Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день свята Вознесіння Господнього

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сьогодні ми святкуємо Вознесіння Господнє. Цим святом завершується сорокаденне вшанування Світлого Христового Воскресіння. Як протягом сорока днів після нього Господь являвся Своїм учням, навчав їх та наставляв у Євангелії, так і Церква святкує цю найважливішу подію історії сорок днів – довше, ніж будь-яке інше свято.

Але після завершення сорока днів Господь у присутності багатьох свідків дав останні настанови апостолам, благословив їх і вознісся на небо. З одного боку ця подія є нібито сумною для учнів, бо Вознесінням Христовим завершився час, коли апостоли могли спілкуватися зі Спасителем так, як ми спілкуємося один з одним. Бо Господь як людина завжди був поруч з ними, вони могли чути і бачити Його, були свідками Його життя. Але з іншого боку Вознесіння є насправді подією радісною, бо воно стверджує не розділення між Богом і людиною, не відстань, яку неможливо здолати, а стверджує наближення вірних до Бога, стверджує наше оновлене єднання з нашим Творцем.

Сам Господь сказав: «ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь» (Мф. 28:20). Цими словами завершується Благовістя від святого Матфея: Господь каже, що Він, хоча і возноситься на небеса, але з нами залишається істинно, правдиво у всі дні аж до завершення історії цього світу. Він з нами аж до того моменту, коли справдяться слова ангелів, яких побачили учні, що були свідками Вознесіння, і які провістили, що Христос явиться удруге. І явлення це буде вже не через народження, як було Його втілення, а Він явиться з небес. Христос прийде у славі, і явлення Його буде видним по всьому світу та ознаменує загальне воскресіння з мертвих і Страшний суд.

Однак те, що Господь після Свого Воскресіння вознісся на небеса і прийде удруге вже при кінці світу не означає, що Він полишив нас, що Він далеко від нас. Навпаки, Він є з нами, Він є щоденно, Він є серед вірних, які збираються в Ім’я Його, бо так Він сказав: «де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них» (Мф. 18:20).

Як Господь вознісся на небо – духовно чи тілесно? Апостоли та інші учні були свідками тілесного вознесіння Христа. Бо за Своєю божественною природою Христос нероздільно і невідступно перебуває в єдності Святої Тройці. Але як людина, за Своєю людською природою, Христос перебував на землі, як перебуває у світі цьому кожна людина. Однак завершивши все, для чого Він прийшов, Христос возноситься на небеса Своєю людською природою. У такий спосіб таємничо, але правдиво і реально, Господь єднає через Себе людство зі Святою Трійцею. Слова «сів праворуч Бога» стосуються саме цього – завдяки Вознесінню в особі Христа людство в таємничий і незбагненний для розуму спосіб наблизилося до Божества.

Першим видимим плодом такого містичного єднання стане чудо П’ятидесятниці, коли Дух Святий зійде на учнів і апостолів Христових, і через них – на всю Церкву. Завдяки саме Вознесінню, завдяки тому, що людська природа у Христі, бувши очищена через смерть і воскресіння від влади гріха і смерті, стала здатною прийняти в себе повною мірою благодать Божу – саме завдяки цьому стає можливою і П’ятидесятниця, і народження Церкви як Тіла Христового, що складається з усіх вірних, народжених від води і Духа.

Тому Господь і сповістив учням: «краще для вас, щоб Я пішов. Бо, якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас» (Ін. 16:7). Вознісшись на небеса і через це довершивши все необхідне для оновлення людської природи, Господь тим самим не віддалився від нас, але навпаки – дав можливість і нам наблизитися до Тройці, піднятися аж до небес.

Святкуючи нині Вознесіння Господнє ми оновлюємо в собі усвідомлення цих істин, нагадуємо собі про наш власний обов’язок не забувати про присутність Христову серед нас. Нагадуємо собі про наш обов’язок дбати про те, щоби і нам самим підійматися від земного до небесного, від тимчасового життя – до блаженного вічного життя із Богом. А Спаситель, Який з нами по всі дні до кінця віку, за даною Ним обітницею буде допомагати нам на цьому шляху. Йому слава навіки! Амінь.