Слово Предстоятеля у день свята Собору Пресвятої Богородиці

Преосвященні владики, всечесні отці, дорога братія цієї обителі, дорогі брати і сестри! Христос народився!

Дякую Вам, владико, за вітання та добрі побажання з нагоди свята.

Сьогодні, на другий день вшанування Різдва Христового, ми особливо прославляємо Пресвяту Богородицю як ту, Яка послужила тайні Боговтілення, ставши Матір’ю для Сина Божого. Вшановуючи Пречисту Діву Марію, Яка прийняла волю Божу щодо Себе, сповіщену Їй архангелом Гавриїлом, Яка виявила глибоке смирення і послух, ми прославляємо Її також як духовну Матір для всіх вірних, як нову Єву, через Яку нам подається спасіння.

Перша Єва була спокушена змієм і через це гріх увійшов в людську природу, взявши людей у полон і зробивши їх рабами зла. А Діва Марія, виконавши волю Божу, виявивши смирення і послух Творцеві, послужила Боговтіленню, дала народження за плоттю Сину Божому і нашому Спасителю. Через це стало можливим знищення влади гріха, бо здійснилася обітниця Господня і Син, народжений Богородицею, стер голову змія.

Тому хоча головне наше святкування у ці дні присвячене прославленню Різдва Христового, але цю подію неможливо достойно вшанувати без вшанування Діви Марії, Яка гідно послужила цій події, давши за плоттю народження Спасителю світу. І не лише народження подала Вона, але як Матір здійснила все, що належить покликанню материнства, піклуючись про Своє Дитя, пройшовши зі Своїм Сином шлях аж до Голгофи і до гробу та зустрівши Його воскреслим.

Різдво Христове для нас є радісною, урочистою подією, коли ми, беручи за приклад ангелів, співом прославляємо тайну Боговтілення. Ми разом з пастухами поклоняємося Сину Божому, сповитому як Немовля і покладеному в ясла. Ми духовними очима бачимо чудесну зірку та поспішаємо до народженого в світ Спасителя, як поспішали волхви-мудреці, щоби віддати Йому належну шану як Царю, як Богу, і як Тому, Хто жертовною смертю визволяє нас від рабства смерті.

Водночас Євангеліє свідчить нам про скорботні події, які супроводжували народжене Немовля і Його Родину вже від початку. Через злобу Ірода невдовзі після Різдва стали ця Родина вигнанцями, бувши змушені тікати до Єгипту. А жорстокий тиран, думаючи, що Спаситель, про народження Якого він почув від волхвів, загрожуватиме його владі, наказав вчинити страшне зло – не знаючи, яке саме Дитя у Віфлеємі є Месією, він повелів повбивати всіх немовлят у місті та в околиці.

Отже, коли ми згадуємо про Різдво Христове, ми маємо пам’ятати не лише про ту радість, яку воно принесло у світ, знаменувавши явлення Спасителя, але також маємо згадати про виклики і боротьбу, з Різдвом пов’язані. Бо ця боротьба і ці виклики притаманні не лише самій події, яку нині ми урочисто прославляємо – вони притаманні кожній новій епосі буття людства, вони постають перед кожним новим поколінням.

Як Христос Спаситель народився не лише для Своїх сучасників, але для всіх людей на всі часи історії, так і виклик Його Різдва постає не лише перед тими, хто жив у той давній час, але перед усіма людьми. Бо як тоді, так і нині одні, чуючи про народження Сина Божого, радіють, а інші впадають в озлоблення, одні поспішають до явленого Месії, а інші прагнуть відкинути Його, забути, знищити саме свідчення про Нього.

Той давній тиран Ірод давно помер ганебною смертю і пам’ять про нього та саме його ім’я стали ганьбою і прокляттям. Однак знову і знову з’являються іроди, з’являються тирани, які наслідують озлоблення, гордовитість та кровожерливість Ірода.

Такий новітній тиран-ірод заради своєї влади та гордині нині продовжує злочинне кровопролиття, посилаючи слуг своїх нищити, проливати кров та вбивати невинних. Через нашестя чужинців на українську землю багато наших співвітчизників стали вигнанцями подібно до того, як вигнанцем і втікачем до чужого краю став народжений Христос і Його свята Родина. І в ці дні, коли християнський світ святкує Різдво Сина Божого, цей ірод знову кидає на наші голови свою смертоносну зброю.

Але серед скорботи і випробувань війни, серед болю і страждань, які вона принесла до нас, ми, святкуючи Різдво Христове, нині оновлюємо свою надію на Бога миру і правди, оновлюємо свою впевненість у перемозі над злом і темрявою. Як давній Ірод був засуджений і загинув ганебною смертю, так буде з ганьбою позбавлений сили та проклятий історією нинішній кремлівський послідовник його злочинів.

Однак станеться це не саме собою – перемога над неправдою і злом залежить не лише від Бога, але і від кожного з нас. Від нас залежить, чи примножуємо ми добро, любов, милосердя, долаючи ними темряву віку цього. Від кожного особисто залежить відповідь, яку людина дає на виклик Різдва Христового, залежить те, чий бік – ангелів, пастухів та мудреців, які поклонилися Сину Божому, чи Ірода, який хотів вбити Його – буде людиною обрано.

Ми, дорогі владики, отці, брати і сестри, стоїмо на порозі нового року, який несе нам і надію, і численні виклики. Не маємо ми пророчого дару, тому не можемо точно знати, що станеться за цей наступний рік. Але точно знаємо, що Господь, Який прийшов у світ, і в новому році не полишить без допомоги всіх, хто вірить в Нього, хто звертається до Нього, хто уповає на Нього. Ми були свідками численних виявів Божої милості, які сталися в цьому році, ми дякуємо Господу за них. І тому знаємо, що які би не очікували на нас попереду випробування – ми і їх зможемо подолати, якщо будемо твердо триматися Бога, твердо триматися Церкви Христової, яку Син Божий зібрав і для якої Він є вічним Главою, твердо триматися правдивої християнської православної віри, засвідчуючи її як словами, так і всім своїм життям.

Дякуючи за ваші вітання з нагоди Різдва Христового, також вітаю всіх вас із цим святом надії. Дякую вам усім за підтримку, яку ви надаєте в звершенні мною Предстоятельського служіння. Прошу вас молитися за мене і вірю, що як дотепер, з допомогою Божою та єднаючи наші зусилля, ми отримали багато добрих здобутків для нашої Помісної Церкви і для добра України, так зможемо ще більше разом зробити у майбутньому.

За все Богу нашому слава на віки віків! Амінь.

Христос народився – славімо Його!