Проповідь Предстоятеля в день памʼяті апостола і першомученика архідиякона Стефана
Дорогі брати і сестри! Христос народився!
Сьогодні, на третій день прославлення Різдва Христового, ми вшановуємо пам’ять святого першомученика і архідиякона Стефана. Один з престолів нашого Успенського собору посвячений на честь цього мученика і тут зберігається частина його чесних мощей.
Святий Стефан був названий першим мучеником тому, що першим серед вірних новозавітної Церкви за своє відкрите сповідання Господа Ісуса Христа як істинного Месії, Спасителя світу, він був підданий смертній карі через побиття камінням. Стефан іменується також архідияконом тому, що він був першим серед семи дияконів, яких апостоли поставили на служіння при агапах, трапезах любові, за якими у перші роки життя Церкви збиралися християни для молитви та Євхаристії. У шостій главі книги Діянь Стефан згаданий першим у переліку дияконів, названий там «мужем, сповненим віри і Духа Святого» (Діян. 6:5). І тому він вважався старшим над іншими помічниками апостолів.
Книга Діянь розповідає нам про те, що від початку начальники народу Ізраїля прагнули обмежити поширення проповіді про Ісуса Христа, як про Месію, Який воскрес із мертвих. За їхнім наказом на суд Синедріону були приведені апостоли, яким начальники суворо забороняли проповідувати. На це апостол Петро та інші апостоли відповіли: «Богові треба коритися більше, ніж людям» (Діян. 5: 29). Господь же проповідь апостолів підкріпляв знаменнями і чудесами, так що багато хто вірував у Христа.
Серед проповідників Євангелія відзначався і диякон Стефан, який був, за словом Писання, «сповнений віри і сили, творив великі чудеса і знамення в народі» (Діян. 6: 8). Це викликало озлоблення серед противників Христових і тому вони стали поширювати серед народу чутку, що Стефан є богохульник, що він говорить хулу на Мойсея, на храм і на закон. Такою неправдою підбуривши багатьох, противники Христові досягли того, що Стефана було приведено на суд Синедріону. І там він став безбоязно свідчити на основі Писання, що Ісус Назорей, Якого Синедріон засудив і видав римлянам на розп’яття, Який помер на хресті і був похований – що Він, як істинний Месія, Помазаник Божий і обіцяний пророками Спаситель, воскрес з мертвих. Також Стефан викривав начальників і книжників, кажучи, що вони підбурили вбити Ісуса так само, як батьки їхні гнали і вбивали пророків, які сповіщали їм волю Божу.
Обурившись цими свідченнями правди і викриттям, присутні схопили Стефана, вивели за місто і там, як богохульника, побили камінням. Одним з тих, хто брав участь у цьому злочині, був Савл з Тарсу, який був тоді ревним фарисеєм і тому став одним з провідників гоніння на Церкву Божу. Це той самий Савл, який невдовзі навернеться до істини і буде відомий всім християнам, як Павло – один з першоверховних апостолів.
Так, бувши за правду каменований, завершив свій земний шлях Стефан, ставши першим з великого сонму мучеників, що віддали своє життя за свідчення істини. Ми знаємо, що надалі протягом трьох століть одна за одною хвилі гонінь, піднятих правителями Римської імперії, намагалися потопити та знищити корабель Церкви. Але кров мучеників, пролита цими гонителями та мучителями, ставала насінням, з якого зростало і примножувалося число християн. І нарешті 313 року імператор Костянтин Великий видав Міланський едикт, припинивши гоніння християн у Римській державі та надавши їм свободу сповідання віри. А 325 року в Нікеї у Малій Азії відбувся Перший Вселенський собор, який через свідчення єпископів від усіх країв християнського світу видимо ствердив торжество євангельської істини.
Тому наступний рік є роком особливого ювілею – 1700-ліття Першого Вселенського собору і проголошеного ним Символу віри. Цей Символ, доповнений Другим Собором і навіки стверджений для незмінного вжитку, і донині ми повторюємо і через нього ми сповідуємо ту саму віру, яку Церква прийняла від апостолів, а апостоли – від Христа через Духа Святого. Ми сповідуємо ту саму віру, за проповідь та проголошення якої святий Стефан був побитий камінням.
Протягом століть зовнішня сторона церковного життя розвивалася і змінювалася, святими отцями і подвижниками віри поглиблювався і примножувався богословський досвід осягнення Богоодкровенної істини. Але зміст, сутність, основа віри залишалася і навічно залишатиметься тією самою, яку Господь подав апостолам, а вони сповістили всій Церкві.
У нинішній час, дорогі брати і сестри, ми бачимо, що хоча християнська віра і примножилася та має численних послідовників, однак між ними існують суперечки та навіть ворожнеча. І на жаль, це є ознака не лише сучасності – від початків буття Церкви ми бачимо на прикладі гонінь проти апостолів та, зокрема, на прикладі мучеництва святого Стефана, що істина одними сприймалася, а іншими – відкидалася, і що навіть серед тих, хто поділяє віру в Бога та знає Писання, виникають протистояння, незгода і навіть ворожнеча.
Апостол Павло у Посланні до Римлян наставляє: «Якщо можливо і залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми» (Рим. 12:18). Водночас приклад святого Стефана показує, що згода і мир з людьми не повинні досягатися ціною відречення від істини. Стефан легко міг уникнути побиття камінням, якби своєю проповіддю про Господа Ісуса Христа, про те, що Він є істинний Месія, що Він воскрес з мертвих та є Син Божий, не обурював юдеїв, а особливо їхніх начальників. Однак коли перед Стефаном постав вибір – мати мир з Богом, мати мир з істиною, чи мати мир з людьми, але мовчати про істину заради цього – він обрав свідчення істини навіть ціною власного життя.
Це є, дорогі брати і сестри, настанова і для нас, як нам слід діяти. Бо через те, що ми викриваємо неправду злочестивого вчення «русского міра», що ми відкидаємо і засуджуємо Московську патріархію та її очільників, які поширюють це кровожерне вчення – проти нас, проти нашої Помісної Церкви поширюється обурення серед тих, хто прихильний до Москви або хто не має сміливості протистояти їй та викривати її. І такі нас постійно намагаються схилити до того, щоби ми не протидіяли злу «русского міра» так, як ми це робимо. Вони, як ті члени Синедріону, хочуть, щоби ми замовкли, не говорили правду. А за наше свідчення істини вони намагаються оголошувати нас богохульниками і злочинцями, як супротивники робили це щодо святого Стефана.
Собор архієреїв нашої Помісної Церкви, який відбувався у цьому святому місці, ясно і твердо викрив і засудив лжевчення «русского міра» та закликав всіх православних зробити те саме. Тому скільки би не намагалися нас схиляти до протилежного – ми навіть якщо і смертю нам будуть погрожувати, не відступимо від істини. Ми будемо твердо триматися того, чого навчає Євангеліє і Свята Церква, твердо триматися християнської православної віри, яку ми прийняли від отців, відкидаючи як давні, так і нові вчення, що суперечать їй, зокрема і кровожерне лжевчення «русского міра».
Дорогі брати і сестри! Згадуючи мучеництво святого Стефана, ми згадали і про Савла, який був свідком його побиття камінням і схвалював цей злочин. Але приклад Савла, який з ревного фарисея і гонителя Церкви перетворився на її великого апостола Павла, проповідника і засновника багатьох Помісних Церков, – цей приклад надихає нас надією, що не всі, хто нині протидіють правді та протистоять нашій Помісній Церкві, назавжди залишаться ворожими до нас. Ми маємо надію та віримо, що когось із них Бог просвітить пізнанням правди. І хоча нині вони на боці зла, але у майбутньому, в тому числі і завдяки нашому непохитному свідченню істини, подібному до свідчення святого Стефана, вони також зможуть пізнати її та стати її служителями.
Тож нехай за молитвами святого першомученика і архідиякона Стефана повнота Церкви утверджується у істинній християнській апостольській православній вірі, а хто не пізнав ще її – нехай будуть просвітлені світлом Божої правди. Амінь.
