Новини

Промова Предстоятеля ПЦУ при зустрічі у скиту святого пророка Іллі

11 Жовтня 2025

З великим благоговінням, з духовним трепетом, у піднесенні серця, як паломник приходжу я разом зі своїми братами з України в цей день до святого скита на честь пророка Божого Іллі, щоби тут, на місці, освяченому і прославленому молитвою і подвигом багатьох поколінь монахів, також піднести смиренні молитви в час, коли наша земна батьківщина Україна і наш побожний народ тяжко страждають від російського нашестя і несправедливої агресії.

Пророк Божий Ілля, на честь якого освячений цей скит, був покликаний на служіння у дуже важкий і скорботний час, коли народ Ізраїля розділився між двома царствами, коли начальники цього народу замість поклоніння істинному Богу стали кланятися ідолам і примножувати гріхи, коли замість виконання Божого закону люди стали жити у відданості злу. Від такого відступництва і примноження гріхів, які навколо себе бачив пророк Ілля, він впав у велику скорботу, а тому хотів краще померти, ніж бути свідком загального беззаконня.

Але, як ми знаємо, Бог зміцнив його надією та закликав без страху йти до людей і свідчити правду, викриваючи беззаконників. Пророк Ілля не побоявся ні гніву царського, ні численних неправдивих пророків та відкрито засвідчив, де є істина.

Тому і ми без страху служимо Богові, Його Святій Церкві та побожному народу України, засвідчуючи істину, притримуючись канонічного порядку та шукаючи лише того, що буде корисним для зміцнення істинної православної віри.

На боротьбу проти нашого народу, проти нашої батьківщини України та проти нашої автокефальної Православної Церкви України піднялися сильні світу цього. Ці новітні послідовники нечестивого царя Ахава хочуть погубити нас так само, як нечестивий цар хотів погубити пророка Іллю. Але нас надихає приклад цього Божого пророка, бо як і він, ми знаємо, що правда на нашому боці.

Цар Ахав зневажав Єрусалим і храм Божий, який був в ньому. Так і тепер нові ахави з країн північних зневажають встановлений Отцями і Вселенськими соборами канонічний порядок, відкидають першість у служінні, яку має Вселенський Патріарх, і не хочуть бути в церковній єдності зі своєю Матір’ю, Великою Христовою Церквою в Константинополі, яка їх породила у Господі. А ми нині на цьому святому місці підносимо сердечні молитви за Велику Христову Церкву в Константинополі – за нашу Матір, і за її достойного Предстоятеля, Всесвятійшого Вселенського Патріарха Варфоломія, з благословення якого ми прибули на Святу Гору. Прибули для того, щоби тут, біля великих святинь та серед побожних старців і монахів піднести гарячу молитву про завершення кровопролиття, про перемогу над злом та про справедливий мир для України і світу.

Для мене глибоко зворушливою є можливість розпочати це паломництво зі скита на честь пророка Іллі, історія якого тісно переплетена з історією нашої батьківщини та Церкви України. Тут підносив свої молитви, тут звершував свої подвиги та від святих афонських старців навчався духовному досвіду преподобний Паїсій Величковський – великий син українського народу. Народившись у Полтаві у сім’ї священника, отримавши благословення на шлях духовного служіння від новопрославленого святителя Київського Рафаїла, навчившись основ богослов’я у Київській Академії, майбутній старець Паїсій пішов сюди, на Святу Гору Афон, де протягом багатьох століть у неперервній молитві та чернечому житті здійснюється подвиг служіння, повністю відданого Богові.

Великий трепет охоплює моє серце, коли бачу те, що бачив преподобний Паїсій, коли можу молитися там, де він молився, коли можу черпати чисту живу воду з того самого джерела Святої Гори, від якого і він та багато інших наших предків отримували втамування духовної спраги.

Завтра під час Божественної літургії ми будемо вшановувати собор Преподобних отців Києво-Печерських, які спочивають у печерах святого Антонія. Цей засновник нашої Київської лаври навчився чернечого життя тут, на Святій Горі, від побожних старців, з благословення яких він потім повернувся до Києва, щоби за уставами, які тут він вивчив, покласти початок чернецтва на нашій землі України-Руси. Два тижні тому я мав духовну радість молитися у печерах Київської лаври, біля святих мощей подвижників, які там спочивають, в місці подвигу преподобного Антонія. А нині молитвою і подякою ми починаємо паломництво на Святу Гору, де починав свій подвиг цей наш великий отець у чернецтві.

Сердечно дякую старцю Ігумену монастиря Пантократор священноархімандриту Гавриїлу та братії, дякую Дікею старцю архімандриту Филимону, який очолює братію цього скита на честь пророка Іллі, за вашу справжню любов у Христі, про яку ми знаємо і яку відчуваємо завжди. Від того часу, коли Ігумен старець Гавриїл брав участь у молитві та літургії під час інтронізації мене як канонічно обраного Митрополита Київського і всієї України та Предстоятеля Православної Церкви України, ми знаємо про вашу любов не лише завдяки словам свідчення, але завжди бачимо цю любов через численні добрі діла, які святі брати монастиря Пантократор та цього скита зробили та продовжують робити.

Нехай молитви святого Антонія, святого Паїсія та інших подвижників, які на цьому місці Богу догодили своїм праведним життям, підносяться до Господа за припинення ворожого нашестя на Україну та за припинення всіх тих страждань, які принесла війна, щоби зусиллями всіх людей доброї волі скоро запанував благословенний від Бога мир. Про це ми також молимося і будемо молитися біля святинь благословенного Афону, Саду Пречистої Богородиці.

Ми через присутнього з нами преосвященного брата у Христі митрополита Мілетського кир Апостола, який представляє тут глибоко шанованого всіма нами Всесвятійшого Вселенського Патріарха Варфоломія, дякуємо Його Всеясвятості та нашій Матері-Церкві за всі благодіяння, які були зроблені для України і для українського народу і які Його Всесвятійсть Патріарх та Велика Христова Церква продовжують робити.

Прошу вас, улюблені у Христі отці і брати, помолитися за мене, за благословення Боже для нашого паломництва і за перемогу правди. Амінь.