На досвіді нашої власної історії ми переконуємося – неможливе для людей є можливим для Бога, – Митрополит Епіфаній

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

В євангельському недільному читанні ми чуємо розповідь про дві чудесні події, які сталися одна за одною. Спочатку Спаситель зціляє жінку, яка хворіла багато років і ні від кого не змогла знайти лікування своєї хвороби. А потім Він воскрешає померлу дочку начальника синагоги Яїра.

Доторкнувшись до ризи Спасителя, коли Він поруч проходив, заради своєї глибокої віри жінка отримала миттєве зцілення від хвороби, позбутися якої не могла протягом десятиліть. За приписом тогочасного розуміння законів вона вчинила недобре, бо вважалася нечистою. І коли торкалася кого-небуть, то ця ритуальна нечистота передавалася іншому. Саме тому вона спочатку не хотіла відкривати те, що зробила. Але Господь, знаючи все, заохочував її відкритися і засвідчити перед усіма, що вона довго була невиліковно хвора, а тепер чудесно стала здоровою.

Цим Спаситель показав, що Він може зцілити і те, що є невиліковним для людей. Що Він нечисте серед людей – очищає і відновлює. Адже саме Господь вустами пророка Ісаї кличе: «Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло; […] Тоді прийдіть – і розсудимо, –говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, – як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, – як вовну убілю» (Іс. 1:16,18).

Засвідчуючи Свою божественну силу творити чудеса і відновлювати те, що довго страждає від влади гріха, Христос не лише хвору жінку зцілив, але також воскресив померлу дівчину. І якщо хвора людина ще має надію, знайшовши якесь лікування, у майбутньому стати здоровою, то хто може зцілити від ураження самою смертю? Серед людей немає нікого, здатного на це. Але Христос Спаситель через чудесне воскрешення померлої дівчини та інших померлих – сина вдовиці, а також чотириденного Лазаря – провіщає Своє власне воскресіння та майбутню повну перемогу над смертю.

Ось чому, дорогі брати і сестри, коли ми нині чуємо слова читання з Євангелія, то повинні зміцнюватися духом у нашій власній боротьбі проти гріха. Яким би довгим чи складним не здавався шлях до перемоги – ми, коли віримо в Господа Ісуса Христа, то ні в якому разі не можемо втратити надії. Жінка, хоча багато років хворіла та не змогла ні від кого з людей отримати допомогу для одужання, у таких обставинах не втратила надії на Бога – і Він не осоромив її надію, давши чудесне зцілення. І навіть сама смерть, яку ніхто з людей зупинити не може, відступає перед силою і владою Сина Божого.

Сьогодні ми, дорогі брати і сестри, молитовно згадуємо пам’ять спочилого Блаженнійшого Митрополита Володимира, вшановуючи 90-ліття від дня його народження. Він прийшов до служіння Богу і Церкві у час утисків та навіть гонінь, яких вірні зазнавали від більшовицької безбожної влади. Але те, що за людськими міркуваннями у давній час видавалося неймовірним – сталося: безбожна комуністична тиранія впала, а Церква знову отримала свободу для свого служіння, для проповіді, для відновлення.

І те церковне розділення, яке ніби кровоточива рана, багато десятиліть не знаходило свого зцілення, хоча багато хто брався лікувати його – Божим промислом та спільними зусиллями всіх, хто справді бажає блага для Церкви Української та для нашого народу, отримало зцілення на Об’єднавчому Соборі в Святій Софії. І хоча тілом спочилий Блаженнійший Митрополит Володимир не дожив до тієї миті, коли розпочатий з його благословення процес діалогу дав свої добрі плоди, але владика виховав і настановив тих, хто у належний час вірно виконав покликання.

Тож, дорогі брати і сестри, і на прикладах з Євангелія, і на досвіді нашої власної історії ми переконуємося – неможливе для людей є можливим для Бога. Тому в нинішніх випробуваннях, яких через російську агресію та інші різноманітні виклики зазнають і наш народ, і наша Помісна Церква, ми не втрачаємо надію на Господа. І ми віримо, що міцно тримаючись за ризу Спасителя та покладаючись на Його милосердя, неодмінно побачимо силу Божу і перемогу правди. Амінь.