До святості покликані всі люди й Бог відкриває Себе і звіщає шлях до спасіння для всіх народів, — Митрополит Епіфаній

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю вас зі святом всіх святих, які подвигом просяяли в Україні, а також із днем вшанування мучеників та сповідників ХХ століття, які постраждали від гоніння безбожників. Також, як і кожного року, на цьому святому місці, политому українською кров’ю, ми вшановуємо пам’ять та підносимо молитви за козаків, які віддали своє життя у боротьбі за православну віру і рідну Україну.

Всі три спогади ми звершуємо в недільний день за два тижні після свята П’ятидесятниці. Минулої неділі ми вшановували загалом усіх святих, а нині ми особливо вшановуємо святих, які своїм життям і подвигом були пов’язані саме з Україною. Чому ми маємо таку традицію і чого вона нас навчає?

Ми робимо це не тому, що відокремлюємо наших святих від загального сонму угодників Божих, але для того, щоби підкресли зв’язок нашого народу, як і всіх інших православних народів, із повнотою Церкви. Нехай ніхто не думає, що лише десь у далеких країнах є можливість досягти святості. Або що до святості здатні лише носії якоїсь окремої національної, мовної, культурної традиції. До святості покликані всі люди, Бог відкриває Себе і звіщає шлях до спасіння для всіх народів!

Це засвідчує нам і перше чудо, яке стало наслідком зішестя Святого Духа на учнів і апостолів Христових у день П’ятидесятниці. Чудо це – дар промовляти іншими мовами. Апостоли, наповнившись Духом Святим, стали звіщати Євангеліє мовами, яких до цього не знали, але які були зрозумілими для вихідців з різних країв.

Хіба Бог не мав сили зробити навпаки – дати всім присутнім розуміння однієї мови? Бог є всемогутній, і для Нього все можливе. Але Він виявляє Свою силу через свідчення Євангелія рідними і зрозумілими мовами, тим самим показуючи, що Він прихиляється і наближається до людей, з якого б народу вони не походили.

Господь показує, що не потрібно відкинути свою мову чи свою національну приналежність для того, щоби прийти до Нього, увірувати в Нього. Він чує, приймає і благословляє всі мови і для всякого народу Він відкриває Себе.

Тому, коли ми сьогодні вшановуємо святих, які походять з українського народу, ми через них вшановуємо і цей великий дар Божий, це благословення для нас – бути прийнятими у велику християнську родину, в спільноту єдиної Церкви Христової. І дивлячись на приклад наших, українських святих, ми у їхній особі маємо доказ, що живучи на цій, рідній для нас землі, розмовляючи рідною для нас українською мовою, зберігаючи свою національну і культурну ідентичність як українців – ми також можемо досягнути святості.

Таке розуміння є загалом важливим, але особливо актуальним воно є в час, коли проповідники неправди вловили душі багатьох думкою, що бути українцем і досягти спасіння – неможливо, що потрібно відректися від свого роду, від мови, від культури, від історії, а прийняти іншу ідентичність, стати приналежним до міфічного «народу історичної Русі», як його називає очільник московського православ’я. В словах його поплічників можна зустріти навіть твердження, що українство – це нібито єресь. Хоча насправді богохульно і нечестиво стверджувати саме те, що вони стверджують – що нібито лише міфічна «свята Русь», в якій вони бачать втілення російської національної і культурної приналежності, є простором, де тільки і можливе спасіння. Що нібито лише та православна громада, яка має зв’язок з Москвою – має благодать. Такі думки насаджувалися десятиліттями в серця і душі українців.

Злі плоди цієї проповіді брехливого московського вчення ми бачимо на власні очі. Заради насадження «русского міра» наші сусіди принесли війну в Україну, проливають нашу кров, вбивають нас, руйнують наші міста і села. Тому, щоби перемогти у цій війні з російською імперією зла, ми повинні не лише чинити спротив зі зброєю в руках, але також повинні голосно свідчити про те неправдиве вчення про «русскій мір», яке стало причиною і слугує ідейним виправданням злочинів проти України. Як Помісна Церква ми викриваємо і засуджуємо вчення «русского міра» та закликаємо всіх православних, всіх християн і всіх людей доброї волі робити так само.

Сьогодні ми згадуємо пам’ять мучеників та сповідників ХХ століття, які постраждали від атеїстичних гонінь. Їхній подвиг, їхні страждання та їхня моральна і духовна перемога над мучителями є свідченням і для нас, що без міцних духовних основ, які спираються на Божу правду, ніхто не здатен побудувати щасливе життя для народів і країн. Навпаки – там, де відкидають закон Божий, де зло називають добром, де природне намагаються замінити протиприроднім, там наступає рабство гріху і туди приходить духовна катастрофа.

Лише Бог дає правдиву свободу людині – свободу для примноження добра. А всі, хто в ім’я свободи закликають звільнитися від Бога, відкинути Його волю і заповіді – вони хоча і ховають зло своїх закликів за гаслами про правду і свободу, але на ділі ведуть в рабство гріхам і в темряву тиранії. Ми, як Церква, завжди виступали проти цього – і зараз також засуджуємо і відкидаємо намагання нав’язати нашій державі правила і закони, які в сутності своїй суперечать природі сотвореної Богом людини. Закони, які свідомо спотворюють поняття любові та сім’ї, які примушують протиприродне гріховне співжиття людей однієї статі вважати правильним і добрим прикладом.

Експерименти над суспільствами, які робилися безбожниками у ХХ столітті, засвідчили, наскільки згубним є шлях відкинення Божої правди і найменування темряви – світлом, а зла – добром. З нашого минулого слід виносити правдиві уроки. І тому християнам слід опиратися намаганням вже у ХХІ столітті творити нові безбожні експерименти над народами. Бо і ці експерименти зазнають краху, як експерименти комуністів і нацистів, але доки вони триватимуть – вони приноситимуть багато зла в життя людей.

На завершення, дорогі брати і сестри, я хочу знову закликати всіх до посиленої молитви за наших воїнів. Вони успішно протистоять російським агресорам і поступово звільняють наші землі від окупації ворогом. Але у цій боротьбі, окрім всього матеріального, їм необхідна і духовна підтримка. Потрібна молитва за успіх їхньої справи, за перемогу над агресором, молитва за Божий захист для тих, хто зі зброєю в руках захищає Україну.

На полі Берестейської битви, як відомо, козаки хоча і виявили мужність і жертовність, але зазнали військової поразки. Наслідки цієї та інших поразок у боротьбі за свободу України нам відомі. Тож нині, коли вирішується майбутнє нашого народу – нам потрібно з’єднати всі зусилля, матеріальні і духовні, щоби перемогти. Бо лише перемога над ворогом, над злом «русского міра» може принести нам справедливий і довготривалий мир.

Молитвами і заступництвом всіх святих землі Української, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй народ наш і дай йому перемогу над супротивниками та справедливий мир утверди! А душі всіх, хто віддав своє життя за віру православну і за свободу України – упокой у Царстві Твоєму зі святими навіки. Амінь.