Христос, Який народився у світ, неодмінно допоможе нам досягнути в цій боротьбі успіху і благословить нас правдивим миром, – Митрополит Епіфаній

Дорогі брати і сестри! Христос народився!

У перший недільний день після святкування Різдва Христового ми чуємо нагадування про події, які сталися у Віфлеємі, коли за наказом царя Ірода було вбито дітей. У такий спосіб злобний правитель мав надію знищити народженого Месію, про Якого йому розповіли волхви зі Сходу.

Цар Ірод хоча з огляду на політичні обставини того часу був знаним правителем та іменувався навіть «Великим», водночас у історії позначений як один з найбільш жорстоких та підступних володарів. Походив він не з царського роду і навіть етнічно не належав до євреїв. Але через власну хитрість та вміння співпрацювати з римлянами Ірод отримав з рук цих завойовників право бути царем. Така узурпація влади до останніх днів тяжіла над ним і він постійно побоювався, що хтось більш гідний відбере від нього престол.

З роками цей страх лише посилювався, так що Ірод все більше намагався запобігати перед римлянами, а народ, над яким він був правителем, зазнавав все більшого гноблення. В останні роки життя Ірода ненавиділи вже всі, тож його страх втратити владу перетворився на хворобливу манію. Історики оповідають, що вже бувши важко і невиліковно хворим, незадовго до власної смерті Ірод наказав стратити свого сина лише тому, що мав підозру до нього, як до спадкоємця. Також він наказав ув’язнити шанованих серед народу людей і після власної смерті стратити їх – щоби народ не радів, коли тиран помре, але плакав за загибеллю тих, кого шанували. Тож хоча наказ Ірода знищити малих дітей у Віфлеємі та околицях здається неймовірно жорстоким, але з того, що ми знаємо про цього кровожерного володаря, таких наказ цілком був притаманний його характеру і вчинкам.

Адже ми знаємо, що і серед вчителів закону, і серед народу Ізраїля було в ті часи поширене переконання, що Месія, коли прийде, то буде володарем земним, величним царем. На думку юдеїв як могутній правитель Месія відновить незалежне царство, прожене римлян і поверне велич стародавніх часів правління Давида і Соломона та перевершить їх. Тому Ірод, почувши від волхвів про народження «Царя Юдейського», сприйняв цю звістку буквально, злякавшись, що йому доведеться віддати свій престол і вінець Дитині, про Яку сповістила чудесна зірка. Якщо Ірод заради влади, бувши вже при смерті, не пожалів рідного сина – то хіба шкода йому було життів чужих для нього дітей?

Але зло, яку би силу воно тимчасово не мало, приречене на поразку своїх задумів. Бо воно в самому собі несе власне покарання і знищення. Чим більше тиран дбає про свою владу і прагне знищити всіх, на кого падає його підозра – тим ближчим він насправді стає до прірви погибельної.

Безліч тиранів і стародавнього, і нового часу пройшли цим шляхом – нібито піднявшись на вершину могутності, вони падали з неї в прірву. Однак більшою карою для них, ніж втрата влади земної і самого життя є вічне прокляття і осудження, яке уготоване дияволу і їм, його слугам.

Бо кровожерні тирани, гонителі та мучителі, які використовують владу, яку тримають в руках, для придушення добра та задля примноження зла, які карають і переслідують невинних, будуть осуджені Самим Богом. «Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають» (Лк. 12:48) – каже Писання. Тому тирани, які зосереджують в руках своїх велику владу, але спрямовують її на творення зла, неодмінно будуть нести особливу відповідальність на Страшному суді Божому.

В наш час, дорогі брати і сестри, ми бачимо, як таку іродову кровожерність виявляє кремлівський тиран. Як той давній оскаженілий цар, і цей правитель теж заради задоволення свого властолюбства посилає слуг своїх, щоб вбивати невинних. Але як того Ірода було покарано смертельною хворобою при житті та осудженням після смерті, так станеться і з цим злочинцем. Нехай Господь скоро довершить над ним Свій присуд і покарання!

Ми, дорогі брати і сестри, продовжуємо святкувати Різдво Христове, але нині чуємо нагадування про те, що шлях Господа – це шлях, наповнений терпінням, стражданням, скорботою і боротьбою. Однак ми знаємо і те, що наприкінці цього шляху – перемога над злом і темрявою. Від початку Свого земного життя Спаситель терпить несправедливі гоніння, стає біженцем. Але терпеливо виконавши волю Отця Небесного, бувши жертовним аж до хресної смерті, Господь Ісус Христос перемагає диявола і відновлює людство для життя вічного.

Тож якими б складними не були виклики, що стоять перед нами, яким би сильним не здавалося зло, які б могутні тирани не були на боці неправди, ми маємо твердо знати, що Бог допоможе добру перемогти. Мир і правда будуть утверджені. Так було не раз в історії, і так знову буде. Тому нам належить і надалі кожному на своєму місці та в міру своїх сил, протистояти злу і неправді, захищати і примножувати добро. А Христос, Який народився у світ, неодмінно допоможе нам досягнути в цій боротьбі успіху і благословить нас миром Своїм правдивим, Який Він приніс на землю. Амінь.