі народи і все людство загалом не здатні досягти добрих плодів. Але з допомогою Спасителя, коли віримо Йому, покладаємося на Нього – можемо все. Бо тоді діє не сила людська, але сила Божа.

Тому нині, в час російської диявольської війни, в час великого горя і страждань, які вона принесла на нашу мирну землю, ми з особливим розчуленням серця звертаємося до Бога з проханням про допомогу. Люди та спільноти можуть і повинні діяти для того, щоби наблизити перемогу правди і встановлення справедливого миру. Але ми, як християни, знаємо, що правдиву перемогу і правдивий мир подає лише Господь. Тому ми просимо знову і знову Його благословення і Його допомоги для наших мужніх воїнів-захисників, щоби вони перемагали російські орди, російську імперію зла, яка з диявольською ненавистю продовжує нищити наш край. Ми просимо благословення і мудрості для всіх, хто наділений владою над народами, щоби вони сприяли завершенню війни та утвердженню справедливого і тривалого миру.

Зараз все, що відбувається навколо миротворчих зусиль, нагадує стан паралізованого, який сподівався на допомогу, але не міг досягти звільнення від своєї страшної хвороби. Але коли Господь чудесним чином дав йому одужання – він вмить став здоровим. Маємо надію на Бога, що і всі миротворчі зусилля, які здійснюються дотепер, коли в основу їх буде правителями народів покладене розуміння правди і справедливості, розуміння Божого закону, де ясно сказано: «Не вбивай! Не кради! Не лжесвідчи! Не жадай того, що належить ближньому твоєму!» – тоді й неможливе з людської точки зору стане можливим і реальним так само, як стало реальністю зцілення паралізованого.

Дорогі брати і сестри! Сьогодні ми зібралися на молитву і богослужіння в особливому місці – в історичній Кирилівській церкві, прекрасній пам’ятці, яка навіть зовнішньою красою своєю нагадує про велич нашої княжої давньої Київської держави, про розквіт да духовне відродження в часи Козацької України. Так само вона нагадує про трагічну долю нашого народу, коли приходили на цю землю орди завойовників. Вони вбивали й нищили, бажаючи стерти й саму пам’ять про Україну-Русь. Але український народ, супроти волі та бажання всіх чужинців-завойовників, залишався живим і незнищенним. Знову і знову ми відроджувалися і відновлювалися. Бо маємо ми глибоке історичне коріння на своїй власній, рідній, Богом нам даній землі. Те коріння, про яке свідчить і цей прекрасний княжий храм.

І тут ми нині молимося про перемогу правди та мир для України. Як той хворий на параліч, ми простягаємо руки до Господа і просимо зцілити рани нашого народу, відновити його до життя мирного. Ми просимо про звільнення всіх загарбаних ворогом українських земель. Щоби і в українському Луганську, і  в українському Донецьку, і в українському Криму так само зазвучала молитва рідною нашою мовою, як вона звучить нині тут.

Адже здавалося ще донедавна, що ярмо «русского міра», накинуте на українські душі – незнищенне, незламне. Що душі українців цілком паралізовані цим лжевченням і не здатні від нього зцілитися. Але нині ми є свідками, як це давнє ярмо скидається і ламається. Як народ наш зціляється від духовного паралічу «русского міра». І хоча залишаються ще ті, хто, як книжники і фарисеї, дорікають, що не за їхніми приписами і законами відбувається це зцілення – воно все одно здійснюється. Бо так благословив Господь!

І ще про одне обов’язково слід нині згадати на завершення: сьогодні ми разом з багатьма народами вшановуємо День матері. В цей день ми молитовно дякуємо нашим матерям, які подарували нам життя, які привели нас у цей світ. Ми дякуємо за цей дар, за їхні турботи і любов, за їхні молитви. Нехай Господь благословить кожну матір та стократно відплатить за все добро, яке вона дає своїм дітям. Ми молимося за наших матерів та за наших бабусь-праматерів, і нехай Бог благословить їх та подає їм все, чого вони потребують. Зі святом, дорогі наші мами! Амінь.