Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія з нагоди освячення храму у с. Солонка на Львівщині

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

У цей визначений день хочу всіх вас привітати з особливою подією для громади – освяченням цього величного храму на честь Преображення Господнього. Молитовним закликанням благодаті Святого Духа на цю будівлю, а особливо на престол храму, ми сьогодні увінчали тривалу працю. Віднині місце оце правдиво може іменуватися «небоподібним домом і похвалою Вселенної», як ми промовляємо у молитвах чину освячення.

Адже подібно до неба духовного храм цей є місцем особливої присутності Божої. З усього навколишнього простору природи він виокремлений талантом архітекторів та працею будівничих, турботами настоятеля, благодійників і всієї громади для того, щоби слугувати місцем особливого пошанування Творця Всесвіту. Тож справді сьогодні для цього Божого дому і для всіх, хто причетний до його зведення і освячення –особливе свято, яке буває можливо і раз на все життя.

Храм цей названий на честь свята, яке невдовзі ми будемо вшановувати – Преображення Господнього. Ви знаєте, що Спаситель, перед тим як був принижений і зазнав наруги та страждань, явив трьом найближчим ученикам-апостолам Свою Божественну славу. Явив для того, щоби коли вони побачать Його приниженим, зганьбленим і навіть мертвим – не впали у спокусу і не піддалися зневірі, але розуміли, що такою є воля Божа і так звершується тайна Його Промислу.

Однак окрім цієї настанови, Преображення являє нам і більш глибоку істину Одкровення, а саме – що у Христі та через Христа можливе єднання двох природ, божественної, тобто духовної, несотвореної, і людської, яка є матеріальна і сотворена. Світло, яким просяяло обличчя Спасителя і навіть Його одяг – це не звичайне світло, яке ми бачимо навколо себе, але світло несотворене, відвічне, божественне. Це є сяяння благодатне, яке є дією, або грецькою мовою – енергією Божою. Таким чином Преображення засвідчило можливість для сотвореної природи загалом і для людства зокрема бути перетвореними, преображенимичерез таємниче спілкування і єднання з Богом.

Це є важливе одкровення, адже воно спростовує давні баснословні уявлення язичників, що між духом і матерією є не лише відмінність у якостях, але що вони нібито протилежні за своїм моральним значенням. Бо еллінські філософи вважали, що значення має лише дух, який походить від доброго начала світу, в той час як матерія не має значення, бо вона нібито походить від начала темного, злого, хаотичного. Тому вони дух протиставляли матерії.

Божественне Одкровення спростовує такі оманливі уявлення. Бо найперше ми знаємо з Писання, що все у світі сотворене Богом – небо і земля та все, що наповнює їх. І все сотворене, як каже Біблія, є «дуже добре». Тобто ніякого зла немає в самому матеріальному світі – зло внесене в нього через падіння моральне, яке сталося на початку серед ангелів, а потім і у перших людей. І хоча після падіння людини, як вінця всього сотвореного, тління й розпад увійшли в навколишній світ і тому здається, нібито в ньому панує саме зло – насправді це не так, а Боговтілення та Преображення спростовують таке уявлення.

Якби в самій матеріальні природі було зло – то Бог би не воплотився, не прийняв би її, бо нічого спільного зі злом Він не має. Але ми знаємо, що Христос не тільки прийняв повноту людської природи, але і оновив, очистив, освятив її, преобразив, зробивши причасною божеству. І це сталося не лише в Ньому Самому, як Сині Божому, але сталося для всього людства.

Кожна людина, яка стає причасною Христу – преображається дією божественної благодаті. У найвищому ступені це преображення виявляється як величне сяяння, про яке сказано в Євангелії: «Праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього» (Мф. 13:43). Отже, не лише Сам Христос преобразився на горі перед учениками, але до преображення, до відновлення таємничого єднання Творця і творіння, Він закликає і всіх нас.

І ми, відповідаючи на такий Його заклик, звершуємо свій шлях зміни та оновлення. Частиною цього шляху є те, що ми будуємо храми.

Що таке храм? Це будівля, яка складена з різних видобутих від землі речовин. Каміння, пісок, метал, деревина, різні інші речовини складаються завдяки дарованим від Бога талантам і мудрості у таку красу, яку ми можемо бачити навколо себе. Що це, як не знак преображення світу? Адже пісок, каміння та інші матеріали у своєму первісному вигляді навіть якби їх скласти тут разом – були би просто великою купою природних речей. Але завдяки праці людей вони стали чудовим виокремленим місцем, присвяченим нами для богослужіння. Тобто навколишню природу ми, люди, преобразили, надавши їй такої краси, гармонійності, особливості. І зробили це для того, щоби прославити нашого Творця. Щоби у цій красі видимій бачити красу духовну. Щоби сама ця безмовна будівля промовляла до нас, до наших почуттів та до нашої душі, налаштовуючи їх на спілкування з Богом.

Тут звершується і буде звершуватися богослужіння. І часто, коли ми чуємо це слово, то найперше думаємо, що воно означає наше служіння Богу. І справді, так воно є – ми підносимо тут спів та молитви, прославляючи Всевишнього. Ми славимо Його, навчаючись закону Божого, пізнаючи Його заповіді, звершуючи таїнства. Ми прославляємо Бога через мистецтво і красу архітектури та живопису. Все це ми приносимо в дар Всевишньому, як люблячі діти – своєму Небесному Отцю.

Однак коли замислимося більше над сенсом богослужіння, то зрозуміємо, що не тільки і не стільки ми тут служимо Богові, скільки Бог в храмі служить нам. Богослужіння – це наше служіння Богу, але більшою мірою – це Боже служіння нам.

Ми просимо у Господа милості – і Він виявляє її до нас. Він подає нам Христові Тіло і Кров для причастя заради вічного життя. Він прощає наші гріхи. Він примножує радість і заспокоює у скорботі. Все це особливо явно бачимо саме у Божому домі, в храмі, де люблячий Отець приймає нас так, як батьки приймають дітей – з турботою, з радістю, гостинно.

Ви, дорога громадо, послужили Богу, збудувавши цей храм – але Він, наш Творець, буде тут служити вам і всім потребуючим. Ви доклали зусиль матеріальних і праці – але отримали безвідплатне і невичерпне джерело милості, з якого кожен може черпати за потребою ту євангельську «воду живу», яка веде до життя вічного.

Нині, в часи великої скорботи і страждань для українського народу, принесених до нашого мирного дому ворогами, освячуючи цей храм і радіючи, ми тим самим також стверджуємо нашу віру в перемогу Божу, в перемогу добра і правди. Ми віримо, що як з каміння, металу, дерева та інших речей завдяки праці багатьох постав цей храм, так, з Божою допомогою, ми відбудуємо і зробимо ще кращім, ніж до війни, наш спільний дім – Україну.

Хоч не легко було довершити працю будівництва і на початку вона здавалася неосяжною, але нині довершене те, що було колись лише першою цеглиною. Так само і наша Україна – хоча не легко будувати її, виборювати для неї перемогу над ворогом і справедливий мир, але з Божою допомогою те, над чим трудиться, заради чого страждає наш народ – увінчається успіхом.

Тож вітаю вас, дорогі брати і сестри, та бажаю, щоби до кінця віку на цьому благословенному місці підносилися молитви за Україну, за єдину Помісну Автокефальну Православну Українську Церкву, за їхні мир і процвітання. І щоби кожне нове покоління парафіян вашого храму тут духовно преображалося, зростало від земного до небесного, наповнювалося благодаттю Божою і досягало осель Небесного Царства, сяючи праведністю.

Амінь.