Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день свята Введення в храм Пресвятої Богородиці

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю всіх зі святом Введення Богородиці у храм. Також нині ми маємо державне свято – День Гідності та Свободи. Свято з іменем тих чеснот, які мають глибоке християнське коріння.

Богослужіння Введення має цікаву особливість – під час бдіння, коли співається канон свята, то кожна з його пісень завершується першим виголошенням ірмосів іншого канону – Різдву Христовому. У такий спосіб згадуючи Введення Пресвятої Богородиці у храм ми водночас прославляємо цю подію як частину втілення Господом Своєї волі щодо спасіння людини через народження у світ Месії.

Тому входження Пречистої Діви Марії в храм є не лише виконанням її батьками, праведними Іоакимом і Анною, обітниці, яку вони дали Богові, що посвятять на служіння Йому свою дитину. Храм є місцем особливого перебування Божого, місцем, де людина в особливий спосіб наближається до Господа, має можливість особливого спілкування з Ним під час молитви та священнодій. Храм є творінням людським, він складається із земних матеріалів, але водночас він має духовний вимір, бо Сам Всевишній благоволить зробити його Своїм домом, місцем Свого особливого перебування. І Пречиста Діва також була обрана Богом для того, щоби прийняти Духа Святого та від Нього народити Сина Божого. Вона, бувши людиною, стала Тією, через яку воплотився і став людиною Сам Творець.

Тому не випадково коли ми вшановуємо нинішнє свято, то з апостольського послання чуємо про старозавітний храм, про його священне значення та про особливі святині, які в ньому зберігалися. Бо все це було прообразом служіння Діви Марії. Предмети, які були у давньому храмі, хоча мали матеріальну форму, але названі великою святинею, бо вони відображали надзвичайні чудесні події та засвідчували волю Божу і Божу присутність серед людей. Так і Пречиста Діва, хоча була народжена від батьків та належала до роду людського, але прийнявши сповіщене Їй архангелом Гавриїлом покликання, Вона дала народження по плоті Сину Божому і нашому Спасителю.

Отже, коли Діва вводиться до храму в Єрусалимі для проживання при ньому, виховання та служіння, то цим не лише засвідчується виконання обітниці батьків – у такий спосіб таємничо засвідчується також і особливе, виняткове покликання Отроковиці Марії. Як храм в Єрусалимі з усіх будівель, зведених людьми, один єдиний був удостоєний стати домом істинного Бога, так і Пречиста Діва одна єдина з усіх людей буда удостоєна виняткового благовоління і стала Матір’ю для Сина Божого.

Храм був прообразом і свідченням, що справді можливим є таємниче єднання земного з небесним, єднання того, що люди створили із земних речей, із Самим Творцем світу Всевишнім Богом. Діва Марія стала виконанням і завершенням цього прообразу, вмістивши в Собі Бога і давши Сину Божому воплочення від Своєї людської природи. Саме тому свято нинішнє, хоча і стосується події з дитинства Пречистої Діви Марії, але в сутності своїй нерозривно пов’язане з подією Різдва Христового, до урочистого вшанування якого 25 грудня ми вже готуємося, розпочавши духовний шлях Різдвяного посту.

Водночас Введення нагадує нам також і про нашу власну гідність як таємничого храму Духа Святого. Бо сказано в Писанні: «Хіба ж не знаєте, що ви – храм Божий і Дух Божий живе у вас? […] храм Божий святий, а цей храм – ви» (1 Кор. 3: 16 – 17). Тому на кожному з нас лежить відповідальність належно дбати про те, щоби бути гідними перебування Духа Святого в нас. Дбати про чистоту духовну, про служіння Богові та ближнім. Адже храм існує не сам для себе, але будується для того, щоби в ньому громада вірних збиралася на молитву, на богослужіння, для таємничого єднання з Господом. Тому і кожен з нас має жити та діяти не сам для себе, але з усвідомленням обов’язку перед Богом та ближніми.

Згадавши про нашу духовну гідність, якою нас наділив Творець, ми також маємо згадати про нинішнє українське державне свято. Сьогодні День Гідності та Свободи, встановлений в пам’ять про те, що двічі в нашій історії саме 21 листопада мали початок революційні події, коли український народ повставав проти тиранії, проти омани, проти прагнення повернути його в ярмо московської неволі.

З особливим відчуттям ми згадуємо про ті події в нашому Михайлівському Золотоверхому монастирі. Адже саме від цих стін, від цього відродженого духовного осердя нової України розпочинався громадський спротив. Тут в особливий спосіб, видимо і цілком відчутно втілилося наше незмінне гасло «Церква – з народом».

Як християни ми знаємо, що гідність людини походить від Бога. Бо саме Творець виокремив людину серед усього іншого творіння, сотворивши її за Своїм образом і наділивши здатністю уподібнюватися Йому, Всевишньому Богу. Отже, гідність людини – це не привід для гордині, але те, що нагадує нам про відповідальність перед Богом, Який цю гідність дав нам, як дар Своєї любові.

Те саме божественне джерело має і наша свобода. Господь сотворив нас свобідними для того, щоби ми справді були Його образом, щоби через довершення в любові та добрі уподібнювалися нашому Небесному Отцю.

На жаль гріх, на який спокусилася людина, завдав шкоди і нашій гідності, і нашій свободі. Чинячи зло людина втрачає гідність, а свою свободу віддає в руки лукавого духа, стаючи його рабом. Але коли ми протидіємо злу, коли боремося з ним, коли примножуємо світло істини та чинимо добрі діла, то цим ми повертаємося до своєї справжньої гідності. Ми стаємо вільними від гріхів, маючи свободу для творення добра.

Тож, вшановуючи історичні події, молитовно дякуючи Небесній Сотні та всім нашим героям-захисникам, завдяки подвигу яких наш народ зберігає і захищає гідність і свободу, ми також нагадуємо і собі самим про духовне, біблійне коріння цих чеснот.

І нехай Господь допоможе всім нам гідно їх зберігати, використовувати для примноження добра і протидії злу. Щоби кожен з нас справді був тим нерукотворним храмом, в якому живе і діє Дух Святий. Амінь.