Проповідь Предстоятеля в день памʼяті апостола і першомученика архідиякона Стефана

Дорогі брати і сестри! Христос народився!

Сьогодні, на третій день святкування Різдва Христового, цією спільною молитвою в Домі Пресвятої Богородиці, в нашій українській Лаврі Печерській, ми продовжуємо вшанування величної події Боговтілення. Ми продовжуємо прославляти Пречисту Діву, від Якої Бог воплотився і Яка єдина з людей удостоїлася особливого єднання з Творцем, давши людське життя Богу-Життєдавцю і ставши істинною Богородицею. І нині ми також вшановуємо першомученика і архідиякона Стефана, на честь якого освячений один з престолів цього собору – ми прославляємо того служителя Господнього, який першим з усіх звершив подвиг свідчення віри навіть до смерті.

Бо грецьке слово μάρτῠρος (мартірос), яке в нашій мові перекладене як «мученик», від початку має значення «свідок», тобто це людина, яка засвідчує істину ціною власних страждань і навіть самого життя. Коли наші предки читали про життя і подвиги мучеників, то численні страждання, яких їм довелося зазнати від гонителів, дуже вражали, і тому саме на муках зосередився акцент щодо їхнього подвигу. Однак головна його цінність не в терпеливому перенесенні тілесних страждань, а в тому свідченні, яке своїм терпінням та своєю незламною вірою давали мученики.

Сьогодні ми молитовно прославляємо першого серед багатьох таких героїчних свідків – Стефана. Він належить до числа семи перших служителів, дияконів, обраних серед єрусалимської громади для допомоги апостолам у звершенні церковної праці, про що розповідає нам книга Діянь.

Апостоли були обрані на служіння і покликані Самим Господом Ісусом Христом. Тому служіння апостольське вирізняється Церквою як унікальне і неповторне. Після часу земного життя Спасителя ніхто зі служителів не може іменуватися апостолом, і навіть святі, які у подальшому звершували працю, подібно до апостолів поширюючи віру, називаються рівноапостольними, але не мають унікального апостольського звання.

Апостольське покликання було настільки важливим, що його носії вважали за необхідне якнайбільше часу свого життя присвятити звершенню свого обов’язку проповіді. Тож побачивши, що окрім проповіді слова Божого їхньої уваги потребують й інші справи першої церковної громади, вони вирішили поставити спеціально для їхнього здійснення обраних служителів, яких названо грецьким словом «диякон», що і означає – служитель.

Перші диякони були обрані апостолами та з молитвою отримали благословення на свою працю, особливо щодо організації спільних трапез любові, агап, під час яких збиралися перші християни і під час яких тоді звершувалася Євхаристія. Відтак за своїм положенням диякони новозавітної Церкви звершували та продовжують звершувати служіння, подібне до служіння старозавітних левитів – допомагають під час здійснення таїнств та в інших церковних справах.

Серед семи перших дияконів Стефан названий архідияконом, тобто старшим з них. Бо він виявив глибоку ревність у дорученій йому справі, а також багато і плідно свідчив про Євангеліє, навертаючи до істини все більше людей.

Саме за це Стефана першим з християн було притягнуто супротивниками до суду. Подібно до Господа нашого Ісуса Христа він був поставлений перед судом за звинуваченням у богохульстві, бо Стефан проповідував про Ісуса, розіп’ятого юдеями, що Він є істинний Месія і Син Божий, чого синедріон, книжники і фарисеї не хотіли визнавати.

Сповнене глибокої віри свідчення євангельської істини, яке виявив Стефан перед гонителями, описане у книзі Діянь. І коли, після перелічення багатьох старозавітних прикладів, які були прообразами подій євангельських, Стефан перейшов до викриття нещодавно здійсненого за рішенням синедріону вбивства Месії, то розлючений фанатичний натовп за це напав на свідка правди і став кидати в нього каміння, забивши Стефана до смерті. Святий мужньо прийняв смерть за віру в Христа і за свідчення божественної правди, ставши першим серед багатьох майбутніх мучеників давнього і нового часу. Він показав приклад того, що істина Божественного Одкровення, Євангеліє та віра, яка походить від благовістя Христового, є більш цінними, ніж саме тимчасове життя. І своєю вірністю Богові та правді навіть до смерті Стефан надихнув до увірування в Євангеліє багатьох, хто бачив і чув його подвиг і проповідь.

До такої вірності, дорогі браття і сестри, Господь кличе і нас та всіх християн. Це покликання зовсім не означає, що християни повинні цілеспрямовано шукати страждань чи бажати бути гнаними за Євангеліє – такого ані Писання, ані святі отці нас не навчають, але навпаки, застерігають від того, щоби нам самим спеціально шукати гонінь і страждань. Водночас і Писання, і вчення святих отців та церковне передання наставляють нас мужньо терпіти утиски і страждання, коли противники істини спрямовують власне озлоблення проти Бога на тих, хто проповідує словом і життям Господню істину.Святий Стефан не прагнув смерті, але і не рятував своє життя мовчанням тоді, коли треба було засвідчити істину. Також і гонителів своїх він не проклинав, але подібно до Господа молився про них.

Сьогодні, прославляючи подвиг Стефана, ми просимо у Господа, щоби Він усіх вірних Своїх, які за слово Євангелія продовжують зазнавати переслідувань у різних куточках світу, оборонив від злоби гонителів і мучителів. Але також просимо святого Стефана та інших мучеників молитися за нас, щоби і ми своїм життям були правдивими свідками Христа і Його Євангелія завжди, навіть якщо це нам буде загрожувати смертю.

Амінь.