Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у восьму неділю після П’ятидесятниці
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Чудо примноження хлібів, про яке свідчить нам Євангеліє, ніби виокремлюється серед тих чудес, які звершував Спаситель під час Свого земного життя. Бо найчастіше ми читаємо на сторінках Євангелія про зцілення від хвороб тілесних і духовних. А тут ми стаємо свідками чуда Божого у здавалося би найбільш буденній і звичній серед усіх справ – у насиченні їжею.
Народ, який слухав проповідь Господа нашого Ісуса Христа, цілий день перебував з Ним. Зібралася велика кількість, більше п’яти тисяч, а місце було пустельним, тому надвечір апостоли попросили Спасителя відпустити людей у навколишні поселення купити собі їжу. Однак у відповідь ученики чують наказ дати зголоднілим їсти з тих запасів, які мають самі апостоли. «У нас тут лише п’ять хлібів та дві риби» – кажуть ученики, міркуючи, що цього явно не може бути достатнім для насичення багатотисячного зібрання. Господь же благословляє цю їжу – і чудесним чином від п’яти хлібів та двох риб не лише насичуються понад п’ять тисяч чоловік, але ще й залишається дванадцять повних коробів залишків.
Про що свідчить нам це чудо і чого воно нас навчає? Бо всяке чудо Боже має повчальний характер і є не лише подією, яка перевершує природні закони, але і одкровенням, яке промовляє до людських душ, спонукаючи до подолання обмежень і недосконалості, властивих нам самим.
Найперше це чудо свідчить нам про всемогутність Божу. Закон природи полягає в тому, що частина якоїсь речі є меншою ніж ціла річ. Шматок хліба є меншим, ніж ціла хлібина, від якої цей шматок відділений. Але тут ми бачимо, як за благословенням Сина через звернення до Отця, силою Духа Святого від п’ятьох хлібів, розламаних на частини, не лише насичується понад п’ять тисяч людей, але ще й залишків збирають дванадцять повних коробів. Тобто частини значно перевершують ціле, від якого вони взяті.
Коли Спаситель дає наказ ученикам нагодувати народ, то вони явно здивовані, як зможуть зробити це, коли самі мають хіба що стільки, скільки вистачить на декілька людей. Але, вживаючи слова з 32-го псалма, Син Божий «сказав – і сталося, Він повелів – і створилося» (Пс. 32:9). «Неможливе для людей – можливе для Бога» (Лк. 18:27) – так говорить Сам Спаситель. І через діла, які ніяка людина не здатна творити, Христос засвідчує, що Він – Бог.
Він зціляє хворих, і не лише таких, які могли би досягти здоров’я через звичайне лікування, як, наприклад, теща апостола Петра, яку Спаситель зцілив від гарячки, але і хворих безнадійно та невиліковно. Сліпонародженому Господь дає прозріння, очищає прокажених, піднімає паралізованих з постелі та навіть померлих повертає до життя.
Самі собою всі ці чудесні події є виявом милосердя. Але окрім безпосереднього блага, яке через кожне таке чудо отримують люди, чудеса Спасителя є також підтвердженням Його Божественного достоїнства та спонуканням для кожного з нас, які є свідками звершених Ним великих діл, вірити в Сина Божого. «Якщо Я не творю діл Отця Мого, не вірте Мені; а якщо творю, то, коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм, щоб пізнати і повірити, що Отець в Мені і Я в Ньому» (Ін. 10:37-38) – так говорить Господь не лише до безпосередніх слухачів Його слів, але до всіх нас і до кожної людини.
Друге значення чудесного примноження хлібів – нагадати нам про милосердя Боже. Милосердя є виявом безкорисливої, безвідплатної любові. Бог навчає нас любити один одного. І як спонукання до того, щоби ми почуті від Нього настанови про необхідність любові втілювали кожен у своєму житті, Він Сам показує нам приклад любові. Господь турбується про наші потреби, і коли ми покладаємо на Нього надію свою – то не залишимося без допомоги. При чому стосується це не лише справ великих і значних, але і таких здавалося би буденних, як насичення їжею.
«Хліб наш насущний дай нам сьогодні» (Лк. 11:3) – промовляємо ми слова молитви, яких нас навчив Сам Господь. І в цих словах – не лише прохання до Бога, але і повчання для нас самих. Бо хліб насущний – це те, що життєво необхідне нам, але також і обмежене потребами одного дня сьогоднішнього. Ми не просимо збагатити нас наперед, щоби достаток не став для нас, як для безумного багача з притчі, спокусою. Але ми віримо, що вічний і незмінний Бог і завтра, і післязавтра, і кожного дня та завжди дасть нас те, що справді необхідне і достатнє.
Чудо примноження хлібів також нагадує нам: «Не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих» (Мф 4:4). Чудесного насичення сподобилися ті люди, які більше за голод тілесний відчували голод та спрагу за правдою. Бо вони зібралися навколо Христа і цілий день слухали Його проповідь, не полишаючи Його заради своїх потреб.
Матеріальні речі важливі і ніхто не може цілком нехтувати ними, живучи у світі цьому. Навіть Сам Спаситель як Син Людський відчував і голод, і спрагу, тому їв і пив. Але задоволення матеріальних потреб не повинне бути головним у нашому житті. Найважливіше для нас – насичуватися словом Божим, наповнюватися пізнанням істини. Коли духовні потреби, відновлення нашої єдності з Богом будемо ставити на перше місце, тоді також і необхідне з речей світу цього будемо мати, бо не залишимося без опіки Божої навіть у простих та буденних речах. «Тож не турбуйтеся – настановляє Господь – і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам» (Мф. 6:31-33).
Всі ви, дорогі брати і сестри, мали можливість бачити, як напередодні свят під час вечірнього богослужіння звершується особлива молитва з благословенням плодів землі – хліба, пшениці, вина і єлею. Для благословення ми беремо саме п’ять хлібів і в молитві згадуємо про чудо насичення п’яти тисяч. Також і для приготування до звершення Євхаристії ми беремо п’ять просфор, тобто особливих жертовних хлібів, або, як у грецькій традиції – одну велику просфору розділяємо на п’ять частин. Цими богослужбовими традиціями ми нагадуємо щоразу собі про чудо, описане у Євангелії, та про ті істини, яких ми маємо через це чудо навчатися – що Господь Ісус Христос є Всемогутній і Милосердний Бог, Який піклується про всі наші потреби.
І коли ми будемо пізнання істини та виконання настанов слова Божого ставити на перше місце в своєму житті, то ніколи не залишимося і без всього необхідного, що потрібне нам для життя саме в день цей.
Дорогі брати і сестри!
На завершення хочу поділитися з Вами радісними новинами, про які багато з вас вже знає. Як ми вже багато разів повідомляли, з нагоди 30-ліття відновлення Незалежності України на запрошення нашої Помісної Церкви і Української держави до Києва прибуде Вселенський Патріарх Варфоломій. І вже за тиждень ми матимемо радість вітати Його Всесвятість у нашій столиці.
Тож у наступну суботу, 21 серпня о 10 ранку в цьому Михайлівському Золотоверхому соборі буде піднесено подячну молитву з нагоди приїзду Його Всесвятості і ми будемо особисто вітати його, а в неділю, 22 серпня, о 9 годині ранку Божественну літургію, яку очолять Предстоятелі Вселенського Патріархату та Православної Церкви України, буде звершено у Святій Софії Київській під відкритим небом – так, як ми святкували день Хрещення Руси-України в липні 2019 року.
Будуть вживатися заходи безпеки, тому просимо всіх поставитися з розумінням, не приносити з собою воду, не брати плакатів та інших предметів, які охорона просить не приносити. Для тих, хто матиме потребу у воді – ми будемо давати її так само, як це було і нещодавно, на свято князя Володимира. Просимо уважно слідкувати за повідомленнями для того, щоби ми могли гідно зустріти Вселенського Патріарха і виявити йому свою любов та подяку за надання Томосу про автокефалію.
Ми хочемо, щоби всі, хто бажають помолитися разом з Патріархом, могли зробити це, але просимо враховувати ті обов’язки, які на нас накладають і правила безпеки, і обмеження, що існують через триваючу пандемію, та виявляти особисту свідомість і відповідальність.
Цього тижня, як ви вже мабуть знаєте, на малій батьківщині Патріарха, на острові Імврос, відбувалося святкування 60-ліття від часу його рукопроложення на диякона. Представники п’ятьох Церков, серед них три Предстоятелі, спільно звершили літургію, через служіння являючи та утверджуючи єдність Церкви Христової. Від Його Всесвятості Патріарха Варфоломія, від Його Блаженства Папи і Патріарха Феодора ІІ, від представників Церков Кіпру та Греції передаю вам сердечні вітання та добрі побажання для нашої Помісної Церкви.
Ось так, дорогі брати і сестри, на наших очах те, що в минулому лише очікувалося – стає реальністю, про що мріяли і у що вірили – здійснюється, неможливе – стає історією. Нехай усвідомлення цього допомагає нам зміцнювати нашу віру, і тоді будемо мати від Господа все необхідне і для вічного життя, і для тимчасового, і духовні дари, і хліб насущний на день сьогоднішній.
Богу нашому слава на віки віків!
Амінь.