Предстоятель звершив чин похорону Максима Левіна
Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній 4 квітня 2022 року звершив у кафедральному Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі столиці чин похорону документаліста і фотографа Максима Левіна. Блаженнійшому владиці співслужило духовенство собору.
За богослужінням молилися рідні, близькі, друзі та колеги новопреставленого Максима Левіна.
Після відправи Предстоятель помісної Української Православної Церкви звернувся до присутніх зі словом:
«Жалобна громадо, рідні й близькі Максима, його колеги та друзі! Дорогі брати і сестри!
Сьогодні ми проводжаємо в останню земну путь людину, яка присвятила себе служінню правді. Служінню в особливий спосіб – те, що він бачив душею та очима, він передавав аудиторії через фотографії. Один з найкращих фотографів сучасної України, Максим Левін не просто працював журналістом. Він дійсно служив, і служив тому, що є вищим за сьогодення, що торкається вічності. Він служив істині, а значить у свій спосіб, через дарований йому талант він служив Богові.
Як доросла людина і професіонал Максим добре розумів небезпеку, з якою сполучене його служіння в час війни. Але покликання говорити та показувати правду для нього значило більше за небезпеку.
Бо перемога неправди, перемога темряви, перемога тиранії для України обернулася би новим колом пекла на землі. На прикладі російського терору в Бучі весь світ бачить те, про що ми знали давно: ворог не просто бажає досягти якихось офіційно названих цілей, якими б абсурдними і брехливими насправді вони не були. Ворог прийшов на нашу землю щоби стерти саму ідентичність українського народу, щоби деукраїнізувати Україну, щоби на Маріуполь і Бучу перетворити всю нашу державу.
Максима вбили тому, що він не брехав, як до цього звикли в Московії. Вбили тому, що він не був, як скабєєви та соловйови, які насправді вже мертві, хоча і продовжують ще існувати. А Максим, який з гідністю і відданістю навіть ціною життя служив правді та свободі, свободі слова й думки – він не вмер, а пішов у вічність.
Він живе у вашій пам’яті, в пам’яті численних шанувальників його таланту. Він живе в своїх фотографіях. Він живе і буде жити в тій Україні, яка не скорилася перед московським тираном, не злякалася, не зігнулася, але на подив для всього світу стоїть міцно в боротьбі та перемагає.
В цій перемозі, вже досягнутій українським народом – перемозі моральній та військовій перемозі, яка з кожним днем стає ближчою – є і особливий внесок Максима Левіна. Він – один з героїв цієї боротьби, слава яких буде згадуватися стільки, скільки є Україна.
Про Максима ще буде багато сказано і написано тими, хто його знав і любив. Але окрім слів і вдячної пам’яті є те, що допомагає нам долати прірву смерті – це молитва. Молитва за спокій душ померлих є не просто традицією, способом висловити наше горе і заспокоїти біль втрати. Заупокійна молитва є свідченням нашої віри у безсмертя людини, як творіння Божого, у перемогу правди й любові, у справедливість.
Смерть розлучає нас, але любов, віра в Бога, Який дарує вічне життя, Який воскресить всіх померлих – ця любов і ця віра, виявом яких є наша заупокійна молитва, перемагають горе та біль. Молитва допомагає нам самим і є найкращим з того, що ми можемо зараз зробити для спочилого.
Тому, дорогі брати і сестри, будемо молитися за спокій душі Максима Левіна, за спокій душ всіх тих, кого вирвала і забрала війна – за наших загиблих захисників, за вбитих росіянами мирних мешканців, за капеланів і волонтерів, за медиків та очільників місцевих громад, за журналістів. Нехай Господь прийме їхні душі в Небесному Царстві, упокоїть їх серед праведників, дасть сили рідним та близьким перенести ці чорні дні й біль втрати!
Вічна пам’ять і вічний спокій Максиму Левіну та всім, хто правду і любов до України, до ближніх, хто гідність і свободу поставив вище навіть за власне життя.
Амінь».
Пресслужба Київської Митрополії
Української Православної Церкви (ПЦУ)
