Слово Предстоятеля з нагоди 1036-ї річниці Хрещення України-Руси, дня пам’яті рівноапостольного князя Київського Володимира та Дня Української Державності

Найперше я хочу подякувати всім вам за те, що попри несприятливі умови, викликані як наслідками російської агресії, так і надзвичайно спекотною погодою, ми гідно відзначили цією спільною молитвою наше свято. Ми зібралися у цьому священному місці, в соборі нашої Київської Лаври, для того, щоби разом подякувати Богові за велике благодіяння, яке має український народ – за пізнання нашими прабатьками світла євангельської істини, за отримання дару хрещення, за оновлення та утвердження нашої давньої Київської держави на християнських засадах.

Понад тисячоліття тому саме на цих кручах і саме на узбережжі нашого Дніпра відбулося не лише хрещення Києва – відбулося народження оновленої нації, нового суспільства. Україна-Русь саме тоді остаточно утвердилася на історичному шляху, як християнська і європейська держава.

Десять століть минули від тих визначальних подій, але досі триває боротьба за наше первородство, за нашу історію, за саме наше життя. Як у ті давні часи дикі орди завойовників не раз накочувалися на Київську державу, бажаючи вкрасти, і вбити, і погубити – так і нинішньому поколінню українського народу довелося знову стати проти новітніх диких полчищ чужинців, щоби від їхньої злоби та зажерливості захистити Київ, захистити Україну-Русь.

І за те, що ми маємо можливість у відносно мирному Києві, у стінах собору цієї Лаври, яка поступово звільняється від ярма лжевчення «русского міра», звершити нинішнє урочисте служіння – ми найперше дякуємо Богові. Його промисел незбагненний, але завжди благий і спрямовує нас до кращого.

Також з глибини наших сердець ми дякуємо мужнім українським воїнам, які на фронті протистоять агресору. Ми сьогодні разом молилися за них, за перемогу над супротивником і за утвердження справедливого миру. Нехай Господь, за молитовним заступництвом Пречистої Своєї Матері, за молитвами святого апостола нашого Андрія, очі якого бачили нашу землю, а вуста якого тут проповідували Євангеліє та благословляли, за молитвами батька нашого народу великого і рівноапостольного Володимира, князя і хрестителя України-Руси, за молитвами святих отців Печерських і всіх святих нашого народу наблизить перемогу і мир.

Сьогодні разом з нами особистий представник Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія, старець-митрополит Халкидонський Еммануїл, візит та служіння якого тут ще раз підкреслюють нашу єдність, як Тіла Христової Церкви. Понад тисячоліття тому від Великої Христової Церкви у Константинополі наші предки отримали хрещення і просвічення. Вселенський Патріархат народив нашу Українську Церкву, дав нам нове життя, як своїй улюбленій дочці. І ми, як вдячна донька, в день свята ще раз через Вас, владико, засвідчуємо нашу любов і незмінну повагу до Вселенського Патріархату – нашої Церкви-Матері, до видатного спадкоємця апостола Андрія та багатьох прославлених святих – до Архієпископа Константинополя – Нового Риму і Вселенського Патріарха Варфоломія. Ми також вдячні особисто Вам за все, що Ви зробили і робите, як представник нашої Церкви-Матері, для добра Української Церкви.

Сьогодні ранком у колі представників християнських Церков і релігійних організацій, в присутності глави нашої держави, президента Володимира Зеленського та представників державних інституцій, ми підносили молитви про Україну, про Боже благословення, про перемогу та мир для нашого народу. І цим ми знову засвідчили, що ми маємо порозуміння і взаємну повагу між собою. Ми засвідчили, що для людей різного походження та різних сповідань Україна є і буде рідним домом, про благополуччя і добро якого ми всі разом піклуємося.

Сьогодні ми знову підносили молитви також про подолання розділень серед православних в Україні, про довершення того, що визначене у Томосі – щоби всі православні в нашій державі творили єдину Помісну Церкву. На перешкоді цьому стоїть лжевчення «русского міра», соборно засуджене нами як противне Євангелію і правді. Тому ми в цей день свята знову закликаємо тих, хто ще не знайшов у собі сил відкинути московські кайдани – наші серця відкриті для вас, пізнайте істину і станьте вільними від духовного ярма, накладеного на вас російською імперією зла.

Дорогі владики, отці, брати і сестри!

Ще раз хочу також подякувати всім вам, як представникам повноти нашої Помісної Церкви, за підтримку і допомогу, за довіру, які ви виявляєте мені, як Предстоятелю. Завдяки вам полегшується тягар хреста цього відповідального служіння. І, зберігаючи нашу єдність та однодумність, ми зможемо у майбутньому досягти багатьох добрих плодів для Церкви і для України так само, як ми вже багато чого досягли дотепер, з Божою допомогою.

Прошу ваших молитов за мене і закликаю на всіх вас Боже благословення! Слава Господу нашому Ісусу Христу, слава нашому батькові, князю і хрестителю рівноапостольному Володимиру, слава нашим українським героям усіх часів і слава нашій Матері-Україні!