Промова Митрополита Епіфанія на зустрічі Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій з Прем’єр-міністром України
Вельмишановний Денисе Анатолійовичу!
Шановні брати – члени Ради та всі учасники нашої зустрічі!
Найперше хочу подякувати за те, що Ви, як Прем’єр-міністр, попри завантаженість справами додержуєтеся своєї обіцянки та нашого спільного рішення щодо регулярних зустрічей з Радою Церков. Ми цінуємо наш діалог та переконані, що він є корисним для всіх його учасників.
Якраз вчора ми мали можливість пересвідчитися у цьому, коли Верховна Рада України нарешті остаточно підтримала закон про Службу військового капеланства. Багато років ми йшли до законодавчого врегулювання капеланської справи, особливо важливої в умовах триваючої російської агресії проти України. Уряд, зокрема Міністерство оборони, виступали партнерами у підготовці законопроекту, а його підтримка майже трьомастами депутатами у сесійній залі засвідчила високу якість багатосторонньої праці.
Тепер Кабінет міністрів має ухвалити необхідні рішення для введення закону в дію з 1 липня наступного року. Сподіваємося, що попри неминучі труднощі, можливо навіть перешкоди – спільними зусиллями цю добру справу буде довершено.
Також ми знаємо, що Верховна Рада звернулася до Уряду з пропозицією щодо створення Державної служби у справах дітей. Раніше на наших зустрічах ми не раз говорили про велике завдання, яке стоїть перед державою і всіма суспільними інституціями – подолання демографічної кризи, зокрема через підтримку сім’ї. Адже саме сім’я є тим найкращим місцем, де відбувається народження, зростання, виховання дитини. Ніхто і ніщо не можуть дитині повноцінно замінити люблячих батьків та родини.
Тому на мою думку при розгляді питання, порушеного Верховною Радою, слід бачити більш широке завдання, яке стоїть перед державою – не лише розв’язувати проблеми, які виникають у дітей через соціальну незахищеність, втрату батьків і сирітство, через насильство або з інших причин, але і повноцінно дбати про сімейну і демографічну політику. Для цього має бути сформований повноважний і відповідальний орган влади, і релігійна спільнота готова підтримати його діяльність, бути партнером у досягненні нашої спільної мети – побудови кращого майбутнього для України.
Продовжуючи цю тему доведеться сказати і певні неприємні для нас речі. Протягом багатьох років наша Рада, яка представляє релігійну спільноту України, доводить шкідливість ратифікації державою так званої «Стамбульської конвенції». Нам прикро знову чути, що на державному рівні не прислухаються до тих заперечень і пояснень, які надають експерти. За цей час ми остаточно переконалися, що прихильники конвенції насправді переймаються більшою мірою не протидією домашньому насильству як такому, а можливістю під цим приводом внести в українське законодавство розділення між поняттям природної статі та уявного гендеру. На цьому фундаменті вони хочуть і далі просувати порядок денний гендерної ідеології, аж до запровадження цензури і кримінального переслідування тих, хто вважає одностатеві сексуальні стосунки гріхом – як це є у низці країн, які раніше стали на подібний шлях.
Вже минуло кілька років від часу, коли за підтримки в тому числі і нашої Ради були ухвалені закони, через які впроваджені механізми протидії домашньому насильству – навіть кращі і більш ефективні, ніж пропонує конвенція. Ми вважаємо за справедливе, щоби перш ніж далі просувати ратифікацію цього ідеологічного документа, держава уважно вивчила – як використовуються ці вже існуючі механізми, як вони наповнені змістом і підкріплені створенням відповідних підрозділів, напрацюванням практики тощо. І якщо необхідно внести якість додаткові речі, зробити боротьбу зі злом домашнього насильства ще більш ефективною – дуже просто зробити це через доповнення вже існуючих законів, а не через суспільне збурення і примус.
Тому ще раз звертаюся до Вас, як глави Уряду, і це є наша спільна позиція, з проханням зосередити увагу на поліпшенні вже існуючих законів. Просування ж конвенції, в якій змішано добрі речі протидії домашньому насильству з протиприродною гендерною ідеологією лише поглибить протистояння в суспільстві. Протягом XX століття на догоду новомодним ідеологіям над нашим народом поставили не один експеримент, від наслідків чого Україна не може оговтатися і досі. Не варто практику таких ідеологічних експериментів продовжувати у XXI столітті.
Від цього світоглядного питання хочу перейти до іншого, яке має матеріальний вимір та теж турбує релігійну спільноту – формування цін на газ і, відповідно, комунальних тарифів.
Ми дякуємо Вам за ті кроки, які вже були зроблені Урядом, щоби пом’якшити удар, який різкий стрибок цін на газ завдав усім нам. Збільшення ціни, подекуди навіть у 4 рази, важким тягарем лягає на громади, на парафіян, які вимушені або відмовлятися від опалення, або накопичувати борги. Сподіваюся, що спільними зусиллями усіх зацікавлених сторін ми зможемо досягнути довгострокового рішення, яке враховуватиме, що релігійні організації не є комерційними установами, а тому не можуть бути прирівняні до них.
За браком часу не буду більш докладно зупинятися на цьому питанні, так само як і на іншому, яке ми вже обговорювали, а саме – збереженні на обласному рівні реєстраційних функцій. В рамках реформи обласних адміністрацій існує небезпека, що вони ці функції можуть втратити. Ми говорили про те, що навіть зараз не у всіх областях відповідні підрозділи однаково ефективно виконують покладені на них обов’язки щодо взаємодії з релігійними організаціями. Якщо ж такі функції передані будуть територіальним громадам, які не мають ані досвіду, ані спеціалістів – то ця сфера зануриться в хаос. Що особливо небезпечне на фоні численних зовнішніх та внутрішніх викликів, які стоять перед Україною.
Переконаний, що мої брати у своїх виступах доповнять сказане та порушать також інші питання, які за браком часу не були зараз згадані. Маю надію, що спільними зусиллями через конструктивний діалог для всіх цих проблем буде знайдене належне рішення.
Бажаю всім доброго здоров’я та ще раз дякую Вам, Денисе Анатолійовичу, за особисту увагу і конструктивну співпрацю.