Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день свята Преображення Господнього

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю усіх з великим святом Преображення Господнього!

Нині ми вшановуємо особливу подію, коли Господь наш Ісус Христос перед Своїми обраними учнями явив Себе преображеним. Його обличчя і навіть одяг просяяли божественним несотвореним світлом.

Метою цього явлення найперше було утвердження віри учнів. Адже Спаситель знав, що невдовзі Йому належить звершити хресну жертву, віддати Себе на муки і ганебну смерть. І в той майбутній час приниження Сина Божого, коли перемога зла здаватиметься явною і нездоланною, учні мають згадати те, свідками чого вони були – згадати божественну славу Свого Учителя. Згадати невимовне сяйво, яке вони бачили. Згадати свідчення двох найбільших пророків старозавітного часу, Мойсея та Іллі, які явилися на горі, розмовляючи з Месією про Його майбутні страждання.

Для Сина Божого шлях, яким Йому належало йти, виконуючи волю Небесного Отця, був відомий. Цей шлях був звіщений також і людям через пророчі одкровення. Але знаючи, що учні Його матимуть потребу зміцнення у вірі, Господь завчасно подає їм ще одне свідчення. Він являє їм сяйво божественної слави, яке у найтемніші часи життя апостолів має освітлювати їхній власний шлях подвигу віри.

Однак чи тільки для апостолів Господь преобразився? Якби це явлення було призначене лише для них, тоді воно залишилося би в тайні і не увійшло би до Писання. Але, явивши на горі славу Свою для трьох обраних учнів, Господь через їхнє свідчення відкрив цю славу також для кожного з нас.

Безперечно, ми самі не бачили того, що бачили очі апостолів. Але коли ми віруємо їхньому свідченню, поданому в Євангелії, то і на нас справджуються слова Спасителя: «блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20: 29). Христос саме за таких віруючих просить Свого Небесного Отця у первосвященницькій молитві. Згадуючи апостолів, які були живими свідками Його проповіді та діянь, Господь також просить Отця і про тих, хто буде вірувати у свідчення апостолів, кажучи: «За них – тобто апостолів – Я освячую Себе, щоб і вони були освячені істиною. Не за них же тільки благаю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім» (Ін. 17: 19 – 20).

Тому, дорогі брати і сестри, коли ми в нашому житті стикаємося із силою зла, коли бачимо його тимчасове торжество чи удавану перемогу – ми теж, як колись апостоли, повинні згадати про Сина Божого, про нашого Спасителя. Згадати Його преображеним і прославленим. Духовними очима побачити це невимовне божественне світло, яке допоможе нам відігнати від сердець наших всяку темряву, всяку спокусу і всякий лукавий сумнів.

Коли Христос преобразився на горі, то божественним сяйвом просяяло не лише Його обличчя, але навіть і Його одяг. І одне, й інше належить до сотвореної природи. Отже, через Своє власне преображення Господь дав свідчення і доказ, що для творіння є можливим перебувати в таємничому, але істинному єднанні з Творцем.

Ані одяг, ані тіло не мають самі в собі джерела світла. Однак незбагненно для нашого розуму, коли вони преобразилися благодаттю, тоді і тіло, і навіть нежива матерія засяяли.

Це осяяння сталося не лише один раз, як чудо і одкровення. І сталося воно не із Самим лише Христом. Насправді, як Воскресіння Сина Божого є джерелом і початком воскресіння для всіх людей, так і Преображення Господнє є свідченням і доказом правдивого преображення, якого мають досягнути праведники. Адже за словом Спасителя, яке є істиною, «праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього» (Мф. 13: 43).

Святкуючи нині Преображення, згадуючи ту давню євангельську подію, віруючи свідченню апостолів, які бачили її, ми самі, дорогі брати і сестри, маємо спонукати себе до преображення. Очищаючи свої душі покаянням, просвітлюючись вірою та пізнанням Божественного одкровення, наповнюючись благодаттю через молитву і спілкування з Богом в таїнствах, ми у такий спосіб змінюємо себе. Ми наповнюємося благодатним світлом, яке відганяє темряву зла і від нас самих, і від того, що нас оточує.

Про цю внутрішню зміну, про це наповнення кожного з нас світлом, Господь дає заповідь: «Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5: 16). Бажаю всім нам, дорогі брати і сестри, бути виконавцями цієї заповіді. Щоби не лише через свідчення апостолів про Преображення Господнє на горі, але і через наше власне побожне життя, наші добрі діла, нашу віру, світло Христове просвітлювало світ цей і приводило до спасіння тих, хто приймає це світло і від нього сам наповнюється сяйвом слави. Амінь.