Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день свята Успіння Божої Матері

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю всіх з великим святом Успіння Божої Матері!

Цим святом позначено завершення земного життя Пречистої Діви Марії. Але ми не називаємо цю подію ані смертю, ані упокоєнням Богородиці. А називаємо її Успінням тому, що справді Мати Божа ніби заснула на короткий час, перейшовши від тимчасового життя до вічного, бо Самим Сином Своїм була прийнята в Царстві Його.

Як і всяка людина, Пречиста Владичиця була підвладною смерті. Однак для Неї час завершення земного життя був не мукою, не моментом розлуки із живими, але єднанням з Її Сином, Господом нашим Ісусом Христом.

Усім своїм життям Діва Марія явила нам, християнам, приклад для наслідування. Вона була завжди і в усьому вірною Богові, благочестивою, сповненою моральної чистоти, зразком у чеснотах. Вона завжди підкорювала свою волю волі Божій. Навіть в час розп’яття і страждань Сина Її на хресті, коли сповнилося пророцтво Симеона Богоприїмця, що Їй меч пройде душу – Вона у смиренні терпіла невимовні внутрішні муки, оплакуючи смерть Сина, коли Його покладали до гробу. І вона ж серед перших отримала сповіщення про Христове воскресіння з мертвих. Разом з учнями і апостолами Пречиста Діва була свідком настанов і чудес, звершених воскреслим Спасителем, свідком Його вознесіння, була учасницею чуда П’ятидесятниці та сходження Духа Святого.

Тож проживши у благочесті та чистоті все своє земне життя, Пресвята Владичиця і самим завершенням його подає нам приклад. Для грішників, як свідчить Писання, смерть є лютою, бо вони у світі цьому полишають все, що їх радувало і на що вони покладали надію свою. А за гробом їх очікує осудження за вчинене зло і муки разом з дияволом і його слугами.

Натомість для праведників упокоєння хоча і є розлученням із тими, хто живе тут, водночас воно стає єднанням зі Спасителем та зі святими, які вже увійшли у вічність за словом Христовим. Тому апостол Павло і писав до филип’ян: «маю бажання визволитися i бути з Христом, бо це незрівнянно краще» (Флп. 1: 23).

Богородиця, тілесно заснувши сном смерті, як Пречиста і Всесвята, Самим Сином Її приймається до небесних осель. І цим показує всім нам приклад того, що не лише Спаситель переміг тління та смерть, але і всякий, хто вірує в Христа, хто любить Бога і виконує Його заповіді – хоча і помре, теж стане переможцем смерті та увійде у життя вічне.

Саме тому не скорботою, а радістю супроводжується наше вшанування Успіння Пресвятої Владичиці – ми не Її смерть згадуємо, але прославляємо перемогу над смертю, яку звершив Її Син і наш Спаситель, і якої Вона була удостоєна. І також ми радіємо тому, що як Господь вознісся на небеса, але за обітницею залишається з вірними по всі дні, до кінця віку, так і Пречиста Божа Матір, хоча тілесно заснула, але і по Успінні своєму, як ми нині урочисто співаємо, «світу не залишила».

Навпаки, прийнявши за повелінням Спасителя, сказаним на хресті, усиновлення Їй апостола Іоана, а через нього таємничо і усиновлення всіх вірних, всієї Церкви – Пречиста Владичиця по материнськи піклується про всіх, хто з вірою звертається до Неї. Вона молитовно заступається за потребуючих, простягає свій омофор-покров над беззахисними, втішає скорботних, зміцнює знесилених, виводить до світла тих, хто блукає в темряві. Вона викриває грішників та підбадьорює праведників. Через численні Свої ікони, особливо через шановані та чудотворні, Богоматір від Сина Свого являє незліченні чудеса зцілень і всілякої допомоги для тих, хто звертається до Неї.

Тому після Бога завжди і всюди найперше ми звертаємося саме до Неї – бо Сам Бог Її звеличив серед усіх людей, звеличив славою більшою, аніж навіть слава чинів ангельських. І Вона нікому не відмовляє у потребах, не залишає без утіхи, не відкидає звернених до Неї молінь, але заступається за нас перед Богом і служить в усьому вірним так, як мати служить дітям своїм і піклується з любов’ю про них.

Тому, святкуючи Успіння Богородиці, ми маємо і привід, і обов’язок подякувати нашій Матері, Пречистій Владичиці, за незліченні вияви милості, турботи й любові. І дякуючи, ми просимо Її також і надалі не залишати нас без піклування, але спрямовувати нас до блага та охороняти від усякого зла. З особливими почуттями ми просимо Її, нашу Вибрану і Непереможну Воєводу, в цей час війни та нашестя чужинців на Україну – захистити народ наш від зла, наблизити перемогу над агресором і справедливий мир утвердити.

Просимо також Її допомоги і благословення у справі оновлення цієї обителі, Її дому та уділу земного, щоби знову Велика Лавра Печерська у Києві, як це було від початку, була прославлена молитвою і подвигами благочестя, сяяла чеснотами її братії та була справжнім світильником для всіх, хто у темряві віку цього шукає дорогу до спасіння. Бо Сама Пречиста Владичиця обрала місце це і благословила його, як місце молитви й духовного подвигу, видимою ознакою чого були чудеса при будівництві великої церкви Печерської, Успенського собору.

Нині, дорогі брати і сестри, ми вшановуємо 950-ліття від часу закладання цього соборного храму, яке сталося за повелінням Самої Преблагословенної Діви Марії. Передання свідчить нам, що Вона покликала будівничих у Царгороді до знаменитого храму Влахернського, де колись сталося чудо явлення Її Покрова, і доручила цим будівничим вирушити на Русь, до столичного Києва, щоби тут збудувати цей храм. А місце для будівництва було чудесно вказане Богом росою на землі так само, як колись у давнину Він дав ствердження Своєї волі вождю Гедеону.

За майже тисячолітню історію храм цей, який сучасники його побудови називали «церквою, подібною до небес», пережив багато, зазнавав нищення від нападів чужинців та від пожеж, а у час II Світової війни був більшовицькими підпільниками висаджений у повітря. Однак як сухий жезл Аарона розквітнув, як Лазар померлий був виведений живим з гробу – так і руїна ця воскресла і розквітла, знову прославляючи Бога і Його Пречисту Матір. Тож у цей святковий день, вшановуючи 950-ліття заснування храму, ми просимо Пречисту Владичицю і надалі не залишати без милості цей Її уділ земний, Велику Лавру Печерську в Києві, і собор цей та всіх, хто приходить задля молитви до нього, але бути повсякчасно для них Наставницею, Матір’ю та молитовницею.

У різдві дівство зберегла Ти, в успінні ж світу не залишила Ти, Богородице, не залиш і нас, смиренних дітей Твоїх, беззахисними, але визволи нас від ворогів видимих і невидимих, від нинішнього нашестя чужинців захисти, від лжевчення «русского міра» і всіх інших спокус світу цього збережи, покрий нас від усякого зла чесним Твоїм омофором, бо молитвами Твоїми визволяєш Ти від смерті душі наші.

Амінь.