Слово Митрополита Епіфанія на чині похорону Миколи Карпюка

Дорога родино Миколи Андроновича, його побратими, всі, хто був поруч з ним протягом років життя та боротьби, хто в цю скорботну годину, коли ми проводимо його у останню земну дорогу, зібрався до храму, аби піднести за його душу молитву!

Дорогі отці, брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Уродженець рівненської землі, один з новітніх українських героїв-захисників, пан Микола Карпюк від юних років протягом усього свого життя віддано боровся за Україну, за державну незалежність, за волю та гідність рідного українського народу. На відміну від багатьох, хто лише після відкритої російської агресії усвідомив природу цієї імперії зла та її непримиренну ворожість щодо самої української ідеї, щодо нашої свободи та ідентичності, нашої державності, пан Микола розумів це від початку. Тому від початку він був серед найбільш відданих активістів боротьби за незалежність України, долучився до створення та розбудови Української національної асамблеї, як політичної організації, та Української народної самооборони як інструменту гуртування патріотів, готових дати відсіч нашому імперському ворогу.

Від початку війни п’ять років пан Микола знаходився у російському полоні та за фальшивими звинуваченнями перебував там у в’язниці. Але звільнившись під час обміну та повернувшись на Батьківщину, він продовжив боротьбу, від початку повномасштабної російської агресії та до останнього свого подиху – зі зброєю в руках на фронті захищав рідну землю.

Все його життя було боєм за Україну, за її волю, за суверенну і соборну державність. Адже гібридна геноцидна війна, яку російська імперія зла веде проти нас, розпочалася не у 2022 році, і навіть не у 2014-му – вона триває кілька століть. І у цій боротьбі полеглий на полі бою воїн Микола Карпюк завжди залишався на передньому краї, на фронті, захищаючи право українців та української держави не просто існувати, але бути – бути собою, бути вільними, бути господарями свого дому.

Пан Микола знав і добре розумів, що не може бути справжньої державної незалежності без незалежності духовної. Не може бути вільним український народ, якщо його душа перебуватиме під ярмом «русского міра», буде закута в кайдани російської імперської церковної неволі. Тому віддавна він, разом з побратимами та однодумцями, захищав ідею автокефалії Української Церкви, захищав право українських православних церковних громад бути вільними від московського згубного панування. За це ми, як помісна автокефальна Православна Церква України вдячні йому. В тому, що Українська Церква здобула визнання і утверджується, є і його вагомий внесок.

Сьогодні ми зібралися до цього собору на молитву за спокій душі полеглого воїна Миколи Карпюка – борця за Україну та захисника її вільного майбутнього. Ворог намагався забрати його свободу, зламати його – але не зміг. Він відібрав його тимчасове, земне життя – але ви віримо, що Господь прийме його душу та дасть йому блаженне життя вічне. Тож про безсмертну душу полеглого борця за Україну Миколи Карпюка ми молимося і просимо для нього Божої милості та Небесного Царства.

Ми просимо у Бога дати сили родині та близьким пройти ці особливо важкі дні. Ми підносимо молитви за всіх, хто продовжує боротьбу з ворогом та наближає для України перемогу і благословенний мир.

Нехай Господь прийме душу полеглого воїна Миколи в оселях небесних, нехай простить усі вільні і невільні гріхи, нехай подать вінець слави заради тієї найбільшої жертви, яку він здійснив, віддавши життя своє за друзів своїх, за рідну землю, за правду і волю.

Вічна пам’ять і вічна слава воїну Миколі Карпюку – одному з наших новітніх героїв! Слава Україні! Слава Господу нашому Ісусу Христу! Амінь.