Погляд на Хрест Господній, особливо в час Великого посту – це нагадування про найбільшу любов Бога до людей, – Митрополит Епіфаній
Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія
в Хрестопоклонну неділю Великого посту
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Пройшовши шлях Великого посту до його середини, нині ми звершуємо поклоніння Хресту Господньому.
Найперше робимо це для того, щоби нагадати собі про викупну жертву Спасителя, принесену заради кожного з нас. Щоби оновити свою віру та спонукати себе до глибокого діяльного розкаяння.
За пророчим словом Писання Христос узяв на Себе нашу неміч, на Хресті взяв на Себе покарання за наш гріх. Хоча ми з вами живемо в час, віддалений від Голгофи і хресних мук на два тисячоліття, однак і наші гріхи та провини є причиною Хреста так само, як і гріхи старозавітного людства та гріхи сучасників земного життя Спасителя. А можливо вони є навіть більшими, бо ті всі грішили переважно через незнання Божого закону, адже ще не пізнали повноти одкровення. Ми ж, як християни, яким відоме Євангеліє, яким сповіщене і подається все, що необхідне для досягнення спасіння, коли продовжуємо примножувати гріхи, то підпадаємо під осудження, сказане Спасителем: «Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий і не робив за волею його, буде багато битий» (Лк. 12:47).
Тому для кожного з нас погляд на Хрест Господній, особливо в час Великого посту – це нагадування про те, що Син Божий терпить приниження, страждання і смерть через наш гріх. Терпить не тому, що зобов’язаний і має таку необхідність, але тому, що цим добровільно свідчить найглибшу, найбільшу любов Бога до людей. «Бо так полюбив Бог світ, – каже Євангеліє, – що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3:16). Терпить для того, щоби ми в гріхах наших не загинули, але щоби через Його Хрест ми могли перемогти гріховність та звільнитися від рабства злу.
Наше нинішнє поклоніння Хресту – це нагадування про нашу власну неміч. Нагадування про те, що через гріх ми стаємо безсилими, зазнаємо смерті та йдемо тілом в землю, від якої взяті в час творіння. Тому ми і схиляємося перед Хрестом до самої землі.
Але, поклонившись Хресту, ми також прославляємо і Воскресіння Спасителя з мертвих та Його перемогу над злом. І з вірою в це та з надією на наше власне воскресіння, на очищення наших гріхів через покаяння і благодатне освячення в таїнствах – ми підіймаємося.
У такий спосіб ми діями нашого тіла, так само, як і молитовним співом, свідчимо усвідомлення нашої провини, але також і нашу віру в Боже милосердя, віру в Христа розіп’ятого, але і в Христа воскреслого.
Нинішнє богослужбове вшанування Хреста Господнього також є нагадуванням кожному з нас про наш власний хрест, який ми маємо взяти і нести, йдучи за Спасителем. «Якщо хто хоче йти за Мною, – говорить Господь – нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною» (Лк. 9:23). Але також Син Божий свідчить: «Хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене» (Мф. 10:38).
Наш особистий хрест полягає в тому, щоби виявляти смирення перед Богом, адже Спаситель заради смирення перед волею Отця Небесного прийняв хресні страждання, хоча міг і уникнути їх. Смирення є чеснотою, протилежною гордості, яка є початком і коренем усіх гріхів. Тож, виявляючи упокорення перед Богом, перед Його волею, перед Його законом, приймаючи відповідальність за вчинене нами зло – ми виконуємо заповідь про наш власний хрест.
Хрест наш є також в тому, щоби виявляти жертовну любов. Бо Господь саме заради любові до людей, до кожного з нас, звершив Свою жертву на Хресті. І серед усіх заповідей та чеснот найбільше Спаситель наголошує на любові. Тому любов до ближніх – і не лише до тих, хто нас любить, але за заповіддю Божою любов до всіх – це є теж наш хрест.
Отже, дорогі брати і сестри, коли ми цього недільного дня та протягом наступного тижня звершуємо особливе поклоніння Хресту, позначаючи цим середину шляху Великого посту, то так ми не лише виконуємо приписи уставу богослужінь, але нагадуємо собі про жертву Христову на Голгофі, принесену за нас, та про наш власний обов’язок нести свій хрест. Ми оновлюємо в душах наших усвідомлення власної гріховності, спонукаючи себе до діяльного покаяння та виправлення. А надія на Христову перемогу над гріхом, визнання і прославлення Його воскресіння з мертвих, знаменом чого також є Хрест, нехай допомагає нам у цій духовній боротьбі. Амінь.