Бог завжди опікується тими, хто вірить в Нього і довіряє Йому, – Митрополит Епіфаній
Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у восьму неділю після П’ятидесятниці
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Цього недільного дня ми чуємо з Євангелія читання про чудесне насичення, яке Господь подав для більш ніж п’яти тисяч людей. Почувши про Христа, про Його проповідь і чудеса, люди з навколишніх місць зійшлися до Спасителя, слухали Його повчання та отримали зцілення для багатьох хворих. Але коли звечоріло, апостоли просили Учителя відпустити людей за їжею до навколишніх сіл. Він же наказав учням Своїм дати їм їсти, хоча у них знайшлося лише п’ять хлібів та дві риби. Але навіть така мала кількість їжі наситила велике людське зібрання, бо Господь чудесно примножив хліб і рибу, так що вистачило для всіх і ще й залишилося.
Яку настанову ми отримуємо через це читання? Найперше воно засвідчує для нас життєву необхідність шукати слово Боже, Божу науку, пізнавати їх. Кожен з нас знає, що робота, справи життєві, необхідність задовольняти буденні потреби – все це ніколи не завершується. І все це забирає у людини багато життєвого часу, втомлює нас. Однак тут нам слід згадати приклад двох сестер праведного Лазаря, приклад Марфи і Марії, одна з яких піклувалася про їжу, а інша – сиділа біля ніг Христа і слухала Його. Про це Господь сказав: «Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї» (Лк.10:41-42).
Тож нинішнє читання з Євангелія нагадує нам про обов’язок знаходити час і можливість відкласти всі життєві справи, всі інші потреби задля того, щоби всю увагу віддати Господу і спілкуванню з Ним. Народ, почувши, що Христос близько, полишив усе і пішов у пустельне місце, аби лише слухати Спасителя. Ми турбуємося і клопочемося багато про що, але всі земні турботи залишаться тут. Пізнання ж слова Божого, час, приділений молитовному спілкуванню з Господом, час участі в богослужінні та в таїнствах – все це справді має непорівнянну духовну цінність, бо це справді наближає нас до спасіння і до блаженної вічності.
Наступний урок з нинішнього читання нагадує нам про те, що Бог завжди опікується тими, хто вірить в Нього і довіряє Йому. Люди, які пішли у пустельне місце, щоби слухати Христа, нагадують народ Ізраїля, який за повелінням Божим вийшов з єгипетської неволі в пустелю. Хоча пустеля Синайська була безплідною і не могла прогодувати цілий народ протягом тривалого часу, Бог звершив там чудо, годуючи людей Своїх манною з неба. Він не полишив тих, хто довірився Йому, і навіть в умовах, які за людським міркуванням здавалися безвихідними, подавав їм їжу так довго, як було треба.
Сьогодні ми чуємо, як зібрання понад п’яти тисяч людей отримало насичення лише від п’яти хлібів і двох риб, хоча за природнім законом це зовсім неможливе. Тож це є доказ для кожного з нас, що коли ми довіряємося Богові, то Він і неможливе робить можливим. Він не залишає нас без опіки, дає нам те, що справді потрібне. І так справджуються слова Христові: «Не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам» (Мф. 6:31-33).
Третій урок, який ми беремо від почутого нині читання, нагадує нам про велике Таїнство Євхаристії. У ньому під виглядом хліба і вина ми приймаємо істинні Тіло і Кров Христові. Всяка їжа, яку споживає людина, не може наситити її повністю, і за якийсь час вона знову буде голодною. Їжа ця також не може привести до вічного життя, бо підтримує лише це життя, земне, тілесне. Але дав нам Господь такий Хліб, який насичує нас правдиво, дає нам благодатну силу для тіла і душі, відкриває в нас самих джерело, що наповнює природу нашу правдивим життям. Це є Хліб небесний, це є Свята Євхаристія.
Вже двадцять століть християни споживають від цього Хліба – але він ніколи не зменшується. Звершуємо ми Євхаристію в різних храмах по цілому обличчю землі – але де б ми не були, коли у зібранні Церкви Христової приймаємо Хліб небесний і Чашу спасіння, то приймаємо ту саму Їжу і те саме Пиття, які чудесно примножуються, щоби дати духовне насичення для всіх вірних.
І як символічний знак зв’язку між подією, про яку сьогодні ми чуємо з Євангелія, і Євхаристією, наша Православна Церква має традицію звершувати Літургію, використовуючи саме п’ять жертовних хлібів-просфор. Також п’ять хлібів ми використовуємо на вечірніх богослужіннях у святкові дні, коли звершуємо особливо урочисте моління та просимо Бога благословити плоди земні: хліби, пшеницю, вино і єлей. Все це нагадує нам про обов’язок приходити до Христа, шукати Його, слухати Його слово – і тоді Він не залишить нас без задоволення тих матеріальних потреб, які ми справді маємо, як не залишив без їжі людей, які у пустельне місце прийшли слухати Його.
Тож, дорогі брати і сестри, нехай ці уроки з євангельського читання про чудесне насичення п’ятьма хлібами понад п’яти тисяч будуть на користь і нам, допомагають і нам у духовному житті. Щоби за безкінечними справами світу цього і за його турботами ми ніколи не забували про головне – приходити до Спасителя, Який єдиний, Хто подає нам істинний Хліб життя, що веде нас до блаженної вічності. Амінь.
