Проповідь Предстоятеля у день пам’яті преподобного Паїсія Величковського

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сьогодні ми спільною Божественною літургією з нагоди свята на честь преподобного Паїсія Величковського не лише вшановуємо цього видатного уродженця Полтави, подвижника благочестя та вчителя побожності. Безперечно, що цього дня ми з особливою ревністю звертаємося до нього в молитві, просячи заступництва за рідний йому край, за його земну батьківщину Полтаву, за Церкву Українську, в якій він духовно народився і почав свій шлях спасіння. Але, вшановуючи нині пам’ять святого Паїсія, ми найперше використовуємо цю нагоду, щоби нагадати самим собі його життя, навчитися від нього, взяти настанови для нашого власного духовного зростання.

Які ж уроки дає нам сьогодні преподобний?

Найперший урок полягає у важливості духовного виховання. Ми знаємо чимало прикладів навернення до Бога затятих грішників, які частину свого життя змарнували в служінні злу, але потім розкаялися і досягли спасіння. Тут достатньо серед них згадати благорозумного розбійника та Марію Єгипетську.

Але все ж краще для людини і більш корисно, коли вона від юності своєї отримує належне виховання, як отримав його Паїсій. Коли вже у дитинстві людина пізнає Бога, набуває досвід церковного життя, молитви, дізнається про заповіді Господні, про те, яких чеснот треба досягати і яких гріхів уникати.

Вік дитинства та юності природним чином пов’язаний з формуванням людини. В цей час вона пізнає світ та саму себе, набуває життєвих звичок, як добрих та корисних, так і гріховних, злих. Ми часто на богослужінні чуємо слова з Писання: «Він юності моєї многі борють мене пристрасті» – і це справді так, бо народжуючись всі приймають від батька та матері загальну для людей підвладність дії гріха. Ось чому вже в дитячому віці та в юності людина має навчатися розпізнавати спокуси і пристрасті, перемагати їх, спонукати себе до добра і застерігати від зла.

Тому обов’язок старших – батьків, родини, громади церковної, вчителів – допомагати дитині на цьому шляху. Допомагати не лише настановами та повчаннями, але і власним добрим прикладом. Бо діти не стільки слухають сказане, скільки дивляться на діла.

З очевидністю преподобний Паїсій від молодості мав радість навчатися слову Божому і чеснотам. Саме тому, маючи духовним фундаментом свого подальшого життя добру науку і приклади, зміг він в подальшому на цій скелі збудувати величний дім власного спасіння, а також стати вчителем, наставником і живим прикладом для багатьох.

Другий урок, який ми також можемо взяти із життя святого – це урок неперервного пошуку кращого способу виконати волю Божу. Преподобний горів ревністю та бажав якнайкраще зрозуміти, до чого кличе Господь, а зрозумівши – здійснити це у власному житті. Тому і нам, незалежно від того, яких успіхів, малих чи великих, ми досягли в своєму духовному житті, ніколи не слід заспокоюватися, зупинятися, вважати, що ми зробили вже достатньо і нічого більшого робити не слід.

Ось нині ми наблизилися до часу зимового, коли у природі стає мало світла і тепла. І цю нестачу ми поповнюємо нашими власними людськими зусиллями. Ми опалюємо і освітлюємо наші оселі, і робимо це щоденно. А якби хтось подумав, що достатньо один раз нагріти домівку чи дати в ній світло, і більше не слід про це дбати, – то таку людину ми вважали би нерозумною. Бо коли припинимо опалювати дім, то холод зовнішній невдовзі проникне до нас. І коли погасимо світло – темрява оточить нас.

Так є і в нашому духовному житті. Якщо припинимо зігрівати свою душу молитвою і покаянням, пізнанням слова Божого і участю в спільному церковному служінні, то охолодження і потьмарення будуть проникати до серця.

Тож маємо не лише з якоїсь особливої нагоди дбати про духовне зростання, але повинні зробити це частиною свого життєвого правила та повсякденного розпорядку.

І ще один урок, який дає нам преподобний Паїсій, полягає у важливості навчання з досвіду святих отців. Він сам багато часу присвятив читанню і вивченню настанов вчителів Церкви, а також перекладав і поширював їхні писання. Тож прикладом життя святого Паїсій спонукає і нас до того, щоби ми цінували святоотецький спадок як надзвичайний скарб.

Мабуть кожна людина раділа би, коли хтось із благодійників дав би у її розпорядження коштовний скарб із дозволом безвідплатно витрачати з нього стільки, скільки є необхідним. Але скарб матеріальний, при всій важливості для сьогодення, не може бути порівняний за цінністю зі скарбом духовним. Бо матеріальне задовольняє сьогоденні потреби, а духовний скарб відкриває нам двері до вічного блаженного життя.

Настанови та повчання святих отців є тим безвідплатним скарбом, який відкривається для всіх, хто хоче взяти його і використати.

Колись, в час обмеження знань, не всі легко могли знайти цей скарб через невміння читати або недосяжність книг. Але в наш час майже всі є письменними і книги, завдяки новітнім технологіям, можуть бути знайдені з легкістю.

Тож якщо ми справді хочемо вшанувати преподобного Паїсія не лише нинішнього дня, то маємо не тільки згадувати про його особистий духовний шлях і прославляти його за здійснену працю, але в міру можливого втілювати уроки його життя в своєму власному житті.

І тоді, з Божою допомогою, ми так само можемо здобути, як і преподобний отець наш Паїсій, багато корисного як для своєї власної душі, так і послужити благу ближніх наших.

На завершення наших роздумів маємо також сказати ще про один урок преподобного. Сьогодні ми розпочинаємо шлях духовної підготовки до свята Різдва Христового. Нині розпочинається Різдвяний піст, який протягом сорока днів, аж до Святвечора, вестиме нас духовною дорогою до вертепу у Віфлеємі, до Немовляти, покладеного у яслах, на поклоніння народженому в світ Сину Божому.

Преподобний Паїсій все своє життя провадив у аскезі, у самообмеженні. Він досяг у цьому досконалості та багатьох ченців і мирян наставив на цей спасительний шлях. Не всі і не завжди здатні ціле життя присвятити аскетичним подвигам, однак кожен з християн покликаний плекати в собі чесноти смирення і обмеження пристрастей. Тож піст, як одне із двох знарядь, разом з молитвою, які Сам Христос назвав зброєю проти диявола, повинен бути для нас не тягарем, як дехто його сприймає, але часом особливої можливості духовного очищення та вдосконалення.

Сердечно вітаю всіх вас, дорогі брати і сестри, зі святом на честь преподобного Паїсія! Бажаю благословенного і плідного Різдвяного посту. Нехай приклад цього святого уродженця Полтави, а також настанови і життя інших святих отців та подвижників, завжди надихають нас на нашому шляху до спасіння. Амінь.