Господь через Хрест і воскресіння підіймає нас від землі та кличе до Царства Небесного, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія на свято Воздвиження Чесного й Животворчого Хреста Господнього

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сьогодні ми урочисто вшановуємо і прославляємо Хрест Господній. Цим святкуванням ми звершуємо спогад як про подію віднайдення древа Хреста Господнього за повелінням рівноапостольної Олени, матері імператора Костянтина, так і спогад про ту подію, яка цьому Чесному древу надала благодатну, чудотворну і спасительну силу, тобто про хресну жертву Сина Божого.

Історична складова нинішнього святкування всім нам відома: коли на початку IV століття була віднайдена Голгофа і поруч закопані в землю три хрести, то явленням чуда було засвідчено, який з них є Господній Хрест. І цей чесний Хрест підіймали, воздвигали перед великим зібранням людей, що звідусіль сходилися, почувши про віднайдення особливої святині. Вірні поклонялися Хресту, співаючи «Господи, помилуй!».

В пам’ять про це у соборних храмах щороку звершують особливий чин Воздвиження Хреста, повторюючи символічно ту давню подію, але також і нагадуючи, що не саме древо, не його матерія і властивості є предметом нашого поклоніння, але хресна жертва, яку на цьому животворчому древі звершив заради нас Господь. Тому ми поклоняємося і цьому образу Хреста та розіп’ятого на ньому Спасителя, який нині лежить тут посеред храму, віддаючи йому ту саму шану, яку віддавали у Єрусалимі свідки віднайдення чесного древа Хреста Господнього.

Християни шанують часточки Хресного древа, великі та найменші, на які воно від давнього часу розділялося і поширювалося для поклоніння. Однак з духовної точки зору не лише ці частини того животворчого древа є гідними шанування, але і всякий образ чесного Хреста. Бо не хрест, який був знаряддям страти і смерті, сам собою став спасительним, але став він таким завдяки жертві любові, принесеній на ньому Господом Ісусом Христом.

Тому ми поклоняємося не просто видимому предмету чи зображенню, тим більше ми не кланяємося знаряддю страти, як неправильно кажуть деякі, звинувачуючи християн. Ми поклоняємося Сину Божому, Який заради нас, людей, і заради нашого спасіння зійшов на хрест, добровільно віддав Себе в жертву, як Агнець, взявши гріхи світу, і Своєю кров’ю омивши їх. І ця жертва Сина Божого, Його пролита на хресті кров, віддане Ним заради нас життя – все це освятило знаряддя страти, зробивши його знаменом перемоги.

Цього святкового дня сам образ нашого поклоніння нагадує про нерозривний зв’язок між хресною смертю і воскресінням Спасителя, між Його жертвою заради нас і тим вічним життям, яке завдяки цьому відкрилося для людей. Також і словами урочистого співу ми засвідчуємо одночасне поклоніння Хресту Господньому і прославлення Його святого Воскресіння.

Разом з тим і дією ми вказуємо на це: стаючи на коліна, ми схиляємося низько до землі, а потім підводимося, і завершуємо все цілуванням образу Хреста.

Коли ми кланяємося доземно, то цим вказуємо на три речі. Перша – що ми самі собою є немічні та безсилі, коли б не зміцнювала нас сила Божа. Без благодатної допомоги ми – порох земний і попіл, тілом взяті від землі і через смерть до землі повертаємося.

Друга річ, на яку вказує поклоніння, пов’язана з попередньою – так ми засвідчуємо своє смирення перед Богом. Адже Христос прийшов, щоби спасти нас від влади зла і смерті тому, що ця влада поширилася на людей через гріхопадіння прабатьків наших, Адама і Єви. Вони спокусилися словами змія, який розпалив у їхніх серцях гординю і спонукав з’їсти плоди від забороненого дерева. Отже, непослух, гординя, нестриманість призводять людину до гріха. А подолання гріха відбувається через упокорення перед Богом, через виконання Його волі, через стриманість. І схиляючись доземно ми символічно вказуємо на наше бажання виявляти всі ці чесноти.

Третя річ, на яку також вказує наше поклоніння – це нагадування про поховання померлого Спасителя у гробі. Зійшовши з небес, воплотившись від Духа Святого і Марії Діви, Син Божий смирив себе аж до смерті, тілом був покладений у гробницю, і аж до пекла душею зійшов, щоби зруйнувати владу зла і знищити саму смерть. Як Син Божий принизив Себе, так і ми, наслідуючи Його приклад, повинні себе смиряти, щоби перемогти зло.

Але, звершивши поклоніння, ми підводимося, тим самим також роблячи одночасно три символічні дії.

Перша – це засвідчення нашої віри в те, що Христос воскрес з мертвих. Саме тому і слова, які ми проголошуємо під час поклоніння, засвідчують спочатку наше упокорення, але потім – прославлення нами Воскресіння Спасителя. Як Господь не залишився душею в пеклі та тілом у гробі, але воскрес з мертвих – так і ми, покладаючи на Нього надію, не будемо осоромлені.

Друга символічна дія є вказівкою на наше власне оновлення. Через гріх ми знесилюємося, страждаємо, підпадаємо під дію смерті та тілом сходимо в могилу. Але завдяки хресній жертві Сина Божого ми отримуємо нове життя. Господь через Хрест і воскресіння підіймає нас від землі та кличе до Царства Небесного.

Третя символічна дія – це знак нашої непохитної віри в силу Божу, яка зміцнює знесилених, підносить повалених. Хрест Господній – знамено великої перемоги над дияволом. Тому хоча ми самі собою, як люди, є немічні, але здатні з вірою повторити разом з апостолом Павлом: «Усе можу в Ісусі Христi, Який мене зміцнює» (Фил. 4:13).

Вітаючи всіх вас, дорогі брати і сестри, з нинішнім святом, бажаю, щоби сила віри в Христа розп’ятого і воскреслого з мертвих зміцнювала усіх нас у боротьбі проти гріха та зла. Щоби Хрест Господній, його образ, поклоніння йому, завжди приносили нам духовну підтримку і натхнення. І нехай згинуть від знамення Хреста Сина Божого всі сили ворожі – видимі і невидимі! Амінь.