Слово Предстоятеля в день пам’яті святителя Епіфанія Кіпрського

Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри! Христос воскрес!

Дякую Вам, владико, за вітання і всім вам – за цю спільну молитву, за підтримку, за допомогу в служінні.

Ми звершили Божественну літургію, і саме це слово у перекладі з грецької мови означає «спільна справа». Тобто це не те, що може здійснити хтось один, сам, але це є спільне служіння, яке виявляє два головні аспекти природи Церкви.

Бо Церква – це зібрання покликаних до єдності з Богом, це спільнота вірних, це містичне єдине тіло, складене, як з клітин, з кожного з нас. Отже, в основі Церкви лежить принцип єдності. Єдності, яка долає всі наші зовнішні відмінності, але водночас зберігає і підкреслює кожного з нас, як унікальну особистість. Бо двері Церкви відкриті для всіх, незалежно від віку, нації, походження, статусу в суспільстві – Церква приймає всіх, хто приходить до неї, щоби кожній людині, яка увірувала, дати можливість і засоби змінитися, відкинути гріх і досягти святості та спасіння.

Слід підкреслити – відкритість Церкви є відкритістю до людини, але не для гріха. У таїнстві покаяння ми чуємо слова, якими Церква порівнюється з лікарнею. До лікарні приходять, щоби зцілитися від хвороби і бути здоровими, а не для того, щоби залишатися такими ж хворими, як були, чи поширювати хворобу серед інших.

Тому наше завдання, як спільноти вірних – завжди допомагати одне одному ставати кращими, змінюватися так, як нас до цього закликає Господь. І досягнення цієї мети неможливе без іншого аспекту буття Церкви, як спільного служіння. Бо ми не лише єднаємося тут між собою, як громада людей, але що більш важливо – ми кожен зокрема і всі разом єднаємося з Богом.

Літургія – це спільна справа не лише людей, але також спільна справа людей і Бога. Ми збираємося на богослужіння, де не стільки ми разом служимо Богові, прославляючи Його в молитві, слухаючи Його слово, скільки Бог служить нам.

Ми просимо Його про милість до нас – і Господь являє її. Ми просимо про очищення від гріхів – і Господь приймає наше покаяння. Ми просимо про задоволення наших потреб, просимо про наших рідних і близьких, про Україну, про перемогу правди і мир – і Господь служить нам, подаючи те, що на благо.

У ці дні серед вітань з нагоди Світлого Христового Воскресіння та сьогодні з нагоди іменин я чую багато про досягнення і здобутки нашої Помісної Церкви. І ми дякуємо Богові за те, що Він благодіяв нам у ці роки, допомагав і допомагає нам долати виклики, спрямовує нас на шляху спасіння. Але не змогли би ми досягнути і частини того, що маємо, якби не підтримували одне одного, не плекали би нашу єдність, не перемагали би суперечності.

У вашій особі – вірних, чернецтва, духовенства та архієреїв – я дякую повноті нашої Помісної Церкви за цю єдність і це порозуміння, за підтримку мене в служінні Предстоятеля. Бо в єдності – наша сила. Сила духовна, яка допомагає боротися з гріхом та злом, і сила суспільна, яка підтримує наш український народ у спротиві російській імперії зла.

Сьогодні ми, окрім церковного святкування маємо також важливе суспільне свято – День матері. Тому окремо слід подякувати нашим матерям, нашим бабусям, тим, хто жертовно служив нашому зростанню, вихованню, хто молитвою і турботою оберігає життєвий шлях кожної дитини. Сама Церква справедливо іменується матір’ю, і ми знаємо з численних прикладів, що саме матері та бабусі дуже часто є тими, хто дає перші християнські настанови дітям, хто навчає їх вірі та добрим ділам.

Тому в цей день від повноти нашої Помісної Церкви я хочу висловити особливу вдячність нашим матерям. Нехай Боже благословення завжди перебуває з вами, нехай діти та онуки зростають на радість вам. Нехай Господь щедро винагороджує вас за всі ті незліченні добрі справи, завдяки яким світло і любов примножуються в людстві та триває саме наше життя.

Сьогодні ми вшановуємо святителя Епіфанія Кіпрського, який увійшов в історію Церкви як незламний борець проти лжевчень та єресей. Бо як хвороба нищить тіло людини і може привести до смерті, так лжевчення і єресі нищать тіло Церкви і ведуть уражених ними до духовної смерті.

І ми бачимо це не лише на прикладі давніх єресей, з якими боровся святитель Епіфаній та інші святі отці. І в наш час ми бачимо, як лжевчення знову і знову намагаються уразити Церкву Христову.

Вчора наш Архієрейський Собор одноголосно викрив і засудив таке новітнє лжевчення – про «русскій мір». Маючи в собі елементи попередніх єресей етнофілетизму, маніхейства та гностицизму, вчення «русского міра» спотворює саму природу Церкви, перетворюючи її зі спільноти служіння Богу і ближньому на спільноту рабської покірності кремлівській тиранії та виправдання всякого насильства, кровопролиття і вбивств. Ніби одурманені жреці давніх сатанинських культів, прихильники «русского міра» зараз щодня кладуть все нові й нові жертви перед ідолом «третього Риму», називають богопротивну і диявольську війну проти України – «священною». Вони виправдовують те, що Христос у Євангелії ясно засуджує, і поклоняються своєму вождю так, ніби він – живе божество.

Ми відкидаємо і осуджуємо це злочестиве вчення «русского міра», яке руйнує Церкву Православну. Закликаємо всіх, хто уражений цим вченням – отямитися, прозріти, відректися від диявольської гордині та служіння злу. А нерозкаяних духовних і мирських очільників цього лжевчення – ми віддаємо на суд Божий, правдивий і нелицемірний.

Дорогі владики, отці, брати і сестри!

Ще раз дякую всім вам і повноті нашої Церкви за молитву, за підтримку, за спільну працю. Дякуємо нашим воїнам за захист, бо завдяки їхньому жертовному подвигу ми можемо звершувати свою працю та служіння. Нехай Господь благословить нас на подальшу боротьбу зі злом, із ворогами невидимими і видимими, подає сили та спрямовує на життєвому шляху і приведе до перемоги. Амінь.