Проповідь Предстоятеля в день свята Успіння Божої Матері
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Сердечно вітаю вас зі святом Успіння Богородиці.
Сьогодні під час богослужіння в храмах звучать слова з Євангелія від апостола Луки, які поділяються за внутрішнім змістом на три важливі частини. Перша – це розповідь про двох сестер, Марфу і Марію. Друга – про вигук однієї жінки з натовпу, що благословляла Матір, Яка народила Спасителя. Третя – це відповідь Христа про те, хто є блаженним.
Але перш, ніж перейти до роздумів безпосередньо над євангельськими словами, необхідно пояснити, чому саме таке читання Церква подає з нагоди Богородичних свят.
Ми знаємо, що про Пресвяту Діву Марію в текстах Євангелія сказано порівняно небагато. Але все, що сказане Писанням, а також що збережене Переданням про Богородицю, є винятково важливим та повчальним для християн. Бо Матір Спасителя є для нас зразком для наслідування, прикладом вірності Богові, глибокого істинного смирення, терпеливості, зосередженості на виконанні волі Господньої, прикладом служіння.
І євангельський текст від святого Луки відображає ці ключові сторони пошанування Божої Матері: ми вшановуємо Її відданість слову Всевишнього, ми прославляємо Її як ту, Яка через народження Сина Божого послужила тайні спасіння всього людства. І ми вчимося у Неї чеснотам, вчимося на прикладі Її життя слухати слово Боже та виконувати його, щоби і самим досягнути блаженного вічного життя.
Марфа і Марія, про яких сповіщає нам євангелист Лука, були сестрами Лазаря, якого згодом Спаситель воскресить з мертвих. Під час подорожі Христос з апостолами проходили через село, де жили сестри, і Марфа прийняла Спасителя у своєму домі.
Кожна господиня може легко уявити собі, які клопоти були у неї в той момент, як вона турбувалася, щоби приготувати їжу та нагодувати особливого Гостя та Його супутників. І тому цілком природньою здається її реакція на те, що Марія, її сестра, замість допомоги у клопотах, сидить і слухає Христа.
Відповідь Господа на це зауваження є настановою і для нас. Адже справді: що є головним, а що – другорядним? Головним є пізнання Божої волі, бо через це людина отримує можливість відновити своє єднання з Творцем, подолати зло і гріх, які розділили нас із Богом, досягнути спасіння і успадкувати життя вічне.
Вечеря і частування, гостинність до подорожніх – це добре діло, і Христос не засуджує Марфу, бо вона хоча і турбується та клопочеться, але робить це як вияв любові до ближнього. Марія ж, слухаючи слова Христові, виконує заповідь любові до Бога. Але якби вона послухала слів Марфи, то повинна була би залишити навчання у пізнанні істини заради приготування трапези.
Тому Христос і говорить: «Потрібне тільки одне», адже самі лиш добрі справи, турбота про ближніх та інші земні речі, якщо вони здійснюються замість спілкування з Богом, замість навчання відкритій Ним істині – то такі діла втрачають своє значення.
Пречиста Діва, Успіння якої сьогодні вшановується, є навіки прикладом того, як завжди і у всьому на перше місце в нашому житті ми маємо ставити Бога, Його волю, Його слово. В зовсім юному віці Вона прийняла волю Божу, увійшовши для життя і служіння в Храмі. І далі завжди і у всьому на перше місце ставила упокорення Себе перед Богом, прагнення пізнати волю Божу і виконати її.
Хоча згадана нині у Євангелії сестра Марфи Марія і Пречиста Діва є двома різними особами, які мають однакове ім’я, але про Богородицю ми можемо також з впевненістю сказати словами Господа: «Марія благу обрала частку, яка не відніметься від Неї». І ми, маючи за приклад Божу Матір і безліч святих, також повинні прагнути обрати благу частку, яка має значення для осягнення вічного блаженного життя.
Друга частина євангельського читання – це вигук жінки з натовпу, яка благословляє Матір Христа. І справді – блаженною і преблаженною є Діва Марія. А джерело Її блаженства, його початок і основа – в Її послуху Богові.
«Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа» (Лк. 1: 45) – так праведна Єлисавета засвідчила, коли прийняла в домі своєму Богоматір. Тому євангельське нагадування нам про вигук жінки з натовпу на честь Матері Спасителя – це також і нагадування про наш власний обов’язок вірити слову Божому, довіряти Господу, виконувати Його волю. І тоді щодо нас Всевишній здійснить все, що буде нам на благо і приведе нас до блаженного життя вічного.
Саме про це нагадує нам третя, завершальна частина євангельського читання. Адже ніхто з людей не може дати життя Життєдавцю, стати Богоматір’ю – це служіння звершила Діва Марія, обрана і покликана Господом. Однак досягти блаженного життя вічного може кожна людина і умовою цього є слухання слова Божого, його дотримання та виконання.
Діва Марія стала Матір’ю Сина Божого саме тому, що послухала волю Господа, виявила смирення перед нею – і через це возвеличилася серед всього людства. І кожен з нас теж коли слухає волю Божу – здатен досягнути блаженного вічного життя, успадкувати Царство Небесне, увінчатися нетлінною славою.
Тому, дорогі брати і сестри, чуючи і читаючи сьогодні, в день Успіння, слова Євангелія, згадуючи життєвий приклад Богоматері – маємо також покласти собі на серце прагнути завжди і у всьому на перше місце ставити пізнання слова Божого і виконання Божої волі.
І нехай Пречиста Діва буде нам на цьому шляху досягнення правдивого блаженного стану помічницею, заступницею і захисницею. Пресвята Богородице, допомагай нам! Амінь.
