Біль і горе, які є супутниками смерті, ми перемагаємо вірою у воскресіння і життя майбутнього віку, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія

у батьківську поминальну суботу

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Протягом трьох субот Великого посту Церква звершує особливе загальне поминання померлих. Сьогодні – перша з цих субот.

Чому саме суботній день був обраний для того, щоби у молитві згадувати про тих, хто відійшов з цього життя у вічність? Тому, що субота – біблійний день спокою. Це останній день творіння світу, про який у книзі Буття сказано: «звершив Бог до сьомого дня діла Свої, які Він робив, і спочив у день сьомий від усіх діл Своїх, які чинив. І благословив Бог сьомий день, і освятив його, бо спочив від усіх діл Своїх, які Бог чинив і створював» (Бут. 2:2-3).

Знаючи, що Бог є Дух, ми розуміємо, що слова про спочинок від діл не можуть означати чогось такого, що характерне для нас, людей. Ми спочиваємо від праці тому, що тіло наше, наші фізичні та духовні сили вичерпуються і потребують відновлення. Господь є всесильний, тому Він не потребує часу на відпочинок задля відновлення сил. Отже, божественний спокій, про який говорить нам Писання, каже про спочинок Творця лише алегорично, символічно, вживаючи такий вислів заради розуміння нами, людьми, таємниць буття Божого через наш власний досвід.

Насправді спочинок у сьомий день означає, що здійснивши творіння за шість днів, сотворивши людину, яка є образом Божим, Господь здійснив усе необхідне для повноцінного буття світу в добрі та гармонії. Божественний спокій та благословення сьомого дня – ознака довершеності та гармонійності творіння, вінцем якого стала людина.

І вона за задумом Божим повинна була насолоджуватися повнотою благ творіння, у спілкуванні та єднанні з Творцем зростати і довершуватися в мирі та гармонії. Однак гріх, який вчинили перші люди, зруйнував це спілкування і єднання, між Богом і людиною пролягла прірва зла.

Наслідком гріхопадіння стала смерть. Замість благословенного спокою вічного життя з Господом людина зазнала страждань через втрату гармонійного єднання з Ним, зазнала смерті як відділення душі від тіла. А після цієї тілесної смерті зазнала ще гіршого – рабського полону в шеолі, в кайданах диявола і смерті вічної.

Не для цього Господь сотворив людину. Не для страждань, не для смерті, не для пекла, але для вічного життя, для блаженства, для райської насолоди спілкування і єднання з Ним. Саме тому, щоби оновити і очистити людську природу, повернути нам те, що ми втратили через гріх, Бог посилає у світ Свого Сина, нашого Спасителя. Господь Ісус Христос через хресну жертву, смерть і воскресіння оновлює людину і все творіння, відкриває для нас врата раю, дає можливість досягти того благословенного вічного спокою в гармонії життя, для якого і створена була людина.

Однак все це, здійснене Сином з волі Отця, стає актуальним для кожної конкретної людини не саме собою, але і завдяки її зусиллям. Бог подає нам вічне життя, але цей дар ми повинні прийняти, а не відкинути. Бог дає нам можливість звільнитися від влади зла і смерті – але від кожного з нас особисто залежить, як ми використовуємо цю можливість.

Тож день суботній, як біблійний день Божого благословення і гармонійного спокою, нагадує нам про наш обов’язок докладати зусиль для досягнення блаженної вічності. І якщо протягом всього життя це нагадування є важливим для нас, то ще більш важливим воно є в час Великого посту, коли особливу увагу маємо приділяти всьому, що слугує на користь, що допомагає духовному очищенню і оновленню.

Отже, смерть не є природною для людини, вона – наслідок дії зла, яке увійшло в нашу природу через гріхопадіння. Тому смерть завдає нам стільки страждань, приносить стільки горя. Однак ці страждання і горе ми повинні перемагати усвідомленням того, що сама смерть вже переможена. Через Воскресіння Христове влада смерті вже подолана, райські двері – вже відкриті для нас. І сам відхід ближніх наших і наш власний з цього тимчасового життя вже не означає тільки страждання, але через єднання з Воскреслим Месією може бути переходом до блаженного спокою.

Саме про цей блаженний вічний спокій, вільний від страждань світу цього, світу, в якому ще діє зло, ми особливо молимося в дні поминання померлих. Горе наше, нашу скорботу через те, що розлучилися з нашими рідними і близькими, долаємо ми усвідомленням того, що смерть є тимчасовою, що вона не означає зникнення з буття і не може навічно віддалити нас від тих, кого ми любимо.

Біль і горе, які є супутниками смерті, ми перемагаємо вірою у воскресіння і життя майбутнього віку, де вже немає ані скорботи, ані зітхання. Надгробні ридання ми стишуємо, промовляючи «Алилуя», що в перекладі означає – «Слава Богу!» Слава Богу за те, що Він визволив нас від влади смерті, що повернув нам дар життя вічного. Що не дозволив злу назавжди розлучити нас з тими, кого ми любимо і втратили зараз через смерть. Адже Бог дає нам впевненість, що у воскресінні знову зустрінемо ближніх наших та з’єднаємося з ними для блаженного вічного буття.

Дорогі брати і сестри!

В ці темні і страшні для нас часи війни, коли смерть стоїть буквально поруч, коли ми, починаючи день не знаємо, чи не забере російська куля, бомба, ракета наше життя чи життя наших ближніх – будемо поборювати цей страх розумінням перемоги Божої над смертю. Бо насправді страшною смерть має бути лише для грішників, для злочинців, для душогубів.

Адже для тих, хто вірує в Бога і живе, виконуючи Його заповіді, хто жертвує собою заради ближніх, після смерті настає блаженний вічний спокій. А от для злочинців та душогубів смерть відкриває врата до пекла, до осудження і вічних мук.

Тож піднесімо сьогодні молитви за спокій душ всіх, хто віддав своє життя, захищаючи Україну від ворогів, за вічний і блаженний спокій усіх мирних мешканців, які загинули від російських обстрілів. Нехай віра наша допоможе нам подолати природне горе втрати, а гаряча молитва про спочилих нехай буде і їм на благо, і нам на користь, заспокоюючи наш біль та загоюючи душевні рани.

Царство Небесне, прощення провин вільних і невільних та блаженне вічне життя нехай подасть Господь всім нашим полеглим воїнам, які життя за Україну і за ближніх віддали, всім мирним мешканцям, які від рук чужинців загинули, і всім, кого ми нині у молитві поминаємо!

Амінь.