Слово Предстоятеля з нагоди 20-Ї річниці упокоєння митрополита Даниїла

Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Апостол Павло у Посланні до євреїв каже: «Пам’ятайте наставників ваших, які проповідували вам слово Боже, і, дивлячись на кончину життя їхнього, наслідуйте віру їхню» (Євр. 13:7). І ми сьогодні зібралися на це спільне богослужіння, щоби молитвою і добрими спогадами вшанувати одного з таких наставників для багатьох з нас – блаженної пам’яті митрополита Рівненського і Острозького Даниїла.

Владика прожив порівняно недовгий час земного життя, внаслідок хвороби рано відійшовши від світу цього. Але всі ці роки земного шляху він наповнив глибоким змістом відданого служіння Богові та Його Святій Церкві.

Син Буковинського краю, він народився і зростав у побожній родині в час, коли навколо панував державний атеїзм. І тому від юного віку він обрав шлях, який для багатьох його однолітків був абсолютно незвичним – шлях пастиря.

Ступивши на цю дорогу, не знав він, що саме йому в майбутньому приготував Господь, але старанно трудився у пізнанні глибин богослов’я та інших церковних наук. Він хотів бути не лише пастирем Церкви і служителем Божим, але пастирем освіченим, завжди готовим, за словом Писання «всім, хто домагається від вас звіту про ваше уповання, дати відповідь із лагідністю іблагоговінням» (1 Пет. 3:15).

Нині, озираючись на життєвий шлях і досягнення владики Даниїла, ми бачимо, яку промислительнуроль відіграло його рішення навчатися грецькій мові. Адже у той поворотний момент історії нашої Помісної Церкви, коли вона, скинувши ярмо московського духовного рабства, виходила з тривалого полону, саме його знання мови та елліністичної церковної традиції послужило міцним містком між Києвом і нашою Матір’ю-Церквою в Царгороді.

Любов владики до науки, до богослів’я, глибоке опанування ним духовної освіти, як добре зерно, посіяне в родючу землю і належно доглянуте, дало для Української Церкви надзвичайно важливі й корисні плоди. Адже саме завдяки талантам і досвіду владики Даниїла змогла відродитися і утвердитися Київська духовна школа. Відродитися та зрости тоді, коли наша Церква і наш народ надзвичайно потребували багато освічених і підготовлених пастирів.

Як вчений і як адміністратор, спочилий владика у переломний історичний момент міг би обрати більш спокійне особисто для себе життя в російській церковній юрисдикції. Але за покликом серця, знаючи, як потребує Україна своєї незалежної Помісної Церкви і як багато потрібно зробити для її зростання, він обрав більш важкий і тернистий шлях.

Прийнявши призначення на посади ректора Київської Духовної Академії і Семінарії та намісника Михайлівського Золотоверхого монастиря, владика прийняв не приготовлені та вже сформовані попередниками умови і механізми для праці, але прийняв великий будівельний майданчик, де практично все необхідно було власними руками творити наново в дуже складних зовнішніх умовах.

Нині, коли багато з нас, його колишніх учнів та студентів, самі маємо досвід церковної роботи, ми можемо лише частково оцінити, як багато праці було вкладено владикою в те, щоби створити для нас умови навчання і життя. Щоби підготувати нові покоління пастирів і церковних працівників, які матимуть і необхідні знання, і належний досвід для виконання свого майбутнього покликання.

Розуміючи, наскільки потрібною є освіта й підготовка пастирів, владика, бувши призначеним на служіння тут, на Рівненщині, однією з перших своїх справ зробив розбудову семінарії, 25-ліття якої ми також нині з вдячністю вшановуємо. У складних умовах протидії з боку прихильників «русского міра» на Волинській землі, митрополит Даниїл успішно розбудовував церковне життя на цих теренах, водночас виконуючи також і завдання з руйнування штучної стіни ізоляції, що її РПЦ зводила навколо нас у православному світі.

Хоча майже півтора десятиліття не дожив владика Даниїл до того моменту, коли у Святій Софії відбувся Об’єднавчий Собор та коли наша Помісна Церква отримала з рук Вселенського Патріарха Томос про автокефалію, але у всіх цих досягненнях є також його пряма і безпосередня заслуга. Він зробив надзвичайно багато для того, щоби цей час наблизився і став реальністю.

Тож сьогодні, радіючи добрим плодам його праці ми з вдячністю і з щирою молитвою згадуємо численні добрі справи та досягнення спочилого митрополита Даниїла. Нехай світлою і вічною буде його пам’ять, а душа його нехай радіє на небесах тим плодам, які його праця тут, на землі, дала і продовжує давати!

Царство Небесне, вічна пам’ять і вічний спокій спочилому митрополиту Рівненському і Острозькому Даниїлу! Амінь.