Новини

Бог з нами у цій боротьбі, адже ми боремося за правду і добро проти демонічного озлоблення і тиранії, – Митрополит Епіфаній

10 Квітня 2022

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Лише два тижні відділяє нас від святкування Великодня – Світлого Христового Воскресіння, Пасхи Господньої. Спливає час Великого посту, призначення якого – допомогти нам стати духовно кращими, більш чистими, звільнитися від залежності гріховної. І цей недільний день, коли ми особливо вшановуємо преподобну Марію Єгипетську, особливо надихає нас не знесилюватися на шляху очищення, не впадати у відчай через труднощі, з якими сполучена боротьба з гріхом.

Всі ми, православні християни, коли приступаємо до причастя Святих Таїн, у молитві визнаємо себе першими серед грішників. Чому так? Адже якщо порівнювати за зовнішніми мірками, то є багато тяжких гріхів, у яких ми не винні, яких не чинили. То хіба Церква, подаючи нам зразок молитви, помиляється, спонукаючи визнавати себе першими серед грішників?

Церква не помиляється, бо оцінювати наслідки гріха слід не за зовнішніми мірками. Писання, слово Боже, нагадує нам, що істинний, неупереджений та справедливий Суд для людей є Суд Божий. Господь знає серце кожної людини, знає її думки та наміри, знає обставини її життя, а тому перед Ним ніщо не утаїться і такого Суддю ніхто не підкупить, щоби прихилити до виправдання зла. І Йому, Богу всевідаючому і справедливому, єдиному належить остаточний суд – той, який називається Судом Страшним, бо наслідок його присуду – вічність, і вирок цього суду не підлягатиме зміні.

Тож хоча за зовнішніми мірками можемо ми порівнювати зло і неправду, яка чиниться людьми, і відрізняємо слово, сказане у гніві, від насилля чи вбивства, відрізняємо дрібну крадіжку від системної укоріненої корупції тощо – однак все це залишається зовнішнім судженням. А коли ми промовляємо слова молитви і кажемо про себе, як про першу людину серед грішників, то ми свідчимо істину духовну.

Ця істина полягає в тому, що наші гріхи для нас самих за наслідками є справді першими і найважчими. Ніякі гріхи ближніх, ніякі найстрашніші злочини інших людей на наш особистий духовний стан не впливають так, як впливає гріх, який чинимо ми.

Як вже було сказано, Бог звершує суд праведний над кожною людиною. Але суд цей звершується над нами за наш гріх, а не за гріх ближніх. Кожна людина відповідає за себе, а не за інших. І в чужих гріхах, так само як і в чужій святості, людина не матиме виправдання для себе.

Щоби краще зрозуміти цю істину, можемо порівняти гріх з хворобами, ранами, болем. Ніхто з нас не може сказати, що має бездоганне тілесне здоров’я – у всякого є ті чи інші проблеми, які потребують уваги, виправлення, лікування. І якщо порівняємо наші проблеми з хворобами та стражданнями інших людей, то відразу побачимо тих, чий стан є значно гіршим за наш. Однак справедливо буде при цьому стверджувати, що наш власний біль, наша власна хвороба та викликані нею страждання відчуваються нами в особливий спосіб, не так, як хвороба іншого. І для нас самих власна хвороба завжди становить більшу небезпеку для життя, ніж нехай і страшніша й важча хвороба, але яка є у іншої людини.

Всі ці міркування повинні спонукати нас не втрачати духовної пильності та бути вимогливими до самих себе. Бо дуже часто коли ми бачимо навколо гріхи та зло і порівнюємо себе з іншими, то об’єктивно можемо побачити більших злочинців і грішників, ніж ми. І це знання може стати спокусою, щоби свій власний гріх виправдати, як малий або менш значний. За влучним порівнянням слова Божого, ми легше побачимо скалку в оці ближнього, аніж колоду – у власному оці.

Саме тому Церква і нагадує нам, що наші власні гріхи для нас за наслідками – найтяжчі, що самі для себе ми є найбільші та найперші грішники. І справедливо бажаючи виправлення інших, відкидаючи зло, яке бачимо у навколишньому світі, нам, заради спасіння душі та досягнення вічного життя блаженного найперше слід бути зосередженими на власних гріхах, на покаянні та виправленні себе.

Шлях боротьби з власними гріхами – складний, і кожен на особистому досвіді переконався в цьому. Водночас щоби людина не падала у відчай від усвідомлення складності боротьби з гріхами, Церква заохочує нас до неї через приклади успішного покаяння і виправлення, коли святості змогли досягнути і найбільші грішники.

Таким прикладом для нас слугує преподобна Марія Єгипетська, про життя і подвиги якої ми особливо згадуємо протягом п’ятого тижня Великого посту. Вона була надзвичайно розпусною і грішною, зовсім не дбала про виправлення і покаяння, але у примноженні злих вчинків шукала задоволення і насолоду. Однак і таку грішницю Бог не залишив без милості. Не давши їй увійти до храму і поклонитися Чесному древу Хреста, Господь спонукав її замислитися над життям, над вчиненими гріхами і так привів до покаяння.

Усвідомивши безодню, до якої впала вона через гріхи, Марія твердо вирішила змінитися і просила у Бога допомогти їй. І хоча довелося на шляху покаяння їй багато потрудитися, але ця праця не була даремною. Бо із глибини гріха вона змогла вийти, змогла очиститися від скверни і досягнути вершини святості.

Саме тому в цей час, коли шлях Великого посту наближається до завершення, Церква нагадує нам приклад Марії Єгипетської. Через нього грішників вона спонукає до розкаяння. Тих, хто кається – спонукає до виправлення і до діяльної боротьби. Тих, хто перебуває на шляху виправлення – Церква заохочує не знесилюватися, але продовжувати добру справу очищення. А хто засмучений своїми давніми, важкими чи укоріненими гріхами – тих Церква підбадьорює не впадати у відчай, але братися за працю, обіцяючи допомогу Божу та успіх у боротьбі.

Усіх же, хто для себе бачить виправдання в чужих злочинах – таким показує приклад великої грішниці, яка стала святою. Відтак ті, кого ми засуджуємо, як гірших, можливо покаються, як це сталося з Марією Єгипетською. А ми, якщо не будемо пильнувати себе і вважатимемо власні гріхи не значними і тому не станемо викорінювати їх – можемо духовно загинути. Бо до загибелі ведуть всякі зло та гріх, а не лише великі, значні та явні.

Тож незалежно від нашого стану і ставлення до гріхів, нехай приклад життя преподобної Марії буде для нас натхненням на шляху духовного удосконалення і досягнення спасіння.

Дорогі брати і сестри!

Сьогодні я приїхав до Чернігова, щоби розділити тут з вами радість спільної молитви та богослужіння. Після страшних тижнів облоги російськими військами, щоденних обстрілів та бомбардувань, які ви пережили, до цього давнього і славного міста і до всього Сіверського краю повертається якщо ще не остаточний мир, – бо озлоблений і підступний ворог залишається близько – то свобода. Чернігів за збереження своєї свободи заплатив страшну ціну сотень забраних російськими душогубами життів, ціну великих руйнувань і страждання. Але перемога ваша, перемога захисників Чернігова та його мешканців, які мужньо відстояли це княже і козацьке місто, врятувала значно більше життів, зупинила навалу ворожої орди в її русі до столиці, зламала кремлівський план швидкого знищення нашої державності. Ворог готував і Чернігову, і Києву, і досі готує для всього українського народу долю Маріуполя, долю Бучі, долю Ягідного і Новоселівки та інших міст, містечок і сіл нашої Батьківщини, куди він увійшов. Бачачи ті страждання, руйнування, звіряче насильство і ширення смерті, які Росія несе до кожного куточка України, до якого ще здатна дотягнутися, ми ще краще розуміємо, що лише боротьба з агресором, вигнання його з нашої землі здатні принести нам справедливий мир.

Як знак того, що у цій боротьбі з нами, з українським народом, не лише сила зброї, не лише мужність і жертовність наших героїв-захисників, не лише підтримка всіх людей доброї волі, але і сила та милість Божа, ми сприймаємо знамення, явлені в цей страшний час тут, у вашому місті, в цьому храмі. Господь через чудесне виточення мира на іконах Його Пречистої Матері та святих угодників являє підтвердження того, в що ми незмінно віримо: Він з нами у цій боротьбі, адже ми боремося за правду і добро проти демонічного озлоблення і тиранії. А якщо Господь з нами, то хто може протистояти Йому? Тому ми віримо, що наш народ здолає всі нинішні виклики і Україна досягне перемоги.

За це ми підносимо свої молитви, для цього ми боремося і працюємо. І нехай Бог благословить усіх нас успіхом!

Амінь.