Слово Предстоятеля у день свята Собору Пресвятої Богородиці
Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри! Христос народився!
Сердечно дякую, дорогий владико, за вітання і добрі побажання, за Вашу допомогу і співпрацю. Ми дякуємо нашим воїнам, нашим захисникам, завдяки яким ми маємо можливість нині службою і молитвою вшанувати свято Різдва Христового.
Протягом попереднього року наша Помісна Церква досягла багатьох вагомих здобутків. Цей рік нашого життя розпочався різдвяним богослужінням і українською молитвою в головному соборі Києво-Печерської Лаври та надалі був означений наполегливою працею над звільненням українського духовного простору від багатосотлітнього ярма «русского міра». Сотні релігійних громад та десятки тисяч вірних протягом цього року долучилися до родини Православної Церкви України. На їхньому шляху супротивники церковної єдності та прихильники московської залежності ставлять різноманітні перешкоди. Але все це не має успіху, бо неможливо зупини справу, яку благословив Бог.
Після тривалого соборного процесу наша Помісна Церква ухвалила рішення про календарну реформу, долучившись у своїй календарній традиції до більшості Помісних Православних Церков. І вже зараз ми можемо констатувати, що реформа ця була добре сприйнята і повнотою Православної Церкви України, і українським суспільством.
На Архієрейському Соборі у Києво-Печерській Лаврі та на Помісному Соборі у Святій Софії ми підбили підсумки п’яти років нашого церковного розвитку, що минули від часу Об’єднавчого Собору та отримання Томосу про автокефалію. У ці роки ми зіткнулися ізнадзвичайними зовнішніми та внутрішнімивикликами, найбільш значними з яких безперечно стали пандемія та повномасштабне російське вторгнення. Але з Божою допомогою та єднаючи зусилля ми успішно долали і продовжуємо долати їх. В чому також ми можемо бачити знак благословення Божого над нашою Помісною Церквою і за що ми постійно маємо бути вдячні Господу нашому Ісусу Христу!
Запорукою успішності нашої праці найперше є відданість Євангелію і православній християнській вірі, Переданню Церкви, канонічному порядку, а також наша любов до рідного українського народу і прагнення якнайкраще послужити йому в духовних потребах. Відповідаючи на виклики сьогодення і дбаючи про благо Церкви та успішність її місії ми запроваджуємо необхідні зміни, розвіюємо давні міфи й упередження щодо Церкви. Водночас ми твердо, непохитно і незмінно зберігаємо те, що є сутністю і основою церковного життя – євангельське духовне і моральне вчення, повноту Священного Передання і нашу християнську православну віру.
Прагнучи, за заповіддю Божою, мати мир з усіма тією мірою, якою це можливо і залежить від нас, ми в жодному разі не поступалися дотепер і не поступимося основоположними принципами християнства і православ’я ані у богословському вченні, ані у практичному церковному житті, ані в моралі. Маючи відкриті двері для всіх, хто бажає спасіння, хто бажає змінити своє життя відповідно до євангельського заклику покаяння і оновлення, ми як Церква не можемо і не будемо благословляти гріх. Бо Церква відкрита для тих, хто бажає полишити гріх та оновитися, як і заповідає Господь і в чому Він Сам подає нам приклад, коли приймає грішників, що розкаялися. Відкрита для грішників, але не для гріха.
Сьогодні, на другий день святкування Різдва Христового, цією соборною службою ми особливо вшановуємо Богородицю і Приснодіву Марію. Ми вшановуємо Її подвиг, ми вшановуємо Її материнське служіння. Бо Вона не лише стала Матір’ю для Сина Божого, але також є Матір’ю для всіх вірних. Як Мати, вона піклується про нас, Своїх дітей, захищає нас від зла, огортає нас Своєю любов’ю та турботою, завжди підносить молитви про тих, хто зі щирим серцем звертається до Неї.
Вшановуючи Пречисту Богородицю ми також вшановуємо і сам подвиг материнства. Ми складаємо подяку нашим матерям, нашим бабусям, які з любов’ю і турботою піклуються про дітей, даних їм від Бога. Ніхто з нас не мав би життя і не досяг би нічого, якби не материнська турбота і піклування. Тож прославляючи Діву Марію, Матір Божу і Матір для всіх вірних, ми у Її особі та через Неї молитовно прославляємо усіх матерів і сам материнський подвиг, завдяки якому продовжує жити людство.
Дорогі владики, отці, брати і сестри!
Сьогодні у цій соборній святковій службі ви представляєте повноту Церкви. І як Предстоятель у вашій особі я дякую всім нашим вірним, нашому українському чернецтву, нашим священикам і українському єпископату за підтримку, за молитви, за співпрацю в розбудові церковного життя. Лише разом і лише єднаючи наші зусилля, зберігаючи любов і злагоду між собою ми змогли досягти багатьох успіхів у такий порівняно невеликий історичний проміжок часу, як п’ять років. І надалі йдучи цим шляхом ми зможемо подолати, з Божою допомогою, й інші виклики, які стоять перед нами: досягти повноти єднання українського православ’я, досягти остаточного звільнення від ярма «русского міра» і Церкви, і України, а також після перемоги над російським агресором відновити і відбудувати нашу Батьківщину, наш спільний дім. І нехай Господь допоможе всім нам у році, що розпочинається, досягти перемоги і утвердити мир.
